Постанова 4808 № 346/277/23

Справа № 346/277/23 Провадження № 22-ц/4808/922/23 Головуючий у 1 інстанції Третьякова І. В. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: Головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів: Василишин Л.В., Фединяка В.Д., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за матеріалами зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів удаваними, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Футерка Василя Любомировича на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2023 року, в с т а н о в и в : У червні 2023 року представником ОСОБА_1 адвокатом Футерком В.Л. подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання договорів позики (безвідсоткової) від 31.01.2019 на суму 21 000 доларів США та від 14.02.2019 року на суму 10 000 євро удаваним правочином, укладених між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 удаваними правочинами, що є договорами даруваання (а.с.7-8). Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2023 року відмовлено представнику відповідача адвокату Футерко В.Л. в задоволенні клопотання про поновлення ОСОБА_1 процесуального строку на подання відзиву. Відзив повернуто заявнику без розгляду. Відмовлено представнику відповідача адвокату Футерко В.Л. у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів удаваними правочинами. Зустрічну позовну заяву повернуто позивачу за зустрічним позовом (а.с.12-13). Не погоджуючись із ухвалою суду, представником ОСОБА_1 адвокатом Футерком В.Л. подано апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність, необґрунтованість, ухвалення з порушенням норм процесуального права. Щодо наявності достатніх підстав для поновлення строку на подання відзиву, зазначив, що з початку введення воєнного стану на території України ОСОБА_1 з дітьми виїхала за кордон та перебуває в одній із держав Європейського союзу. Не погоджується із висновками суду про те, що у відповідачки за первісним позовом було достатньо часу укласти договір про надання правничої (правової) допомоги з адвокатом, оскільки перебування за межами України суттєво та об`єктивно ускладнює як пошук адвоката, так і здійснення комунікації з ним; територіальна віддаленість ускладнює укладення договору про надання правничої (правової) допомоги, оскільки на відстані такий договір може бути укладений шляхом обміну документами через надсилання їх поштою (що є довготривалим у випадку пересилання міжнародних поштових відправлень) або шляхом укладення такого договору в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису (КЕП). Однак, не всі адвокати практикують укладення договорів на відстані, зокрема в електронній формі з використанням КЕП. Договір про надання правничої допомоги укладений між відповідачкою та адвокатом Футерком В.Л. 17.05.2023 року в електронній формі та підписаний КЕП сторін, що підтверджується протоколом створення та перевірки КЕП від 21.06.2023 року. Наголошує, що ОСОБА_1 не отримала копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі своєчасно, що також суттєво обмежило для неї період часу для реалізації її процесуальних прав. Окрім цього, відповідачка не ігнорувала пропозиції щодо подання відзиву, намагалася самостійно викласти позицію у справі та скласти відзив ще до залучення адвоката. Також з метою реалізації права на професійну правову допомогу на даний момент адвокат залучений відповідачкою до участі у справі вперше. Тобто, відсутні будь-які дії відповідачки щодо умисного затягування розгляду справи шляхом зміни представників. Наголошує, що в даній справі має місце суворе застосування судом норми ЦПК України, якою встановлено строк для подання відзиву, що створює невиправданий дисбаланс між правами та обов`язками сторін та містить очевидні та безсумнівні ознаки обмеження доступу до суду. Судом було встановлено мінімально можливий строк для подання відзиву (необхідно також враховувати розгляд справи за правилами загального позовного провадження) у даній справі. З урахуванням перебування відповідачки за кордоном такий строк був недостатнім для підготовки відзиву та доказів з використанням права на професійну правову допомогу. Щодо неможливості реалізації відповідачкою інших процесуальних прав, зазначає, що першою заявою по суті, яка подається відповідачем, є відзив на позовну заяву. Згідно ч.1 ст.193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Відмова суду у поновленні відповідачці строку на подання відзиву на позовну заяву перешкоджає не лише у реалізації права на подання відзиву (з урахуванням права на отримання правової допомоги), але й у реалізації її інших процесуальних прав, а саме права на подання зустрічного позову; права поставити в першій заяві по суті справи (відзиві) не більше десяти запитань іншому учаснику справи (позивачу) про обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що на виконання вимог п.4 ст.127 ЦПК України відповідачкою разом із клопотанням про поновлення строку на подання відзиву було подано відзив, зустрічний позов, а