Ухвала КАС ВС № 300/1942/20

УХВАЛА 20 липня 2023 року м. Київ справа №300/1942/20 адміністративне провадження №К/990/23451/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Гімона М.М., Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі №300/1942/20 за первісним позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в: 06.08.2020 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулось до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої податковий борг в сумі 101906,73грн. 27.11.2020 представник ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із зустрічним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.08.2019 №0017831306 про збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами» на суму 21661,75грн та за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) у розмірі 5415,44грн; від 15.08.2019 №0017841306 про збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 47655,84грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 11913,96грн. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.01.2022, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022, у задоволенні первісного позову Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 101906,73грн відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2019 №0017831306 та від 15.08.2019 №0017841306 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 05.08.2019 №0017831306 всього в сумі 27077,19грн (у тому числі: за основним платежем в сумі 21661,75грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5415,44грн) та від 15.08.2019 №0017841306 всього в сумі 59569,80грн (у тому числі: за основним платежем в сумі 47655,84грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 11913,96грн). Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 28.06.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі №300/1942/20, ухвалити нову постанову, якою первісний позов контролюючого органну задовольнити й стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 101906,73грн, а у задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі. Подаючи касаційну скаргу, скаржник також наводить підстави, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних в цій справі судових рішень. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Рибачук А.І. (головуючий суддя), судді: Стрелець Т.Г., Коваленко Н.В. Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2023 заяви суддів Рибачука А.І., Коваленко Н.В., Стрелець Т.Г. про самовідвід задоволено. Відведено суддів Рибачука А.І., Коваленко Н.В. та Стрелець Т.Г. від участі у розгляді справи №300/1942/20. Матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі №300/1942/20 передано на повторний перерозподіл для визначення складу колегії суддів. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.07.2023 №1122/0/78 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №300/1942/20. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023 визначено склад суду у даній справі: Олендер І.Я. - головуючий суддя, судді: Гімон М.М., Пасічник С.С. При вирішенні питання щодо поважності наведених скаржником підстав пропуску строку касаційного оскарження, Суд виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі №300/1942/20 була прийнята у відкритому судовому засіданні за участю представника відповідача. Повне судове рішення складено 05.10.2022. Враховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 04.11.2022, натомість касаційну скаргу до Верховного Суду відповідачем подано лише 28.06.2023, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі. В обґрунтування поважності підстав пропуску строку при поданні касаційної скарги скаржник посилається на факт неодноразового звернення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України з касаційною скаргою на спірні рішення у цій справі, які ухвалами Верховного Суду було повернуто заявнику. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Доводи відповідача про поважність підстав пропуску строку при поданні касаційної скарги зводяться до того, що приведення касаційної скарги у відповідність до положень КАС України та дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду є безмовною підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої касаційної скарги та прийняття її до розгляду. Додатково відповідач просить врахувати належну реалізацію ним права на касаційне оскарження та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалі про повернення раніше поданої ним касаційної скарги та звернення скаржника до суду з метою оскарження спірних у цій справі судових рішень. Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, Суд вважає їх неповажними з огляду на наступне. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03). В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989). Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України скаржник, який діє як суб`єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи й унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги, та підтвердженні відповідними доказами. Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України зверталось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №300/1942/20 шість разів. Кожну з поданих відповідачем касаційних скарг, Верховний Суд ухвалами від 14.11.2022, від 11.01.2023, від 31.01.2023, від 06.03.2023, від 24.04.2023 та від 30.05.2023 повернув заявнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, зазначивши про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України та вказавши про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої заявнику. Всьоме касаційну скаргу відповідачем подано до суду 28.06.2023, однак зміст такої в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень є майже ідентичним раніше поданим, тобто, скаржник так і не врахував роз`яснення, надані Верховним Судом, та не усунув недоліків попередніх касаційних скарг, які стали підставою для їх повернення. Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Разом з тим, систематичне недотримання скаржником при зверненні до суду з касаційною скаргою положень статті 328, 330 КАС України щодо належного обґрунтування підстав передбачених цим Кодексом для оскарження судових рішень у касаційному порядку, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження. У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень контролюючий орган не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, Верховний Суд скаржнику неодноразово надавав вичерпні роз`яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав, в тому числі у разі її подання на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Поряд з цим, Верховний Суд звертає увагу, що з моменту отримання відповідачем копії ухвали Верховного Суду про повернення вперше поданої касаційної скарги заявнику (21.11.2022) і до моменту чергового звернення (28.06.2023) сплинув строк у понад сім місяців, однак, у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень будь-якого обґрунтування причин такої тривалості реалізації права на звернення до суду скаржник не зазначає. Враховуючи, що при поданні касаційної скарги вдруге, втретє, вчетверте, вп`яте та вшосте так і не було усунуто недоліків касаційної скарги, які стали підставою для її повернення вперше, Суд вважає, що відсутні підстави для визнання такого проміжку часу розумним і об`єктивно необхідним для належного оформлення касаційної скарги з урахуванням роз`яснень, наданих судом. Суд окремо звертає увагу, що підставою для повернення шести попередніх касаційних скарг відповідачу, слугувало виключно відсутність належного обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Таким чином, подаючи касаційну скаргу всьоме аналогічного змісту попередньо поданим скаргам, в діях відповідача не вбачається наміру добросовісної реалізації належного суб`єкту владних повноважень права на касаційне оскарження судових рішень. Зазначене свідчить лише про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги. Верховний Суд наголошує, що державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному/касаційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами. Маючи намір добросовісної реалізації належного права на касаційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Натомість, обставини, на які посилається відповідач є суб`єктивними та пов`язані виключно з неналежною організацією роботи й трудового процесу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України. Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення. Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Сукупність цих обставин свідчить виключно про те, що Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України допустило необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Враховуючи зазначене, Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними. У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом, скаржник має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. З огляду на викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, впродовж якого скаржник має право надати суду касаційної інстанції обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження вказавши інші підстави та надавши належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України, Суд - у х в а л и в: Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі №300/1942/20 за первісним позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без руху. Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, для виконання вимог, що стали підставою залишення касаційної скарги без руху. Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді І.Я. Олендер М.М. Гімон С.С. Пасічник