Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/2036/22

Дата документу 21.07.2023 Справа № 333/2036/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №333/2036/22 Головуючий у 1 інстанції Піх Ю.Р. Провадження № 22-ц/807/1488/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2023 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Трофимової Д.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення вартості комунальних послуг, утримання будинку та інших платежів, - В С Т А Н О В И ЛА: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості комунальних послуг, утримання будинку та інших платежів. В обґрунтування позову зазначено, що 04.11.2005 між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, від шлюбу сторони мають двох спільних дітей. Шлюб між сторонами розірвано. 03.04.2020 р. сторони сумісно з неповнолітніми дітьми мешкають у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Договори на постачання комунальних послуг та особисті рахунки оформлені на позивача. Після припинення шлюбних відносин між сторонами була досягнута домовленість щодо користування вказаним будинком, яка існує до цього часу. Сторони вирішили здійснювати сплату комунальних послуг та інших платежів щодо утримання будинку в рівних долях. Позивач постійно здійснюється сплата вартості наданих комунальних послуг, заборгованість перед підприємствами на час подання позову відсутня. Відповідач свої зобов`язання щодо сплати комунальних послуг виконувала несвоєчасної не в повному обсязі, з липня 2021 року відповідач відмовилась повністю від оплати своєї долі у сумі комунальних послуг. За період часу з квітня 2020 року по січень 2022 року позивачем було здійснено сплату комунальних послуг на загальну суму 28 724,60 грн. За період з 14.01.2021 року по 04.06.2021 року відповідач передав на оплату комунальних послуг суму коштів у розмірі 5 700,00 грн. Також відповідачем понесені додаткові витрати по утриманню будинку, що пов`язане з оформленням документів на домоволодіння, що також підлягає компенсації з боку відповідача у визначеному вище розмірі. Витрати на виготовлення документів в рівних долях відповідачем не здійснювалися у зв`язку з чим відповідач заборгував позивачу суму 7 170 грн. У зв`язку з неналежним виконання своїх зобов`язань у відповідача виник перед позивачем борг у сумі 17 247,30 грн. Просив суд стягнути з відповідача на його користь частині витрачених коштів за сплату комунальних послуг у розмірі 17247,30 грн. та понесені судові витрати. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Розгляд справи проведений в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Дослідивши докази в справі, враховуючи зміст позовних вимог та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1)неповне з`ясування обставин,що мають значення для справи; 2)недоведеність обставин,що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановлено, що 04.11.2005 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який було зареєстровано Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції та видано свідоцтво про шлюб (актовий запис № 784). Від шлюбу сторони мають двох спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2020 року (справа №2/333/2418/2020). Крім того вказаним рішенням суду був встановлений факт припинення шлюбних відносин між сторонами з квітня 2020 року. 03 квітня 2020 р. Позивач та Відповідач сумісно з неповнолітніми дітьми мешкають у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Договори на постачання комунальних послуг та особисті рахунки оформлені на Позивача (а.с. 45-54). Після припинення шлюбних відносин між сторонами була досягнута домовленість щодо користування вказаним будинком, яка існує до цього часу. Крім того, сторони вирішили здійснювати сплату комунальних послуг та інших платежів щодо утримання будинку у рівних долях. Зазначене не заперечується позивачем та відповідачем. За період часу з квітня 2020 р. по січень 2022 р. Позивачем було здійснено сплату комунальних послуг, витрат по експлуатації і утримання будинку та інших платежів на загальну суму 38 724,60 грн. Відповідачем понесені додаткові витрати по утриманню будинку, що пов`язане з оформленням документів на домоволодіння, що також підлягає компенсації з боку Відповідача у визначеному вище розмірі. Разом з цим витрати на виготовлення документів в рівних долях Відповідачем не здійснювалися у зв`язку з чим Відповідач заборгував Позивачу суму 7 170,00 грн. (а.с. 19-45). За період з 14.01.2021 року по 04.06.2021 року Відповідач передав на оплату комунальних послуг суму коштів у розмірі 5 700,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань у Відповідача виник перед Позивачем борг у сумі 17 247,30 грн. Відповідно до договорів з постачаючими організаціями та виходячи з даних, що викладені у рахунках на сплату наданих комунальних послуг Позивач є особою, яка сплачує комунальні послуги з метою утримання вищевказаного об`єкта нерухомого майна. Надані квитанції підтверджують факт сплати Позивачем по рахунках та виконання у повному обсязі зобов`язань зі сплати сум з комунальних послуг, утримання будинку та інших платежів. Колегією суддів встановлено, що Позивач у повному обсязі та у встановлені договорами на постачання комунальних послуг у період часу з квітня 2020 р. по грудень 2021 р. (включно) здійснив сплату нарахованих сум. Загальна сума, сплачена Позивачем склала всього 38 724,60 грн., що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями фінансових документів. Свої зобов`язання з сплати половини вказаних вище сум Відповідач виконав частково, та за період з 14.01.2021 року по 04.06.2021 року передав на оплату комунальних послуг суму коштів лише у розмірі 5 700,00 грн. Таким чином сума боргу Відповідача склала 17 247,30 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених позивачем вимог. Колегія суддів не погоджується яз вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ст. ст. 11 ч.1, 12 ч.1,2, 14 ч.1 ЦК України). Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей. Громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру) зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний та капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію (ст. ст.150 ч.1, 151 ч.1ЖК України). Члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням (ст.156 ч.1 ЖК України). До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст. 64 ЖК України (дружина наймача, їх діти і батьки). Якщо особи, зазначені в ч.2 ст. 64 ЖК України, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї (ч.3 ст. 64 ЖК України). Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 ЖК України (ст. 156 ч.4 ЖК України). Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги (ст. 162 ЖК України). Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.6 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Споживач має право на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг (п.6 ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що Позивач документально підтвердив факт понесення витрат зі сплати комунальних послуг, витрат з утримання будинку, інші платежі. В той час як відповідач свої фінансові відношення з позивачем (факт передачі коштів) крім слів своїх та слів свідка, який є рідною сестрою, не довів. Колегією суддів встановлено, що розрахунок суми боргу зроблений позивачем виключно на підставі фінансових документів, які видані у формі та порядку, визначеним для фінансових документів, а току сумніву в їх достовірності не викликають. Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, судом зазначено про те, що відповідач нерегулярно здійснював передачу коштів позивачу на комунальні послуги, але яка саме сума, за який період, за які саме послуги не вказав, тим самим безпідставно відхилів вимоги позивача у повному обсязі. Судова практика виходить з презумпції, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством, а для підтвердження проведення таких операцій можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Фактично суд без будь-яких підстав та обґрунтування відхилів письмові докази, надані позивачем, та прийняв як доказ усне пояснення відповідача. Неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи призвели до прийняття неправильного рішення по справі. Враховуючи встановлені вище обставини справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача частини вартості комунальних послуг, утримання будинку та інших платежів за період з квітня 2020 року по грудень 2021 року включно в сумі 17 247,30 грн. За таких обставин, рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому у відповідності до положень п. 4 ч. 3, п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Що стосується судових витрат, які понесені позивачем, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат понесених на правову допомогу адвоката у сумі 7000,00 гри. В матеріалах справи наявні документальні докази понесення позивачкою вказаних вище витрат. При зверненні до суду з позовною заявою позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат,ь які позивач поніс та очікує понести в зв`язка уз розглядом справи (а.с.10). 14 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Право бест груп» в особі директора Полякової О.М. укладено договір про надання правової допомоги (а.с.96). Пунктом 4 Додаткової угоди № 2 до вказаного договору визначено, що розмір основної винагороди/гонорару адвоката обчислюється за взаємною згодою сторін та складає 7 000 грн. (а.с. 99). Сплата винагороди/гонорару підтверджена рахунок-фактурами та платіжними дорученнями (а.с.100-103). Колегією суддів встановлено, що розмір стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката відповідає критеріям реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості пропорційності до предмета спору. Відповідно до статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України). Згідно ч.5 ст. 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України). Відповідачем ОСОБА_2 не заявлено про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ураховуючи вищезазначене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених позивачем витрат в суді першої інстанції, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи те, що справа визнана судом малозначною та розглянута у спрощеному позовному провадженні, колегія суддів дійшла висновку про покладення на відповідача ОСОБА_2 обов`язку по відшкодуванню 7 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн. (а.с. 1), та при звернені до суду з апеляційною скаргою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 488,60 грн. (а.с.130а), ці витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 травня 2023 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення вартості комунальних послуг, утримання будинку та інших платежів задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину вартості комунальних послуг, утримання будинку та інших платежів за період з квітня 2020 року по грудень 2021 року включно в сумі 17 247,30 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 21 липня 2023 року. Головуючий Судді: