Постанова 4806 № 308/4874/19

Справа № 308/4874/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 13 липня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Джуги С.Д. і Кондора Р.Ю., з участю секретаря Савинець В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 березня 2023 року (у складі судді Лемак О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у травні 2019 р. Просив зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» (надалі Товариство) усунути перешкоди в користуванні належною йому на праві приватної власності нерухомого манна, що складається із незавершеного будівництвом блоку інженерних споруд літ. АА, загальною площею 219,9 га, та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу трансформаторної підстанції за межі даного нерухомого майна, за рахунок відповідача та перенесення її в інше місце відповідно до встановлених норм. Вирішити питання розподілу судових витрат. На обґрунтування позовних указав, що згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10 жовтня 2016 р. продавець ОСОБА_2 передав належне йому па підставі свідоцтва про придбання із прилюдних торгів, виданого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Лаврів М.М. 20.09.2016 р. за реєстровим № 478, а покупець ОСОБА_1 (позивач по справі) прийняв у власність нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно складається із незавершеного будівництвом блоку інженерних споруд літ. АА. загальною площею 219,9. У 2019 р. інженер проектувальник ФОП ОСОБА_3 (сертифікат інженера - проектувальника АР №010486) на замовлення фізичної особи ОСОБА_1 розробив ескізний проект по реконструкції блоку інженерних споруд під дошкільний навчальний заклад по АДРЕСА_1 . Згідно з експлікації приміщень ескізного проекту «Реконструкція блоку інженерних споруд під дошкільним навчальним заклад по АДРЕСА_1 » перший поверх загальною площею 247.27 кв. м. реконструйованого об`єкту нерухомості буде складатись з двох тамбурів, двох сходових клітинок, двох коридорів, двох роздягалень, двох буфетних, двох ігрових спалень, двох туалетних, вбиральні, медичного кабінету, господарської комори, завантажувальної, кухні з роздавальною, заготівельного цеху, комори сухих продуктів, комори овочів та мийки кухонного посуду. Однак, відповідно до експлікації внутрішніх площ технічного паспорту від 10 жовтня 2017 р. (інвентаризаційна справа № 17-279) і по факту у блоці інженерних споруд під літ. А знаходиться трансформаторна, в якій розташована вбудована трансформаторна підстанція. Станом на сьогодні позивач здійснив весь необхідний комплекс заходів, підготував передбачений пакет документів та отримав відповідні дозволи по реконструкції належному йому па праві приватної власності об`єкту нерухомості для подальшого використання під дошкільний навчальний заклад (приватний дитячий садок). Вказує, що неодноразово, а саме 19.06.2018, 23.07.2018 та 19.10.2018 рр. звертався до Ужгородського МРЕМ ПАТ «Закарпаттяобленерго» щодо вирішення питання про перенесення трансформаторної підстанції за межі його приватної власності з метою проведення відповідної реконструкції приміщення. Пояснює, що з урахуванням того, що врегулювати спір із відповідачем у досудовому порядку на даний момент не виявляється можливим, зволікання Товариства по вирішенню проблеми знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з неможливістю розпочати реконструкцію об`єкту, що призводить до завдання позивачу суттєвих матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03 березня 2023 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено. ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і прийняти нове, яким позов задовольнити. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач звернувся до суду не з позовом про захист його порушеного права на використання земельної ділянки, а з позовом про захист нерухомого майна, яке відмінне від земельної ділянки. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Товариство просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Доводи заперечення зводяться до того, що позивач у своїй апеляційній скарзі дійшов помилкових висновків, а відтак правова оцінка обставин наведена позивачем у апеляційній скарзі є необґрунтованою і не заслуговує на увагу, рішення суду першої інстанції є законним. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, із таких мотивів. Суд виходив із того, що позивачем не доведено порушення його прав зі сторони відповідача. При цьому встановив, що об`єкт нерухомого майна «Незавершене будівництво блоку інженерних споруд літ. АА`» загальною площею 219,9 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було придбано з торгів ОСОБА_2 . Згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10.10.