Постанова 4814 № 642/1382/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 642/1382/22 Номер провадження 22-ц/814/3133/23Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 червня 2023 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді Чумак О.В. , суддів: Дряниці Ю.В., Лобова О.А. розглянула в порядку письмового провадження в м. Полтаві за наявними матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" на додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2023 року, ухвалене суддею Кузіною Ж.В., по справі за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі № 642/1382/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору виконаним належним чином. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - ВСТАНОВИЛА: Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2023 рокустягнуто з Акціонерного товариства «СЕНС-Банк» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп. (двадцять тисяч гривень 00 копійок). З вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким зменшити суму стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу з 20 000,00 грн до 10 000,00 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивач не надав попереднього розрахунку суми судових витрат, не зазначив у заяві про ухвалення додаткового рішення інформацію щодо витраченого часу на виконання дій, пов`язаних із розглядом справи, вартість кожної дії, отже, неможливо оцінити об`єктивність вартості судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а розмір витрат на правничу допомогу, який стягнуто додатковим рішенням суду, з огляду на характер спору та складність справи, є неспівмірний, непропорційний та нерозумний. Оскільки позивачем не доведено належними доказами отримання послуг адвоката та обґрунтованість їх розміру, вважає, що існують підстави для зменшення витрат на правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Лисенко А.О. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін додаткове рішення суду, яке є обґрунтованим і законним. У письмових поясненнях представник банку просить задовольнити апеляційну скаргу та зменшити витрати на правничу допомогу. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відповідно до положень ч. 1 ст. 369 цього Кодексу без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що в лютому 2022 року ОСОБА_1 в особі адвоката Лисенка А.О. звернулася до суду з позовом до АТ «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору виконаним належним чином. Рішенням Киїського районного суду м. Полтави від 25 січня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору виконаним належним чином задоволено. Визнано кредитний договір №835/10-27/15/8-086 від 24.06.2008 року, що укладений між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк» припиненим внаслідок належного його виконання. 31 січня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лисенко А.О. звернувся до місцевого суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по цій справі на правничу допомогу у розмірі 20000 грн. Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2023 рокустягнуто з Акціонерного товариства «СЕНС-Банк» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп. (двадцять тисяч гривень 00 копійок). При ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що стороною позивача доведено факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість, тому дійшов висновку про стягнення вказаних витрат з відповідача на користь позивача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Як встановлено ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Згідно пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України вбачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 р. при розгляді справи № 925/1137/19. Місцевим судом правильно встановлено, і це підтверджено матеріалами справи, що у позовній заяві сторона позивача зазначила попередній розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, який складає 20 000,00 грн. (а.с. 4); у клопотанні, яке подано до суду першої інстанції 27.06.2022 р., до ухвалення рішення, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в повному обсязі (а.с. 61). Враховуючи те, що рішенням суду від 25.01.2023 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені у повному обсязі, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення подана до суду першої інстанції з дотриманням строку встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, позивачем доведено факт надання адвокатом Лисенком А.О. позивачу ОСОБА_1 правничої допомоги при розгляді цієї справи в суді першої інстанції, обсяг та вартість наданих послуг на загальну суму 20 000,00 грн., що підтверджено доданими до заяви про ухвалення додаткового рішення доказами (а.с. 166-173), зокрема, копіями договору про надання правничої допомоги від 25.01.2022, яким сторони погодили всі істотні умови щодо надання правничої допомоги, її обсяг та вартість; акту виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 25.01.2022 р.; товарного чеку б/н від 25.01.2023, які проаналізовані місцевим судом. Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції сторона відповідача не подавала. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви та ухвалення додаткового рішення, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з ухваленим додатковим рішенням, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, тому на увагу колегії суддів не заслуговують. Додаткове рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено. За таких обставин апеляційна скарга залишається апеляційним судом без задоволення, а додаткове рішення суду без змін. Керуючись ст.ст.368, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» залишити без задоволення. Додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 10.07.2023. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді Ю.В.Дряниця О.А.Лобов