Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/528/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/528/23 пров. № А/857/8530/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року в справі №500/528/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнати протиправними дії, зобов`язати вчинити певні дії, - суддя в 1-й інстанції Мірінович У.А., час ухвалення рішення 11.04.2023 року, місце ухвалення рішення м.Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 11.04.2023 року, ВСТАНОВИВ: У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії позивачу та невиплаті їй підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком; 2) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок підвищення пенсії позивачу в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно із пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; 3) визнати протиправними дії відповідача щодо бездіяльності у проведенні позивачу перерахунку стажу роботи як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; 4) зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок стажу роботи згідно статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час відбування покарання у засланні з 11.01.1952 по 12.07.1958 на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років». Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Постановою КМ України № 654 від 16.07.2008 р. "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" установлено, що з 01.09.2008 р. репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54 грн. 40 коп., а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43 грн. 52 коп. Таким чином, ГУ ПФ України в Тернопільській області на виконання постанови КМ України, у визначені строки проведено перерахунок пенсії позивача та встановлено підвищення до пенсії в розмірі 54 грн. 40 коп. Також наголошує про те, що в матеріалах пенсійної справи відсутні документи, які б підтверджували, що позивач був репресований, тому для зарахування до стажу роботи у потрійному розмірі періоду перебування на спецпоселенні немає підстав. Позивача подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловила незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене відповідачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України. Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII та перерахунку стажу відповідно до статті 58 цього ж Закону, однак, відповідач листом №4050-4247/П-02/8-1900/22 від 12.12.2022 повідомив позивачу, що виплата надбавок та підвищень до пенсії здійснюється відповідно до Постанови №654, якою установлено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн. В матеріалах пенсійної справи містяться дані про те, що заявник зазнав політичних репресій та в подальшому був реабілітований, а тому така виплата проводиться позивачу відповідно до вимог чинного законодавства в сумі 54,40 грн. Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17.04.91 року № 962-XII (далі - Закон № 962-XII), дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру. Статтею 1 Закону № 962-XII (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) встановлено, що реабілітованими є, зокрема, особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону. Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами. Статтями 3, 4 Закону № 962-XII, у редакції до 05.05.2018, постановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями. Поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей. Згідно із частиною першою статті 6 Закону № 962-XII, у вищевказаній редакції, реабілітованим громадянам відповідно до статті 1 цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій. Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років № 2325-VIII від 13.03.2018 внесено ряд суттєвих змін до Закону № 962-XII, а також викладено в новій редакції, зокрема, назву закону "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", преамбулу та ст. 1, 3, 6 Закону № 962-XII. Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги, передбачені Законом № 962-XII. Із порівняльного аналізу редакцій статті 6 вищевказаного Закону слідує, що частина перша статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" із змінами внесеними Законом № 2325-VIII передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018. Відповідно до статті 6 Закону № 962-XII, реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів. Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5), отримує пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надбавку до пенсії у розмірі 54,40 грн як реабілітована особа на підставі Постанови №654, що слідує з копії рішення відповідача №961010125328 від 02.12.2022 (зворот а.с. 7) та з копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.03.2001 (а.с. 7), отже має право на пільги і компенсації, встановлені Законом № 962-XII. Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 01.11.91 року № 1788-XII, призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Пунктом 6 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, що до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом № 1788-XII. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Водночас, нормами підпункту 2 пункту 4 Постанови № 654 установлено, що з 1 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні. Стаття 8 Конституції України гарантує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону № 1788-XII, який має вищу юридичну силу, а не підпункту 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" № 654 від 16.07.2008, зважаючи на те, що остання звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону. Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах викладені Верховним Судом у постановах від 09.04.2020 у справі № 446/1525/16-а, від 04.03.2020 у справі № 446/1566/16-а, від 16.01.2020 у справі № 446/1535/16-а, від 24.10.2019 у справі № 446/1526/16-а, від 02.10.2019 у справі № 446/1542/16-а. Судом встановлено, що згідно архівної довідки №38-П-3/2022, виданої Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області від 18.11.2022, ОСОБА_1 , 1939 року народження, разом з сім`єю на підставі наказу Міністерства Державної Безпеки СРСР №00386 від 20.10.1948 рішенням позасудових органів в адміністративному порядку, як сім`я посібника учасникам ОУН, 11 січня 1952 року був виселений зі села Стриганці Бережанського району Тернопільської області на спецпоселення в Тюменську область з конфіскацією майна. Виселення затверджено Особливою Нарадою при МДБ СРСР від 06.02.1952, протокол №9. На поселенні під наглядом спец комендатури ОСОБА_1 перебував до 12 липня 1958 року. Звільнений з обліку спец поселенці в на підставі наказу МВС СРСР від 22.05.1958. На підставі Закону України від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» - ОСОБА_1 та його сім`я - реабілітовані УВС в Тернопільській області 20.01.1993 (а.с. 9). Отже, позивач є репресованою особою, яку реабілітовано, що надає йому право на підвищення призначеної пенсії відповідно до вимог пункту г частини першої статті 77 Закону № 1788-XII. Наявність такого права гарантується статтею 46 Конституції України. Однак, позивач відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року отримує підвищення до пенсії в сумі 54,40грн., що підтверджується листом відповідача №4050-4247/П-02/8-1900/22 від 12.12.2022. Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи позивача як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), у відповідності до статті 58 Закону № 1788-XII та зобов`язати здійснити перерахунок стажу роботи у потрійному розмірі за час відбування покарання у засланні з 11.01.1952 по 12.07.1958, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 962-XII, заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення. Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону № 962-XII в редакції з 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій. Також статтею 58 Закону № 1788-XII в редакції з 05.05.2018 передбачено, що громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі. Отже, законодавством передбачено зарахування стажу перебування в засланні особі, яка була виселена на спецпоселення і в подальшому реабілітована, в потрійному розмірі. Матеріалами справи стверджується, що з 11 січня 1952 року був виселений зі села Стриганці Бережанського району Тернопільської області на спецпоселення в Тюменську область з конфіскацією майна. Виселення затверджено Особливою Нарадою при МДБ СРСР від 06.02.1952, протокол №9. На поселенні під наглядом спец комендатури ОСОБА_1 перебував до 12 липня 1958 року. Звільнений з обліку спец поселенці в на підставі наказу МВС СРСР від 22.05.1958. Отже позивач в період з 11.01.1952 по 12.07.1958 перебував на спецпоселенні в Тюменській області на підставі рішення позасудових органів в адміністративному порядку. За визначенням статті 1-1 Закону № 962-XII, заслання примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення. На підставі встановленого, період перебування позивача на спецпоселенні з 11.01.1952 по 12.07.1958 підлягає зарахуванню до стажу його роботи у потрійному розмірі, а відтак відповідач протиправно відмовив позивачу у проведенні відповідного перерахунку стажу його роботи як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання). Колегія суддів наголошує, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку стажу роботи як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій відповідно до статті 58 Закону № 1788-XII та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок стажу роботи згідно вимог статті 58 Закону № 1788-XII як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час відбування покарання у засланні з 11.01.1952 по 12.07.1958 на підставі Закону № 962-XII. З урахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції підтримує правильний висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач безпідставно обмежив право позивача у проведенні розрахунку підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому п. "г" ст. 77 Закону № 1788-XII, із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, та у праві на проведення перерахунку стажу роботи позивача як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), у відповідності до вимог ст. 58 Закону № 1788-XII. При цьому, доводи апелянта (відповідача) не спростовують рішення суду першої інстанції, з урахуванням вищенаведеного. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року в справі №500/528/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 19 липня 2023 року.