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Парамоновим О.В. за реєстровим № 5066, ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв у власність нерухоме майно «Незавершене будівництво блоку інженерних споруд літ. АА`» загальною площею 219,9 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Відповідно до копії технічного паспорту будинку АДРЕСА_1 , Блок інженерних споруд літ АА` (виготовленого станом на 10.10.2017 та копії ескізного проекту «Реконструкція блоку інженерних споруд під дошкільний навчальний заклад по АДРЕСА_1 » у зазначеному об`єкті нерухомого майна розміщена трансформаторна підстанція. Трансформаторна підстанція (ТП-193) збудована на виконання вимог технічних умов № 335/2007 від 07.09.2007 р. відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго». Замовником зазначених технічних умов № 335/2007 від 07.09.2007 виступало Дочірнє підприємство «Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн». У подальшому, на підставі угоди № 12 про передачу-приймання основних засобів від 31.12.2016 між ДП «Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн» та ПАТ «Закарпаттяобленерго», ДП «Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн» передало, а ПАТ «Закарпаттяобленерго» прийняло у власність об`єкти електричних мереж: силові трансформатори ЗТП-193, силове обладнання 10/0,4 кВ ЗТП-193 та КЛ-10 кВ ПС-2 ЗТП-193 (кабельна лінія від підстанція №2 до ЗТП-193) і КЛ-10 кВ ЗТП-97 ЗТП-193 (кабельна лінія від ЗТП-97 до ЗТП-193). Таким чином, у власність відповідача перейшли об`єкти електричних мереж всередині ЗТП-193, що є її невід`ємною частиною, та відповідні кабельні лінії до вказаної ЗТП-193. Зазначені об`єкти електричних мереж ЗТП-193 є власністю та перебувають на балансі ПрАТ «Закарпаттяобленерго», що підтверджується довідкою ПрАТ «Закарпаттяобленерго» від 03.06.2019 р. №116-25/3506 21.12.2016 р. позивач звернувся до відповідача із заявою № 2146 про приєднання електроустановки певної потужності, в якій просив ПрАТ «Закарпаттяобленерго» приєднати електроустановки за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання зазначеної заяви № 2146 про приєднання електроустановки певної потужності від 21.12.2016 між ПрАТ «Закарпаттяобленерго» та ОСОБА_1 укладено договір про приєднання до електричних мереж (типової форми) № 23716308, предметом якого було приєднання до електричних мереж вищезазначеного об`єкту позивача блок інженерних споруд літ. АА` загальною площею 219,9 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі якого діє ЗТП-193. Згідно з актом допуску 1013/2017 від 06.02.2017 ПрАТ «Закарпаттяобленерго», блок інженерних споруд літ. АА` загальною площею 219,9 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі якого діє ЗТП-193, був приєднаний до електричних мереж відповідача із забезпеченням електропостачання від РП-0,4 кВ (розподільчого пристрою 0,4 кіловольт) у ЗТП-193 (тобто, джерелом електроживлення зазначеної будівлі визначено ЗТП-193). Представником відповідача до матеріалів справи долучено копію договору позички від 10.06.2016 та акт приймання-передачі від 10.06.2016, укладених між ПАТ «Закарпаттяобленерго» та ДП «Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн», які були повернуті контрагентом «Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн» та підтверджують право відповідача користуватися приміщенням блоку інженерних споруд, у якому розміщена ЗТП-193. Позивач в позовній заяві вказує, що 19.06.2018, 22.07.2018 та 19.10.2018 року звертався до Ужгородського МРЕМ ПАТ «Закарнаттяобленерго» щодо вирішення питання про перенесення трансформаторної підстанції за межі його приватної власності з метою проведення відповідної реконструкції приміщення. В основному доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позов обґрунтовуються порушенням прав позивача на володіння та користування нерухомим майном. Частиною 18 ст. 21 Закону України «Про ринок електричної енергії» Кодексом систем розподілу визначено, що винесення об`єктів електричних мереж може здійснюватися після відповідного звернення замовника до оператора системи розподілу з додаванням до такого звернення ситуаційного плану забудови, видачі ОСР технічних умов та вихідних даних для проектування перенесення належних йому об`єктів, розроблення замовником на підставі виданих ОСР технічних умов та вихідних даних відповідного проекту, в т.ч. здійснити заходи з відведення земельних ділянок потрібних ОСР для розташування винесених об`єктів електричних мереж, ОСР має погодити такий проект і оформити відповідне технічне рішення. Тобто, законодавством чітко визначено процедуру та порядок винесення об`єктів електричних мереж за рахунок замовника, якщо таке потрібне для мети замовника будівництва чи реконструкції будівель чи споруд, інших об`єктів архітектури. Указаної процедури позивач не дотримався і не звертався до відповідача із заявою щодо винесення об`єктів електричних мереж з додаванням відповідного ситуаційного плану забудови. Згідно з ч.4 ст.18 Закону України «Про електроенергетику» (яка діяла на момент передачі обладнання розподілу електричної енергії), у разі спорудження або реконструкції будівель, доріг, мостів, інших об`єктів архітектури роботи з перенесення повітряних і підземних електричних мереж, теплових мереж та інших об`єктів електроенергетики виконуються власником цих об`єктів електроенергетики за рахунок замовників будівництва або реконструкції будівель, доріг, мостів, інших об`єктів архітектури відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації. Тобто, на момент передачі обладнання розподілу електричної енергії ЗТП-193 відповідачу діяли правові норми, які передбачали, що фінансування винесення відповідних об`єктів електричних мереж для потреб замовників будівництва здійснюється за кошти останніх. Так, станом на дату виникнення спірних правовідносин, діяла норма п.4.1.37 Кодексу систем розподілу якою зазначено, що якщо Замовник має намір спорудити або реконструювати будівлі, дороги, мости, інші об`єкти архітектури, що потребує перенесення повітряних і підземних електричних мереж та інших об`єктів електроенергетики, Замовник має звернутися до ОСР із відповідною заявою. До заяви додається ситуаційний план об`єкта забудови. ОСР має надати вихідні дані та технічні вимоги для проектування перенесення належних йому об`єктів. Замовник має розробити проект, у тому числі здійснити заходи в межах чинного законодавства з метою вирішення питань щодо відведення на користь ОСР земельних ділянок для розташування об`єктів електроенергетики, а ОСР - узгодити наданий Замовником проект з оформленням технічного рішення. ОСР на договірних засадах надає Замовнику послугу з перенесення визначених проектом об`єктів енергетики, вартість якої визначається згідно з кошторисом, який є невід`ємною частиною відповідної проектної документації. Вартість проектної документації, що передається замовником ОСР, ураховується в загальній сумі вартості послуги з перенесення об`єктів електроенергетики. Тобто, у разі наміру замовником/користувачем реконструкції будівлі, що потребує перенесення відповідних елементів електричних мереж, замовник/користувач має право на перенесення відповідних елементів електромереж оператором системи розподілу за плату, визначену згідно з проектно-кошторисною документацією за рахунок замовника/користувача. Позивач указує про неможливість застосування до спірних правовідносин п.4.1.37 КСР у зв`язку з тим, що в цій нормі йдеться про право власника земельної ділянки на перенесення об`єктів електроенергетики, а спір стосується порушеного права на нерухоме майно. Але норма п.4.1.37 КСР в редакції яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин, не виокремлювала «власника земельної ділянки», як суб`єкта, який має право звернутись до ОСР із заявою про перенесення об`єктів електроенергетики. Так, відповідно до абз.24 п.2.1. КСР (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), замовник послуги з приєднання (замовник) - фізична або юридична особа, яка письмово або іншим способом, визначеним цим Кодексом, повідомила ОСР про намір приєднати до електричних мереж новозбудовані електроустановки або змінити технічні параметри діючих електроустановок внаслідок реконструкції чи технічного переоснащення. П.40 ч.1 ЗУ «Про ринок електричної енергії» надано визначення терміну користувачі, де зазначено що, користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії. Оскільки, ОСОБА_1 звернувся до Товариства із заявою № 2146 про приєднання електроустановки певної потужності від 21.12.2016 р., уклав із Товариством договір про приєднання до електричних мереж (типової форми) № 23716308 від 28.12.2016 р., то позивач є замовником/користувачем у значенні Кодексу систем розподілу та ЗУ «Про ринок електричної енергії», а тому норма п.4.1.37 КСР застосовується до спірних правовідносин. Позивач як замовник, для винесення ЗТП за межі його об`єкту, повинен був дотриматись процедури, визначеної ст.21 ЗУ «Про ринок електричної енергії», п.4.1.37 Кодексу систем розподілу, однак цього не зробив. Матеріалами справи доводиться, що ОСОБА_1 набув у власність блок інженерних споруд, знаючи про розміщення в ньому закритої трансформаторної підстанції № 193, із обмеженнями, встановленими законом, включаючи заборону побудови дошкільного навчального закладу як будівлі громадського призначення в охоронній зоні ЗТП193, а також набув обов`язок забезпечувати збереження трансформаторної підстанції як об`єкту електроенергетики. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду, суб`єктивного розуміння норм матеріального та процесуального права і не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства, та на законність судового рішення. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. 31 травня 2023 р. від Товариства надійшла заява про розподіл судових витрат після постановлення рішення судом апеляційної інстанції (в порядку ст.ст. 141, 246 ЦПК України). Просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму в розмірі 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цивільної справи № 308/4874/19 у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування указує, що відповідачем і «Професійним адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС» укладено договір №1 від 04.01.2021 р. про надання правової допомоги Товариству. Відповідно до п.4.1. розділу 4 Договору про надання правової допомоги, розмір гонорару за надання правової допомоги встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін. Вартість та умови надання правової допомоги ОБ`ЄДНАННЯМ по кожному конкретному дорученню КЛІЄНТА визначається Сторонами у додатках до цього Договору. Згідно з п.4.2. розділу 4 Договору про надання правової допомоги розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п. 2.1.5., п.2.1.6. цього Договору у справах (спорах), встановлюються в додатках до цього Договору по кожній справі окремо. Згідно з п.3 Додатку № 88 від 12.05.2023 р. до Договору про надання правової допомоги № 1 від 04.01.2021 р., вартість надання ОБ`ЄДНАННЯМ правової допомоги КЛІЄНТУ за здійснення всіх необхідних дій в інтересах КЛІЄНТА з метою забезпечення захисту прав і законних інтересів КЛІЄНТА у цивільній справі № 308/4874/19 та супровід справи у судах апеляційної та касаційної інстанції згідно з договором про надання правової допомоги від 04.01.2021 р. №1 та цього Додатку № 88 складає 10 000 грн. за супровід справи в суді апеляційної інстанції. Заперечень до цієї заяви від позивача до суду апеляційної інстанції не надходило, хоча заява надсилалася позивачеві. Заяву Товариства про розподіл судових витрат після постановлення рішення судом апеляційної інстанції належить задовольнити частково з таких мотивів. Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. На підтвердження розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу (судових витрат) у зв`язку з розглядом цивільної справи № 308/4874/19 у суді апеляційної інстанції Товариством надані такі докази: - копію рахунку № 102 від 25.05.2023 р. до Договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 р. за № 1 (додаток № 7.1. до цієї заяви); - копію платіжного доручення № 4465 від 29.05.2023 р. (додаток № 7.2. до цієї заяви); - оригінал витягу від 12.05.2023 р. з договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 р. за № 1 (додаток № 7.3. до цієї заяви); - копія додатку № 88 від 12.05.2023 р. до договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 р. № 1 (додаток № 7.4. до цієї заяви). Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, суд, визначаючи суми відшкодування, має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд наголошує на тому, що для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат не є обов`язковими. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18. У випадку встановлення договором фіксованого розміру гонорару оцінку співмірності витрат на професійну правничу допомогу належить надавати з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів у справі, кількості підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Заявлені Товариством до відшкодування 10000 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Відтак, із огляду на те, що більшість документів, які містять матеріали справи були надані саме Товариством, виходячи з критерію пропорційності, визнає, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з позивача, повинен становити 5000 грн. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 березня 2023 року залишити без змін. 3.Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» 5000 (п`ять тисяч) гривень у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цивільної справи в суді апеляційної інстанції. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 5.Повне судове рішення складено 21 липня 2023 р. Судді: