Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/14856/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/14856/22 пров. № А/857/6906/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Славської селищної ради Стрийського району Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №380/14856/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання протиправними дій (головуючий суддя першої інстанції Хома О.П., час ухвалення - в порядку спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 15.03.2023),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області (далі відповідач, Славська селищна рада), в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» від 07.09.2022 №1941; - зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0791 га, кадастровий номер 4624687800:01:000:0401, яка розташована на території Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області (за межами населених пунктів) Сколівського району Львівської області. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в липні 2022 року звернулася до Славської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0791 га. За результатами розгляду клопотання, Славською селищною радою прийнято рішення «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» від 07.09.2022 №1941 (далі - рішення від 07.09.2022 №1941) з підстав заборони на час дії воєнного стану безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність та надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі. Позивач стверджує про те, що чинним законодавством не заборонено сільській раді під час дії воєнного стану затверджувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приватизацію якої розпочато. Враховуючи викладене, вважає, що спірне рішення слід визнати протиправними та скасувати, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Славської селищної ради Стрийського району Львівської області «Про відмову у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» від 07.09.2022 №1941. Зобов`язано Славську селищну раду Стрийського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,0791 га, з кадастровим номером 4624587800:02:000:0401, що розташована в урочищі «Жолоб» с. Тухля, Стрийського району, Львівської області, територія Славської селищної ради та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Стягнуто з Славської селищної ради Стрийського району Львівської області в користь ОСОБА_1 992 грн 40 к. судових витрат у вигляді судового збору. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, якій зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, обставини справи не відповідають висновкам, викладеним у рішенні суду першої інстанції, та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення, а відтак, відповідно до ст. 317 КАС України, існують всі підстави для скасування рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 р. у справі № 380/14856/22, та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю. Апелянт зазначає, що Рішення 26 сесії 8-го демократичного скликання Славської селищної ради Стрийського району Львівської області № 1941 від 07.09.2022 року прийнято у передбаченій законом формі та органом, до повноважень якого законом віднесено вирішення цього питання, містить посилання на конкретні норми матеріального Закону, якими орган місцевого самоврядування керувався під час його прийняття та передбачені Законом підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0791 га., кадастровий номер - 4624687800:01:000:0401 і передачу її у власність для індивідуального дачного будівництва, яка розташована в урочищі «Жолоб» с. Тухля Стрийського району Львівської області, територія Славської селищної ради, (підпункт 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України). Як на дату звернення позивача до суду з даним позовом так і на дату ухвалення рішення у даній справі, в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 p. №389-VIII. У зв`язку з цим у період воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність , надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на те, що аналіз наведених норм свідчить про те, що до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність. Відповідач такі висновки суду першої інстанції вважає помилковими, оскільки відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Отже, зі змісту ч.ч. 9, 10 ст. 118 Земельного кодексу України вбачається, що завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, є прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передачі її у власність, що напряму заборонено під час дії воєнного стану спеціальним законом. Щодо викладених у оскаржуваному рішенні суду висновків про те, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач не встановив у клопотанні позивача та наданих ним документах наявності або відсутності обставин, які у розумінні ст. 118 ЗК України є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, апелянт звертає увагу на ту обставину, що застосування встановленої спеціальним законом - підпунктом 5 п. 27 Перехідних положень ЗК України заборони передачі у приватну власність особи земельної ділянки, що у свою чергу є завершальним етапом процедури її безоплатної приватизації виключає можливість вчинення органом місцевого самоврядування передбачених ч. 9 ст. 118 ЗК України дій. Постановою Львівського апеляційного суду від 04.10.2022 у справі №453/1704/20, яка набрала законної сили 04.10.2022, позов ОСОБА_1 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом задоволено шляхом визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,0791 га кадастровий номер 4624587800:02:000:0401, розташованої на території Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області в урочищі «Жолоб» та одержання документів на ім`я ОСОБА_1 , що посвідчують право власності на земельну ділянку, приватизацію якої розпочав ОСОБА_2 . Проте, на вказану постанову апеляційного суду Славською селищною радою 05.04.2023 р. подано касаційну скаргу до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Крім цього, постанова Львівського апеляційного суду від 04.10.2022 у справі №453/1704/20 не є правовстановлюючим документом у даних спірних правовідносинах. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 09.10.2015 № 9570/28-15«Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0782 га, розташованої на території Тухлянської сільської ради (за межами населених пунктів) Сколівського району у власність для індивідуального дачного будівництва. ПП «ГАБР-Л» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва (КВЦПЗ 07.03) на земельну ділянку, розташовану на території Тухлянської сільської ради Сколівського, площею 0,0791 кадастровий номер 4624587800:02:000. Вказаний проект землеустрою погоджено Відділом містобудування та архітектури Сколівської райдержадміністрації, що підтверджується Висновком від 12.04.2017 №114. Постановою Львівського апеляційного суду від 04.10.2022 у справі №453/1704/20, яка набрала законної сили 04.10.2022, позов ОСОБА_1 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом задоволено та визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,0791 га, кадастровий номер 4624587800:02:000:0401, розташованої на території Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області в урочищі «Жолоб» та одержання документів на ім`я ОСОБА_1 , що посвідчують право власності на земельну ділянку, приватизацію якої розпочав ОСОБА_2 . Постанова Львівського апеляційного суду від 04.10.2022 у справі №453/1704/20 розміщена в Єдиному державному реєстрові судових рішень за посиланням: https://reestr.court.gov.ua/Review/106634642. Позивач звернулася до Славської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0791 га кадастровий номер 4624687800:01:000:0401, яка розташована на території Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області (за межами населених пунктів) Сколівського району Львівської області. Рішенням 26 сесії 8-го демократичного скликання Славської селищної ради від 07.09.2022 №1941 «Про відмову у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», ОСОБА_1 відмовлено з тієї підстави, що на час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі розроблення такої документації забороняється (підпункт 5 пункт 27 Перехідних положень ЗК України). Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернулась в суд із цим позовом. Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без урахування вимог ЗК України, Закону №858-IV та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі ЗК України). Підстави набуття громадянами України права власності на земельні ділянки визначені частиною першою статті 81 ЗК України, однією із яких є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності (пункт б). Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни […] набувають права власності […] земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами […] здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в) частини третьої статті 116 ЗК України). Згідно із пунктом ґ) частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара. Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ( ч.ч. 9, 10 ст. 118 ЗК України). Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Згідно з частиною восьмою статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Частиною десятою статті 186 ЗК України визначено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження. Отже, розгляд клопотань про затвердження проекту землеустрою належить до компетенції відповідача шляхом прийняття у двотижневий строк відповідного рішення або про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, або про відмову у його затвердженні. Водночас у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою, таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV (далі Закон №858-IV) визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування. Відповідно до статті 50 Закону №858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об`єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок може передбачати формування та/або зміну цільового призначення декількох земельних ділянок, за умови що розпорядником земельних ділянок буде один орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, або власником земельної ділянки приватної власності є одна особа. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає: а) пояснювальну записку; б) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); в) розрахунок розміру втрат лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); г) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) кадастровий план земельної ділянки. У разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов`язаних із забудовою, до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб. Ці вимоги не поширюються на випадки, якщо відповідно до закону передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб може здійснюватися за відсутності зазначеної містобудівної документації або без дотримання правил співвідношення між видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією. Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Відповідно до частин першої статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Як уже зазначалось вище, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачем прийнято рішення від 07.09.2022 №1941 про відмову у затвердженні проекту з тієї підстави, що на час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі розроблення такої документації забороняється. Вказане рішення є предметом оскарження з підстав відсутності заборони органам місцевого самоврядування на час дії воєнного стану затверджувати проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (далі Указ № 64/2022), затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено військовий стан, строк дії якого в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України, на даний час до 18.08.2023. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Отже, як на дату звернення позивача до суду з даним позовом, так і на дату ухвалення рішення у даній справі, в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 №2145-XI (далі - Закон №2145-XI), який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема і до ЗК України. Законом №2145-XI розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 27, відповідно до підпунктів 5, 23 якого у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях особливості регулювання земельних відносин, передбачені цим пунктом, діють відповідно в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан. У зв`язку з цим у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність. Апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач взагалі не реалізував своїх повноважень, оскільки не встановив у клопотанні позивача та наданих ним документах наявності або відсутності обставин, які у розумінні статті 118 ЗК України є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Крім цього, відповідач не врахував постанови Львівського апеляційного суду від 04.10.2022 у справі №453/1704/20, якою позов ОСОБА_1 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом задоволено та визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,0791 га, кадастровий номер 4624587800:02:000:0401, розташованої на території Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області в урочищі «Жолоб» та одержання документів на ім`я ОСОБА_1 , що посвідчують право власності на земельну ділянку, приватизацію якої розпочав ОСОБА_2 . Доводи апелянта про те, що ним подана касаційна скарга на вказану постанову, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вказане рішення суду набрало законної сили. Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Крім цього, відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, судове рішення від 04.10.2022 у справі №453/1704/20 є обов`язковим для виконання та врахування відповідачем при розгляді заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Наведене також спростовує доводи апелянта про те, що зі змісту ч.ч. 9, 10 ст. 118 Земельного кодексу України слідує, що завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, є прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передачі її у класність, що напряму заборонено під час дії воєнного стану спеціальним законом. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, оскільки прийнято відповідачем без урахування вимог ЗК України, Закону №858-IV та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому рішення Славської селищної ради «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» від 07.09.2022 №1941» є протиправним та підлягає скасуванню. Також вірними є висновки суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,0791 га, з кадастровим номером 4624587800:02:000:0401, що розташована в урочищі «Жолоб» с. Тухля, Стрийського району, Львівської області, територія Славської селищної ради та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення. У цій справі, судом надається оцінка оскаржуваному рішенню відповідача, які винесене останнім саме з тих мотивів, що були предметом перевірки у судовому засіданні на підставі досліджених у справі доказів та з урахуванням доводів та заперечень сторін саме щодо цих доказів та обставин. Затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб. Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є контроль за законністю прийняття рішень. Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Як встановлено судом, в оскаржуваному рішенні відсутнє будь-яке посилання на підставу для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою, передбачену чинним законодавством, зокрема щодо невідповідності положень документації із землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Спірне рішення прийнято відповідачем без аналізу клопотання позивача та доданих до нього документів, наявності або відсутності обставин, які у розумінні частини сьомої статті 186 ЗК України є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно висновував, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивачів, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,0791 га, з кадастровим номером 4624587800:02:000:0401, що розташована в урочищі «Жолоб» с. Тухля, Стрийського району, Львівської області, територія Славської селищної ради та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Славської селищної ради Стрийського району Львівської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №380/14856/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький