Ухвала КАС ВС № 400/4941/21

УХВАЛА 20 липня 2023 року м. Київ справа № 400/4941/21 адміністративне провадження № К/990/22982/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі №400/4941/21 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в с т а н о в и в: Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Миколаївській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України за допомогою підсистеми «Електронний суд» 28.06.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі №400/4941/21, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна» відмовити. Також, як убачається зі змісту поданої відповідачем касаційної скарги, останнім, у зв`язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, заявлено клопотання про його поновлення. Доводи відповідача про поважність причин пропуску строку при поданні касаційної скарги зводяться до того, що вперше Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №400/4941/21 з дотриманням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуального строку, а саме 27.10.2022, яку Верховний Суд ухвалами від 09.11.2022, від 09.12.2022 та від 27.01.2023 повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі. У подальшому, вчетверте подану відповідачем касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 20.03.2023 залишив без руху, надавши скаржнику десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху слугувало те, що скаржником при поданні касаційної скарги не дотримано вимог статей 329, 330 КАС України, а саме: звертаючись з касаційною скаргу з порушенням строку на касаційне оскарження не наведено підстав пропуску такого строку, які б могли бути визнані судом поважними, а також не додано документа про сплату судового збору. Ухвалою від 10.04.2023 Верховний Суд касаційну скаргу повернув відповідачу з підстав неусунення ним недоліків касаційної скарги, які стали підставою для залишення такої касаційної скарги без руху, зокрема, щодо сплати судового збору. Відповідач вважає, що дотримання ним процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду та приведення касаційної скарги у відповідність положенням КАС України (наведення обґрунтованих підстав касаційного оскарження судових рішень та сплата судового збору) є безмовними підставами для поновлення пропущеного строку вп`яте поданої касаційної скарги (з урахуванням реалізації права повторного звернення до закінчення річного строку) з подальшим прийняттям касаційної скарги до розгляду Верховним Судом. Також, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження відповідач вказує, що ним вживались всі необхідні заходи з метою якнайшвидшої сплати судового збору та подання повторної касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі. Просить суд врахувати належну реалізацію контролюючим органом права касаційного оскарження судових рішень та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами. Верховний Суд ухвалою від 03.07.2023 касаційну скаргу відповідача залишив без руху, як таку, що подана без дотримання вимог статті 329 КАС України. Цією ж ухвалою суд визначив скаржнику строк, тривалістю у десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху, впродовж якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження з доказами на їх підтвердження. Залишаючи подану контролюючим органом касаційну скаргу без руху, урахувавши обставини справи Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження доводи не є такими, що пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій з касаційного оскарження судових рішень. На переконання Суду, наведені контролюючим органом підстави для поновлення строку знаходяться поза межами обставин, з якими норма частини першої статті 121 КАС України пов`язує можливість поновлення процесуального строку, оскільки його доводи стосуються виключно виконання відповідачем вимог процесуальних норм при зверненні з касаційною скаргою. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 03.07.2023) доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України 04.07.2023 о 19:03 год. На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС у Миколаївській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України за допомогою підсистеми «Електронний суд» до суду подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження спірних судових рішень з обґрунтуванням необхідності поновлення пропущеного з поважних строку. Разом з тим, розглянувши подане контролюючим органом клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних судових рішень, Судом встановлено, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені контролюючим органом при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження Головне управління ДПС у Миколаївській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України не наводить; доказів не надає. Відповідач повторно наголошує, що дотримання ним процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку вдруге поданої касаційної скарги (з урахуванням реалізації права повторного звернення до закінчення річного строку) та відкриття касаційного провадження у даній справі. Відповідач повторно вказує, що особливості фінансування суб`єкта владних повноважень та тривалість проведення процедури зі сплати судового збору є обставинами, які не залежать від волі контролюючого органу, а отже свідчать про наявність достатніх підстав для визнання поважними причин пропуску строку касаційного оскарження при черговому зверненні до суду. Відповідач окремо наголошує, що повторно касаційну скаргу було подано ним в максимально стислі строки після отримання копії ухвали суду від 10.04.2023 про повернення востаннє поданої касаційної скарги заявнику, що, як на його переконання, є доказом належної реалізації контролюючим органом права на касаційне оскарження та відсутність з боку суб`єкта вданих повноважень зловживання процесуальними правами. Разом з тим, наведені відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк. Відповідно до частин першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03). Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. З аналізу вищенаведених положень вбачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України всі учасники справи мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків, а тому маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення, скаржник повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі №400/4941/21 була прийнята у порядку письмового провадження. Копію означеної постанови Головним управлінням ДПС у Миколаївській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України було отримано в Електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 29.09.2022 (про що вказує сам скаржник у поданій ним касаційній скарзі). Судом також встановлено, що Головне управління ДПС у Миколаївській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вже зверталось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у цій справі. Кожну з поданих відповідачем касаційних скарг Верховний Суд ухвалами від 09.11.2022, від 09.12.2022 та від 27.01.2023 повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі. У подальшому, вчетверте подану відповідачем касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 20.03.2023 залишив без руху, надавши скаржнику десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху слугувало, крім іншого, недотримання скаржником при поданні касаційної скарги вимог статті 330 КАС України - ненадання документа про сплату судового збору. Ухвалою від 10.04.2023 Верховний Суд касаційну скаргу повернув відповідачу виключно з підстав неусунення ним недоліків касаційної скарги, які стали підставою для залишення такої касаційної скарги без руху, зокрема, щодо сплати судового збору. Таким чином, Верховний Суд вважає, що невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження. Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами, зокрема, статті 330 КАС України є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Натомість, у клопотанні поданому відповідачем на виконання вимог ухвали від 03.07.2023 про залишення касаційної скарги без руху, останнім не зазначено об`єктивних причин, які позбавляли контролюючий орган можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність з положеннями частини четвертої статті 330 КАС України та подати касаційну скаргу з дотриманням визначеного статтею 329 КАС України процесуального строку на касаційне оскарження. У цій справі з касаційною скаргою скаржник звертається вп`яте і саме скаржником не було дотримано вимог статті 330 КАС України, що стало підставою для повернення востаннє поданої касаційної скарги заявнику, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для її повернення. Статтею 330 КАС України унормовано, що однією з вимог касаційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя. Згідно з положеннями Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ «Про судовий збір» органам податкової служби не надано пільг щодо сплати судового збору. Органи державної податкової служби є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. А тому, обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження у всіх абсолютно випадках, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти всі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору. Разом з тим, на підтвердження доводів викладених у клопотанні про поновлення пропущено строку на касаційне оскарження з підстав відсутності/недостатності бюджетного фінансування необхідного для сплати судового збору, скаржником не надано суду жодних доказів на підтвердження вчинення ним будь-яких дій з метою отримання суми грошових коштів необхідної для сплати судового збору за подання касаційної скарги саме у даній справі (наприклад, доказів звернення до органу податкової служби вищого рівня або органу казначейської служби з обґрунтуванням необхідності касаційного оскарження спірних рішень у справі №400/4941/21 й отримання відповідного фінансування) та неухильного виконання скаржником покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення касаційної скарги у відповідності до вимог закону. Також, Верховний Суд окремо наголошує, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі. Натомість, жодних обґрунтованих доводів на підтвердження наявності у скаржника об`єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на звернення (після постановлення 10.04.2023 Верховним Судом ухвали про повернення касаційної скарги заявнику) до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в найкоротші строки скаржник так і не навів; доказів не надав. Вп`яте касаційна скарга відповідачем подана до Верховного Суду лише 28.06.2023, тобто після спливу дев`яти місяців з моменту отримання ним копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції від 28.09.2022 та після спливу понад двох місяців з моменту повернення відповідно до ухвали від 10.04.2023 востаннє поданої касаційної скарги заявнику, що на переконання Верховного Суду, не свідчить про намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження спірних судових рішень та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги. Державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, у тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному/касаційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами. Маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Відтак, сукупність обставин, на які посилається відповідач у поданому ним клопотанні, є суб`єктивними й пов`язані виключно з неналежною організацією роботи Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України та свідчать про те, що контролюючий орган допустив необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судового рішення з дотриманням вимог КАС України. Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення. Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не визнаються Судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. На переконання Суду, зазначені скаржником у клопотанні щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження доводи свідчить виключно про намагання скаржника домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювання принципом правової визначеності. Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтею 333 КАС України, - у х в а л и в: Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про поновлення строку касаційного оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі №400/4941/21. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі №400/4941/21 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді І.Я. Олендер І.А. Гончарова С.С. Пасічник