Ухвала КАС ВС № 140/10425/21

УХВАЛА 19 липня 2023 року м. Київ справа № 140/10425/21 адміністративне провадження № К/990/23508/23 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е., перевіривши касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року у справі №140/10425/21 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 04.08.2021 року про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області №77-9 від 12.09.2019 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту; визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 04.08.2021 року про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області №78-4 від 19.09.2019 року про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту; визнання протиправними дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області щодо поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди шляхом надання Вищій кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури кваліфікаційної справи ОСОБА_1 , яка містить у собі персональні дані ОСОБА_1 ; зобов`язання Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Волинської області утриматися від поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 04.08.2021 №VІІІ-016/2021 про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області №77-9 від 12.09.2019 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 04.08.2021 року №VІІІ-017/2021 про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області №78-4 від 19.09.2019 року про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту. Визнано протиправними дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області щодо поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди шляхом надання Вищій кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури кваліфікаційної справи ОСОБА_1 , яка містить у собі персональні дані ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури подала касаційну скаргу до Верховного Суду. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 2 та 4 частини 4 статті 328 КАС України, як на підстави касаційного оскарження. Так у касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 16.10.2018 року у справі №9901/415/18, від 18.12.2018 року у справі №9901/657/18, від 14.12.2020 року у справі №640/12695/19, від 31.03.2021 року у справі №640/17408/19. Проте, скаржником не вказано конкретну норму права (пункт, частину, статтю), яка застосована судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, та щодо якої, на думку відповідача, є необхідність відступлення від висновку щодо її застосування. Відступ - це інший підхід до застосування тієї ж норми права у подібних правовідносинах, щодо якої такий висновок сформовано. Разом з тим, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо. Також причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, помилковість тощо). Враховуючи, що скаржником не обґрунтовано необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України. Також в касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України. Так скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини 2 статті 353 КАС України, відповідно до яких: - суд не дослідив зібрані у справі докази; - суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження судових рішень. З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у даній справі. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Водночас скаржником помилково трактується твердження про необґрунтовано відхилені клопотання, оскільки останнім зазначається про їх розгляд відповідно до ухвал Волинського окружного адміністративного суду. Також скаржником не обгрунтовано, що відхилення заяв про залишення позовної заяви (позову в частині) без розгляду, передачу справи на розгляд іншого адміністративного суду; залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору; проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін вплинуло на встановлення судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. А тому Суд вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження на підставі пункту 3 частини другої статті 353 КАС України. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до викладу фактичних обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року у справі №140/10425/21 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя В. Е. Мацедонська