також поставлено позивачу ряд запитань. Вищезазначене порушення одразу декількох процесуальних прав ОСОБА_1 містить очевидні ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55,124,129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Підставою для повернення судом зустрічного позову є його подання поза межами встановленого ч.1 ст.193 ЦПК України строку. При цьому питання щодо відповідності чи невідповідності зустрічного позову вимогам статей 175 та 177 ЦПК України судом не вирішувалося. За наведених підстав просить скасувати ухвалу суду, поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на подання відзиву на позову заяву та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.17-22). Представником позивача за первісним позовом ОСОБА_2 адвокатом Усенком А.І. подано відзив на апеляційну скаргу. Зазначив, що відповідачка ОСОБА_1 скористалася своїм правом та 09.03.2023 року подала до суду відзив на позовну заяву в строк, визначений ухвалою суду про відкриття провадження. Ухвалою суду від 14.04.2023 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до судового розгляду по суті. 05.06.2023 року представником відповідачки подано до суду новий відзив на позовну заяву, який протирічить відзиву, що був поданий відповідачкою. Відповідачка добре обізнана з матеріалами справи, яка слухається з січня 2023 року, в повній мірі реалізувала своє право на подання відзиву, що передбачено Цивільно-процесуальним кодексом України. Положення ЦПК України не передбачають подання кількох відзивів у справі одним відповідачем. Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі ухвалу суду (а.с.34-35). Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V (перегляд судових рішень) ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За змістом ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з таких підстав. Відмовляючи в продовженні строку та залишаючи відзив на без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені в клопотанні причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву не підтверджені належними та допустимими доказами. Приймаючи ухвалу про відмову в прийнятті до розгляду зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що зустрічна позовна заява подана представником позивачки за зустрічним позовом з порушенням встановленого строку, а тому суд не вбачав доцільності і підстав для прийняття до розгляду зустрічного позову. Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України). Згідно ст. 121 ЦПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства. Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України). Згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (частина четверта статті 124 ЦПК України). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст.127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Згідно з частинами першою та другою статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Цивільне процесуальне законодавство гарантує відповідачеві право на захист від пред`явленого позову шляхом подання зустрічного позову. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України). Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності поновлення строку на подання відзиву представнику відповідачки ОСОБА_1 , враховуючи таке. Із копій матеріалів справи №346/277/23 за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та із матеріалів справи за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів удаваними встановлено, що у провадженні Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 лютого 2023 року про відкриття провадження у справі роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву в строк, що не може перевищувати 15 днів з дня вручення копії даної ухвали (а.с.17-зворот 18). 21.02.2023 року відповідачка звернулася до суду з письмовим клопотанням про відкладення розгляду справи, в якому вказала свою електронну адресу. На зазначену відповідачем електронну адресу судом направлена ухвала суду від 01.02.2023 про відкриття провадження у справі, яка була доставлена до електронної скриньки 23.02.20223 (а.с.26). Скориставшись свої правом, відповідачка ОСОБА_1 09.03.2023 року подала відзив на позовну заяву, надіславши його на електронну адресу суду (а.с.31-32). З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 , як відповідачем, в повній мірі було реалізовано її право на письмовий виклад своїх заперечень проти позовних вимог, а положеннями ЦПК України не передбачено подання кількох відзивів у справі. Строк на подання відзиву відноситься до строків, які встановлюються судом, а тому такі строки не поновлюються, а продовжуються, якщо відповідна заява подана до його закінчення, що в даній справі представником відповідачки ОСОБА_4 не дотримано. Крім цього, підставою для продовження строку є наявність поважних причин його пропуску. Як на поважність причин представник відповідачки посилався на те, що через війну в країні ОСОБА_1 наразі вимушена перебувати закордоном, залучення нею адвоката відбулося лише 17.05.2023 року, тобто після закінчення строку на подання відзиву, а поданий нею відзив був складений самостійно та без отримання професійної правничої допомоги. Запровадження в Україні воєнного стану та виїзд відповідачки за межі країни не перешкодили їй подати відзив та заявляти інші клопотання, а відтак, остання мала можливість укласти договір з адвокатом раніше та скористатися професійною правничою допомогою при подачі своєї першої заяви по суті справи в межах встановленого судом строку для вчинення цієї дії. Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що представник відповідачки адвокатом Футерко В.Л. без поважних причин пропустив строк на подання відзиву на позов, наслідком чого є залишення такого відзиву без розгляду. Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком суду щодо повернення зустрічної позовної заяви з огляду на таке. Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їхніх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі. Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, тобто такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів, доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу. Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом та подання зустрічного позову у строк, визначений для подання відзиву. Таким чином, при вирішенні питання про прийняття зустрічного позову, суд першої інстанції вирішує наступні питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову, чи поданий зустрічний позов у строк для подання відзиву на позов. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У своїй практиці Європейський суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «+6 посилань» та інші). Зокрема, аналіз практики Європейського суду з прав людини дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» (Bellet v. France)); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії» (Stagno v. Belgium)). Суд виходив з того, що пропуск без поважних причин процесуального строку для подання зустрічного позову є законною підставою для повернення зустрічної позовної заяви. Крім того, суд зауважив, що необхідною умовою для поновлення пропущеного строку є наведення заявником причин його пропуску, яким суд надає оцінку на предмет їх поважності. При оцінці поважності причин пропуску строку необхідно звертати увагу не лише на об`єктивні, але й суб`єктивні чинники, зокрема поведінку особи, що свідчить про її наміри реалізувати процесуальні права. Згідно з усталеною судовою практикою поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду оскарження, є об`єктивними, не залежать від дій особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18 (провадження № 12-65гс19) зазначено, що взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах. Вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. В первісному позову ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики. За змістом зустрічного позову ОСОБА_1 заявляється вимога про визнання зазначених договорів удаваними. Отже, характер цих правовідносин цивільний і він взаємопов`язаний із первісним позовом. Задоволення одного позову виключає задоволення іншого. Таке вирішення спору є ефективним. Апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи в прийнятті зустрічного позову, обмежив ОСОБА_1 у доступі до суду і розгляді спору в одному провадженні. Доцільність розгляду зустрічного позову разом із первісним позовом знайшли своє підтвердження, оскільки задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Враховуючи викладене, суд першої інстанції фактично формально підійшов до поважності причин пропуску ОСОБА_1 процесуального строку на подання зустрічного позову (вимушене перебування відповідачки за межами України в умовах війни), відмовив у поновленні строку для подання зустрічної позовної заяви, вважаючи цей строк преклюзивним (присічним), та в порушення вищезазначених вимог закону дійшов передчасного висновку щодо відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 про визнання договорів удаваними та повернув зустрічну позовну заяву позивачу за зустрічним позовом. Вказане призвело до порушення норм процесуального права, а тому оскаржуване судове рішення в цій частині не може вважатися законним та обґрунтованим, що є підставою для його скасування в частині повернення зустрічної позовної заяви та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Пунктом 6 частини 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що питання вирішено з порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, відтак вона підлягає скасуванню в частині повернення зустрічної позовної заяви, а справа направленню в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Футерка Василя Любомировича задовольнити частково. Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2023 року в частині повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів удаваними скасувати, справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Судді: І.О. Максюта Л.В. Василишин В.Д Фединяк Повний текст постанови складено 20 липня 2023 року.