Постанова 4803 № 206/571/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6486/23 Справа № 206/571/23 Суддя у 1-й інстанції - Сухоруков А. О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 липня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Барильської А.П., суддів: Зайцевої С.А., Максюти Ж.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Юнекс Банк" на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 25 квітня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Юнекс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИЛА: У лютому 2023 року Акціонерне товариство "Юнекс Банк" (далі - АТ "Юнекс Банк") звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 26 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Юнекс Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву № UA193225390000026209100941001.UAH. Відповідно до підписаної Анкети-заяви від 26 березня 2021 року, відповідач підтвердив, що ознайомився та погодився з публічною пропозицією Банку на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, з умовами та правилами надання банківських послуг. При цьому, відповідач отримав банківську платіжну картку та надав Банку розписку про отримання картки та про ознайомлення з правилами користування карткою, визначеними у Публічній пропозиції АТ «Юнекс Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Відповідно до умов вказаного договору, АТ «Юнекс Банк» відкрив відповідачу особовий рахунок у гривні та надав відповідну платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер до неї. У зв`язку з тим, що відповідач не виконував умови договору та не сплачував заборгованість, станом на 01 червня 2022 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 85 070,94 грн, яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 72 518,80 грн та суми заборгованості за процентами та комісіями - 12 552,14 грн, а тому просили суд ухвалити рішення яким стягнути вказану заборгованість з відповідача та стягнути судовий збір. Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 25 квітня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Юнекс Банк» заборгованість станом на 01 червня 2022 року за договором №UA193225390000026209100941001.UAH від 26 березня 2021 року у розмірі 72 518,14 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір (а.с.63-65). В апеляційній скарзі АТ "Юнекс Банк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення процентів та комісій та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач був належним чином обізнаний про всі умови кредитування, проти останніх не заперечував при укладенні договору та засвідчив їх власноручним підписом в анкеті-заяві від 26 березня 2021 року. Вказували, що відповідач прийняв повний зміст правил та обов`язків за наданою ними пропозицією від 26 березня 2021 року та додатків до неї (а.с.68-70). Відповідач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався. Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 85 070,94 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскаржуваній частині, з огляду на наступне. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26 березня 2021 року між АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву (опитувальник клієнта фізичної особи) № UA193225390000026209100941001.UAH. ОСОБА_1 підписавши Анкету-заяву акцептував та приєднався до Публічної пропозиції Банку на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (а.с. 21-47). Банком було відкрито поточний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 74 999 грн, відповідачу видано платіжну картку. Відповідно до Анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту процентна ставка за користування кредитними коштами 42% річних строком до 26 березня 2022 року, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 61,3428%, загальна вартість кредиту - 1 021 116,43 грн (а.с. 17-18). На підтвердження наявності у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за договором, позивач надав до суду виписку по особовому рахунку за період з 26 березня 2021 року по 01 червня 2022 року (а.с.7-12). Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 01 червня 2022 року, загальний розмір заборгованості за договором становить 85 070,94 грн та складається з: заборгованості по поверненню кредитних коштів - 72 518,80 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами та комісіями - 12 552,14 грн (а.с.16). Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вони обґрунтовані лише в частині заборгованості за тілом кредиту. Так з наданого позивачем розрахунку заборгованості не можливо вирахувати, яка сума несплачених відсотків, сума комісії. Відсутність обґрунтованого розрахунку, свідчить про недоведення позивачем розміру грошових вимог, пред`явлених до відповідача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Згідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Колегією суддів встановлено, що в Анкеті-заяві позичальника від 26 березня 2021 року, яка особисто підписана ОСОБА_1 зазначена лише процентна ставка 42% річних, та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів, комісій) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, а саме з розміром комісій, підписуючи Анкету- заяву про приєднання до публічної пропозиції АТ «Юнекс Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, а також те, що на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати комісій. Крім того, надана Банком копія Публічної пропозиції належним доказом бути не може, оскільки дана пропозиція не містить підпису позичальника, а тому цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни до неї. Колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки кредитор мав можливість додати до позовної заяви Публічну пропозицію у будь-якій редакції, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Колегія суддів звертає увагу на те, що паспорт споживчого кредиту від 26 березня 2021 року не підтверджує домовленості між АТ "Юнекс Банк" та ОСОБА_1 про істотні умови кредитного договору оскільки містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, відсутні дані щодо фактичного ліміту, річна процентна ставка обчислена на основі припущення. Крім того, паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що наведена в ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 26 березня 2021 року (а.с.18 зворот), тобто чинність цих умов тривала протягом 1 дня - 26 березня 2021 року. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Таким чином, даний документ неможливо визнати належним доказом досягнення між сторонами згоди на укладення кредитного договору та погодження всіх його істотних умов, зокрема стосовно розміру отриманого кредиту, розміру відсоткової ставки за користування кредитом, порядок погашення кредиту, розмір щомісячного платежу, розмір неустойки, оскільки наявна у ньому інформація є попередньою. Колегія суддів, дослідивши наданий розрахунок заборгованості вважає, що він не може вважатись обґрунтованим з тих підстав, що останній не містить обчислення, порядок нарахування сум (множення, додавання, нарахування процентів та інше), а відтак колегія суддів не може вважати заявлену до стягнення суму обґрунтованою. З даного розрахунку не можливо вирахувати, яка сума несплачених відсотків, сума комісії. Отже, відсутність обґрунтованого розрахунку, свідчить про недоведення позивачем розміру грошових вимог, пред`явлених до відповідача. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Юнекс Банк» дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача щодо умов кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками та комісіями. Доводи апеляційної скарги про те, що встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а останній його не повернув, суд першої інстанції не мав права відмовляти у стягненні відсотків та комісій, відповідач підписав Анкету-заяву, а тому погодився з розміром відсотків, колегія суддів вважає безпідставними, та такими, що не впливають на законність рішення в оскаржуваній частині, з огляду на наступне. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність Банком вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками та комісіями, так як вказані вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами. Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсоткам, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях. Зважаючи, що позивачем є юридична особа - банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, - зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Банку в частині стягнення заборгованості за відсотками та комісіями. Рішення в оскаржуваній частині як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Законність рішення в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, колегією суддів не перевіряється, так як не є предметом апеляційного оскарження. В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Юнекс Банк" залишити без задоволення. Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 25 квітня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: А.П. Барильська Судді: С.А. Зайцева Ж.І. Максюта