Постанова 4803 № 183/18/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6256/23 Справа № 183/18/21 Головуючий у першій інстанції: Городецький Д. І. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИЛА: У грудні 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 01 квітня 2013 року між ПАТ «Актабанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №0860912202/Т/973815, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в розмірі 40001,00 грн. та зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим Договором. 23 березня 2018 року між ПАТ «Актабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір №2 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги банку до відповідача за кредитним договором №0860912202/Т/973815від 01 квітня 2013 року, заборгованість за яким становить 50593,00 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом - 24523,00 грн., заборгованості за відсотками - 10,00 грн., заборгованості за комісією - 20110,00 грн., а також штрафів, пені в розмірі 5950,00 грн. На адресу відповідача було направлено повідомлення від 27 березня 2018 року за вих. №002404255-1 про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору № 0860912202/Т/973815 від 01 квітня 2013 року. Відповідно до абз. 2 п. 3.4. Договору про відступлення прав вимоги, банк здійснює повідомлення боржників шляхом розміщення відповідного інформаційного повідомлення на офіційному сайті ПАТ «Актабанк» протягом 2 (двох) робочих днів (повідомлення за 26 березня 2018 року за посиланням http://www.aktabank.com/). Проте вищевказані повідомлення залишились зі сторони відповідача без реагування, заборгованість станом на час звернення з позовом до суду не погашена. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість у загальному розмірі 50593,00 грн. Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №0860912202/Т/973815 від 01 квітня 2013 року в розмірі 24533,00 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом в розмірі 25523,00 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 10,00 грн. Стягнуто звідповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне зсування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 50593,00 грн., розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Від ТОВ «ФК «ЄАПБ» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 01 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Актабанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №0860912202/Т/973815, згідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит на споживчі цілі в розмірі 40001,00 грн. на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання грошових коштів, зі сплатою за користування 0,01% річних з кінцевою датою повернення 31.03.2016 року включно (а.с. 6-9). Відповідно до п. 2.1.2. кредитного договору, позичальник сплачує банку щомісячну комісію за супроводження кредиту в розмірі 960,02 грн., що розраховується як 2,40% від кредиту, вказаного в п. 2.1. цього договору та включається в суму щомісячного платежу. В день підписання кредитного договору Клієнт сплачує банку комісію за надання кредитних коштів у розмірі 2,00% від суми кредиту, вказаної в п. 2.1. цього Договору, що складає 800,02 грн. (п. 2.1.2.1 кредитного договору). Погашення кредиту, сплата нарахованих процентів за користування кредитом, сплата комісії за супроводження кредиту здійснюється позичальником щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, 15 числа кожного місяця рівними частинами, в сумі 2071,34 грн., а кінцевою датою погашення заборгованості за кредитом є 31 березня 2016 року (п. 2.1.3 кредитного договору). Пунктом 4.2.8 кредитного договору №0860912202/Т/973815 від 01.04.2013 року погоджено, що банк має право здійснювати відступлення права вимоги за даним договором третім особам, повідомивши про даний факт позичальника протягом 5-ти днів після такого відступлення. У разі прострочення позичальником строків погашення щомісячних платежів, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 350,00 грн. за кожний прострочений щомісячний платіж або його частину (п. 5.1кредитного договору). За змістом пункту 5.3 кредитного договору №0860912202/Т/973815 від 01.04.2013 року, терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та/або штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 10 років. Додатком №1 до кредитного договору №0860912202/Т/973815 від 01.04.2013 року погоджено Графік платежів з детальним розписом сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту, яким погашення кредиту визначено щомісячними платежами (а.с. 8). 23 березня 2018 року між ПАТ «Актабанк» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір про відступлення права вимоги №2, відповідно до умов якого ПАТ «Актабанк» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ПАТ «Актабанк» права грошової вимоги, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору № 0860912202/Т/973815 від 01 квітня 2013 року, що підтверджується також копією витягу з додатку №1 до договору №2 - Реєстру договорів, права вимоги за яким відступаються та боржників за такими договорами, та копією платіжного доручення №14408 від 22.03.2018 року (а.с. 17-18, 19). Згідно п. 2.2. Договору про відступлення права вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1. цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань Розмір Права вимоги, які переходять до ТОВ «ФК «ЄАПБ», вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до ТОВ «ФК «ЄАПБ» у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів. Відповідно до витягу з додатку №1 до договору №2 - Реєстр договорів, права вимоги за яким відступаються та боржників за такими договорами, TOB «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №0860912202/Т/973815 від 01 квітня 2013 року, заборгованість за яким становить 50593,00 грн., а саме: заборгованості за основним боргом - 24523,00 грн., заборгованості за відсотками - 10,00 грн., заборгованості за комісією - 20110,00 грн., штрафи, пені - 5950,00 грн. (а.с. 19). На адресу відповідача ТОВ «ФК «ЄАПБ» було направлено повідомлення від 27 березня 2018 року за вих. №002404255-1 про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору № 0860912202/Т/973815 від 01 квітня 2013 року та включення персональних даних до бази персональних даних, у якому зазначено розмір заборгованості та реквізити для сплати (а.с. 14). З часу відступлення права вимоги за кредитним договором №0860912202/Т/973815 від 01.04.2013 року до TOB «ФК «ЄАПБ»23 березня 2018 року, останнє з цього дня та станом на 30.11.2020 року не нараховувало будь-якої заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості за вказаний період, відповідно до якого заборгованості за основним боргом становить 24523,00 грн., заборгованості за відсотками - 10,00 грн., заборгованості за комісією - 20110,00 грн., штрафи, пені - 5950,00 грн. (а.с. 13). Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі

5. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення відповідачем кредитного договору №0860912202/Т/973815 від 01.04.2013 року, строк виконання зобов`язань за яким було встановлено по 31.03.2016 року включно; встановивши неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь TOB «ФК «ЄАПБ» за вказаним кредитним договором, станом на 30.11.2020 року, заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) в сумі 24523,00 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 10,00 грн. Розмір наведеної вище заборгованості підтверджується представленим банком розрахунком, який є арифметично правильним та не спростований відповідачем (а.с. 13). Колегія також звертає увагу, що згідно змісту апеляційної скарги, відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, а також зазначає про часткове виконання ним умов з погашення боргу до віднесення ПАТ «Актабанк» до категорії неплатоспроможних постановою Правління НБУ від 16.09.2014 №576. Доводи апеляційної скарги щодо непогодження із зазначеним вище розміром тіла кредиту та відсотків є необґрунтованими та неконкретизованими. Крім того, відповідачем не представлено будь-яких доказів сплати ним тіла кредиту в сумі 24523,00 грн. та відсотків у розмірі 10,00 грн.. Клопотання про призначення відповідної судової експертизи - не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Разом з тим, за положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Кредитний договір №0860912202/Т/973815 від 01.04.2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Актабанк» та ОСОБА_1 ,є споживчим кредитом, тому на нього розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно абзаців 2, 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, що діяла на час укладення зазначеного кредитного договору, встановлено, що споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із зазначеним вище Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16. Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч. 5 ст. 216 ЦК України). Відповідно до п. 2.1.2. кредитного договору, позичальник сплачує банку щомісячну комісію за супроводження кредиту в розмірі 960,02 грн., що розраховується як 2,40% від кредиту, вказаного в п. 2.1. цього договору та включається в суму щомісячного платежу. Згідно розрахунку заборгованості, станом на 30.11.2020 року за кредитним договором наявна заборгованість за комісією у розмірі 20110,00 грн. (а.с. 13). Отже, відповідно до приписів статті 215 ЦК та статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору, пункт 2.1.2 правочину щодо встановлення комісії у вигляді щомісячної плати за супроводження кредиту в розмірі 960,02 грн. є нікчемним в силу закону з моменту його укладення, а отже таким, що не створює юридичних наслідків для сторін, тому не потребує визнання його недійсним. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як супроводження кредиту, не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання кредиту, у зв`язку із укладенням кредитного договору відповідає економічним потребам самої кредитної установи (банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту - позичальнику. Виходячи з викладеного, встановивши, що пунктом 2.1.2 кредитного договору №0860912202/Т/973815 від 01.04.2013 року позичальнику було встановлено комісію (плату) за супроводження кредиту; приймаючи до уваги, що надання інших послуг за вказану комісію (плата за супроводження кредиту) умовами кредитного договору не погоджено, - колегія дійшла висновку, що зазначений вище пункт правочину щодо встановлення щомісячної комісії за супроводження кредиту є нікчемним в силу закону з моменту його укладення, а отже таким, що не створює юридичних наслідків для сторін, тому не потребує визнання його недійсним. За таких обставин, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в сумі 20110,00 грн. Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті). Згідно п. 5.1 кредитного договору №0860912202/Т/973815 від 01.04.2013 року, у разі прострочення позичальником строків погашення щомісячних платежів, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 350,00 грн. за кожний прострочений щомісячний платіж або його частину. У правовій позиції Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15 зазначено, що, цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Таким чином, відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Згідно розрахунку заборгованості, зокрема, станом на 30.11.2020 року за вказаним вище кредитним договором наявна заборгованість за штрафами та пенею в розмірі 5950,00 грн. (а.с. 13). Позивачем не представлено суду розрахунку окремо штрафів й окремо пені, в зв`язку з чим розмежувати їх неможливо. А отже, неможливо встановити порядок нарахування штрафів згідно пункту кредитного договору №0860912202/Т/973815 від 01.04.2013 року та їх розмір. Колегія також звертає увагу, що умовами кредитного договору №0860912202/Т/973815 від 01.04.2013 року нарахування пені позичальнику не передбачено. За таким обставин, приймаючи до уваги недоведеність позивачем позовних вимог в частині розміру неустойки (штрафів), підстави для стягнення з відповідача заборгованості за штрафами та пенею в розмірі 5950,00 грн. - відсутні. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення апелянта про слухання справи судом першої інстанції заслуговують на увагу. Матеріали справи не містять належних доказів повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання місцевим судом 19.11.2021 року згідно положень статтей 128-130 ЦПК України, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення з постановленням нового по суті позовних вимог. На викладене вище місцевий суд увагу не звернув, допустивши порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. За положеннями ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина 10 ст. 141 ЦПК України). Позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору при поданні позовної заяви в сумі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.12.2020 року №1142 (а.с. 1). Відповідач сплатив судовий збір при поданні апеляційної скарги на суму 3153,00 грн. (а.с. 98). Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (сторона, на яку покладено більшу суму судових витрат) підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь відповідача у сумі 604,85 грн. (2102,00 грн. х 48,49% - 3153,00 грн. х 51,51%). Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) за кредитним договором №0860912202/Т/973815 від 01.04.2013 рокузаборгованість за основним боргом (тілом кредиту) в сумі 24523,00 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 10,00 грн., а всього 24533 (двадцять чотири тисячі п`ятсот тридцять три) грн. 00 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 604 (шістсот чотири) грн. 85 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складений 20 липня 2023 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова