LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС380/6956/20

від 19.07.2023 · Адміністративна
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі №380/6956/20 повернути о…

УХВАЛА 19 липня 2023 року м. Київ справа № 380/6956/20 адміністративне провадження № К/990/24155/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі №380/6956/20 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України, у якому, з урахуванням ухвали про об`єднання позовів від 06 вересня 2022 року, просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу на день звільнення - 31 травня 2020 року грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, компенсації за невикористану додаткову відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за період з 31 травня 2020 року по 27 липня 2020 року за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, компенсації за невикористану додаткову відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з грошового забезпечення за посадою, яку позивач займав до розпорядження; - визнати протиправними дії посадових осіб Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі належних позивачу виплат: грошового забезпечення за період з 15 травня 2019 року по 31 травня 2020 року у розмірі 68392,67 грн; грошової компенсація за 40 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік при звільненні з військової служби у розмірі 14 310,20 грн; грошової компенсації за додаткову відпустку відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 30 051,44 грн; одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 99 762,45 грн; - стягнути з відповідача належне позивачу грошове забезпечення за період з 15 травня 2019 року по 31 травня 2020 року у розмірі 68 392,67 грн; - стягнути з відповідача належну позивачу грошову компенсацію за 40 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік при звільненні з військової служби у розмірі 14 310,20 грн; - стягнути з відповідача належну позивачу грошову компенсацію за додаткову відпустку відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 30 051,44 грн; - стягнути з відповідача належну позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 99 762,45 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Служби безпеки України щодо неповноти нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 40 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік та грошової компенсації за 70 невикористаних днів додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; зобов`язано Службу безпеку України здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової компенсації за 40 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік та грошової компенсації за 70 невикористаних днів додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з проведеного на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі № 380/6961/20 перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за час перебування у розпорядженні начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України з 15 травня 2019 року по 31 травня 2020 року, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. 10 липня 2023 року через підсистему «Електронний суд» до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі №380/6956/20. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Касаційна скарга підлягає поверненню з таких підстав. Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Підстави касаційного оскарження викладаються у касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Перевіривши доводи касаційної скарги суддя-доповідач установив, що касаційна скарга не містить жодного посилання на пункти частини четвертої статті 328 КАС України та їх належного обґрунтування. Водночас, у касаційній скарзі позивач посилається на підпункти «а», «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, що, на його думку, є підставою для допуску судових рішень судів попередніх інстанцій у цій справі до касаційного перегляду. Принагідно зазначити, що пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України визначено випадки можливості скарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Між тим, справу № 380/6956/20 розглянуто судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження. Таким чином зазначення у касаційній скарзі вказаних підпунктів пунктів 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі. Доводи скарги побудовані на цитуванні та тлумаченні норм права, що регулюють спірні правовідносини, опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Суд наголошує, що скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків, перш за все, з метою дотримання вимог процесуального закону. Таким чином з огляду на те, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України, Суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення касаційної скарги. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі №380/6956/20 повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Соколов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»