Постанова 4814 № 541/1108/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/1108/22 Номер провадження 22-ц/814/3652/23Головуючий у 1-й інстанції Дністрян О.М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І.В. учасники справи: представник позивача адвокат Яковенко Г.М. переглянув у судовому засіданні в м. Полтаві цивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2023 року, ухвалене суддею Дністрян О.М., повний текст рішення складено - дата не вказана у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ім. Зубковського про розірвання договору оренди земельної ділянки,- В С Т А Н О В И В: 22 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства ім. Зубковського про розірвання договору оренди земельної ділянки, в якій просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки б/н від 26.12.2016 року, укладений між ПП ім. Зубковського та ОСОБА_1 , який був зареєстрований 15.09.2017 року Комунальним підприємством «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади Полтавської області за №22419364. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,78 га, що розташована на території Миргородського району Полтавської області, Ярмаківської сільської ради, кадастровий номер: 5323289600:00:004:0090, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ПЛ №032337, виданого Миргородським районним відділом земельних ресурсів Полтавської області 19.12.2005 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010554500084. 26.12.2016 року між нею та ПП ім. Зубковського було укладено договір оренди земельної ділянки б/н строком на 7 років. Обов`язок проведення державної реєстрації покладено на відповідача у справі. Державну реєстрацію відповідачем було здійснено лише 15 вересня 2017 року, однак, позивач розраховувала на те, що строк договору сплине у грудні 2023 року. Здійснюючи державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки лише через 9 місяців після його укладення, відповідач проти волі позивача у завуальований спосіб, фактично в односторонньому порядку, пролонгував його дію, що є грубим порушенням істотних умов договору. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства ім. Зубковського про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 26.12.2016 року, укладеного між ПП ім. Зубковського та ОСОБА_1 , який був зареєстрований 15.09.2017 року Комунальним підприємством «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади Полтавської області за №22419364 - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у даному випадку відсутні підстави для дострокового розірвання договору, оскільки позивач не довів істотного, у розумінні ст. 651 ЦК України, характеру порушень відповідачем своїх обов`язків. У п. 10.1. договору оренди сторони погодили, що він набирає чинності з дати реєстрації права оренди земельної ділянки. Момент укладення договору, а отже, і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить, як і не містить прямого обов`язку орендаря здійснити таку реєстрацію та строків її проведення. Укладаючи договір оренди, сторони, керуючись принципом свободи договору, мали право відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України передбачити інші умови щодо застосування умов договору до відносин між ними. Посилання позивача на підстави для розірвання договору, що передбачені ст. 651 ЦК України, а саме, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом, не можуть бути взяті судом до уваги, огляду на те, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Стороною позивача не доведено існування об`єктивних обставин, що вказують на наявність значної міри позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що проведення державної реєстрації спірного договору оренди із запізненням аж на 9 місяців є грубим завуальованим способом продовження строку дії оренди землі, що є порушенням істотних умов договору та прав власника земельної ділянки, які всупереч приписів ч. 2 ст. 90 ЗК України не були відновлені у встановленому законом порядку. Вказує, що відповідач проти її волі штучно пролонгував дію договору майже на рік, внаслідок чого протиправно збільшився строк оренди. Зазначає, що у п.» «ї» ч. 1 ст. 211 ЗК України передбачено, що порушенням земельного законодавства є, зокрема, ухилення від державної реєстрації земельних ділянок. Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню. Строк дії договору оренди необхідно обчислювати з дати укладення договору оренди і це чітко визначено Законом. Укладення договору та його державна реєстрація є різними подіями. Вказує, що набуття, зміна і припинення чинності умов договору може не збігатися у часі з датою його укладення та строком дії. Державна реєстрація речового права (права користування земельною ділянкою) є однією з багатьох умов, за яких орендар набуває право користуватися земельною ділянкою. Згідно ч. 2 ст. 631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення. Вказує, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки не може бути безумовним відліком строку дії договору, оскільки породжує зловживання, наслідком якого є штучна пролонгація договору. При цьому, посилається на принцип справедливості цивільного права. У відзиві на апеляційну скаргу представник ПП ім. Зубковського адвокат Жага Е.Г. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 2,78 га, що розташована на території Миргородського району Полтавської області, Ярмаківської сільської ради, кадастровий номер: 5323289600:00:004:0090, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ПЛ №032337, виданого Миргородським районним відділом земельних ресурсів Полтавської області 19.12.2005 року (а.с.10). 26.12.2016 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством ім. Зубковського в особі директора Таран В.К. укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки б/н, строком на 7 років (а.с. 11). З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права №97832577 від 20.09.2017 року вбачається, що державну реєстрацію договору оренду земельної ділянки здійснено 15.09.2017 року Комунальним підприємством «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади, Полтавська область (а.с. 12). Відповідно до п.6.1. договору оренди земельної ділянки, земельна ділянка вважається переданою орендодавцем орендарю з дати державної реєстрації права оренди. Згідно з п. 10.1. вказаного договору він набирає чинності з дати реєстрації права оренди земельної ділянки, зазначеної в п. 2.1. цього договору. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з наступного. Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. У ч. 1 ст. 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Таким чином, сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання. Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. У відповідності з ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно зі ст. 125 ЗК України право на земельну ділянку, а також право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. У ст. 13 Закону України «Про оренду землі» надано визначення договору оренди землі, а саме договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закону України «Про оренду землі»). Згідно із ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Ст. 20 вказаного Закону передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Момент укладення договору визначено у ст.ст. 638, 640 ЦК України та вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державноїреєстрації з моменту державної реєстрації. Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі. Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі». Сторони в договорі оренди землі мають право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства. Разом з тим, якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом України «Про оренду землі», який прямо встановлює, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації. Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (ч. 2 ст. 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17 (провадження № 14-338цс19). Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом даного спору є розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 26.12.2016 року, укладеного між ПП ім. Зубковського та ОСОБА_1 , який був зареєстрований 15.09.2017 року Комунальним підприємством «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади Полтавської області за №22419364. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Як правильно встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, 26.12.2016 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством ім. Зубковського в особі директора Таран В.К. укладено договір оренди спірної земельної ділянки б/н, строком на 7 років (а.с. 11), державну реєстрацію договору якого здійснено 15.09.2017 року Комунальним підприємством «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади, Полтавська область (а.с. 12). Відповідно до п.6.1. договору оренди земельної ділянки, земельна ділянка вважається переданою орендодавцем орендарю з дати державної реєстрації права оренди. Згідно з п. 10.1. вказаного договору він набирає чинності з дати реєстрації права оренди земельної ділянки, зазначеної в п. 2.1. цього договору. Договір оренди земельної ділянки від 26.12.2016 року є чинним, власноручно підписаний позивачем ОСОБА_1 із зазначенням даних її паспорта та номеру телефона. Як на підставу розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.12.2016 року, позивач посилається на те, що відповідачем грубо порушені істотні умови договору, а саме, здійснена державна реєстрація договору оренди земельної ділянки через 9 місяців після його укладення. Проте, як правильно встановив суд першої інстанції, що згідно п.6.1. договору оренди земельної ділянки, земельна ділянка вважається переданою орендодавцем орендарю з дати державної реєстрації права оренди. Інших умов в цій частині договір оренди від 26.12.2016 року не містить, тому не вбачається порушення відповідачем істотних умов договору оренди земельної ділянки. Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що, якщо позивач вважає договір оренди земельної ділянки укладеним на 7 років з 26.12.2016 року, то цей строк збігає лише 26.12.2023 року, тобто позов пред`явлено до спливу строку оренди 7 років. Доводи апеляційної скарги про те, що проведення державної реєстрації спірного договору оренди із запізненням аж на 9 місяців є грубим завуальованим способом продовження строку дії оренди землі, що є порушенням істотних умов договору та прав власника земельної ділянки, які всупереч приписів ч. 2 ст. 90 ЗК України не були відновлені у встановленому законом порядку, то ці доводи не заслуговують на увагу з вище вказаних підстав. Доводи апеляційної скарги про те що відповідач проти волі позивача штучно пролонгував дію договору майже на рік, внаслідок чого протиправно збільшився строк оренди, що у п.» «ї» ч. 1 ст. 211 ЗК України передбачено, що порушення земельного законодавства є, зокрема, ухилення від державної реєстрації земельних ділянок, то ці доводи не заслуговують на увагу та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не грунтуються на умовах укладеного договору оренди земельної ділянки та є власним тлумаченням позивача фактичних обставин справи. Доводи апеляційної скарги про те, що строк дії договору оренди необхідно обчислювати з дати укладення договору оренди і це чітко визначено Законом, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються умовами укладеного договору оренди земельної ділянки. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 липня 2023 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов