Постанова Київський апеляційний суд № 753/11520/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/11520/22 Головуючий у суді І інстанції Заставенко М.О. Провадження № 22-ц/824/6650/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 липня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 жовтня 2022 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, в с т а н о в и в: У вересні 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» (далі - ТОВ «Промінь-С»)звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за надані комунальні послуги у розмірі 23 088,29 грн за період з 01 вересня 2019 року по 31 липня 2022 року. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 жовтня 2022 рокуу видачі судового наказу відмовлено на підставі частини дев'ятої статті 165 ЦПК України у зв`язку з тим, що отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) боржника. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду питання про видачу судового наказу до суду першої інстанції. На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що місцевий суд в порушення вимог частини п`ятої статті 165 ЦПК України не звертався до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької РДА в м. Києві із запитом щодо отримання відомостей про місце проживання (перебування) боржника, а виключно обмежився відомостями з електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» від 06 жовтня 2022 року, що призвело до постановлення незаконної ухвали. Відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу. Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. За правилом частин першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції виходив з того, що заявник звернувся до суду за місцезнаходженням нерухомого майна боржника: АДРЕСА_1 , однак відповідно до статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, тобто за місцем реєстрації проживання боржника. За відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» від 06 жовтня 2022 року ОСОБА_1 зареєстрованим у м. Києві не значиться, тому наявні підстави, визначені частиною дев`ятою статті 165 ЦПК України, для відмови у видачі судового наказу за вказаною заявою. Проте колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства,кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Згідно із частиною першою статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції). Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Відповідно до статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Розділ ІІ ЦПК України «Наказне провадження», в тому числі й стаття 162 ЦПК України не визначає підсудність (територіальну юрисдикцію) заяв, поданих в порядку наказаного провадження, а відсилає до загальних правил, встановлених цим Кодексом, а саме статей 27 - 30 ЦПК України (загальна, альтернативна та виключна підсудність). За загальним правиломчастини першої статті 27 ЦПК України позовидо фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Згідно із частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Отже, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Предметом заяви у цій справі є зобов`язання, які випливають з надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна боржника - АДРЕСА_1 , що за адміністративно-територіальним поділом м. Києва відноситься до Дарницького району м. Києва. З урахуванням наведеного, заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має подаватися за місцем знаходження цього майна, тобто за правилами виключної підсудності. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 (провадження 61-30812св18). В силу положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З матеріалів справи вбачається, що квартири АДРЕСА_2 , за якою виникла заборгованість по оплаті за вказані комунальні послуги, знаходиться в межах територіальної юрисдикції Дарницького районного суду м. Києва. З огляду на викладене, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, тобто виключно за місцем реєстрації проживання боржника. У разі конкуренції правил підсудності (статті 27 та 30 ЦПК України) мають застосовуватися правила виключної підсудності, у зв`язку із чим заява про видачу судового наказу правомірно подана заявником за місцем знаходження об`єкта нерухомості, заборгованість по утриманні якого є предметом судового розгляду. Судом першої інстанції невірно розтлумачено положення статті 162 ЦПК України у поєднанні з нормами статей 27, 30 ЦПК України, адже заява про видачу судового наказу подається за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, а не виключно за правилами загальної підсудності, відтак при визначенні підсудності заяви про видачу судового наказу суд безпідставно керувався лише частиною першою статті 27 ЦПК України. Суд при цьому не звернув уваги на те, що розгляд справи судами з порушенням правил виключної підсудності є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц (провадження № 14-117цс18). За змістом частин п`ятої - сьомої статті 165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу (частина дев'ята статті 165 ЦПК України). Тобто, підставою для відмови судом у видачі судового наказу на підставі частини 9 цієї статті є отримання судом витребуваної інформації та неможливість встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Колегія суддів виходить із того, що наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом. Отже, зважаючи на визначений процесуальним законом порядок розгляду та звернення до виконання судового наказу, обов`язковою умовою для його видачі є встановлення зареєстрованого місця проживання фізичної особи - боржника. За визначеннями статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги. Реєстрація місця проживання (перебування) особи - це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи (пункт 12 частини першої статті 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»). Згідно із пунктом 7 частини першої статті 2 цього Закону орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи. Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів. Згідно із пунктами 3, 4 зазначеного Порядку № 265 декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради. Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Промінь-С» у заяві про видачу судового наказу зазначило, що боржник ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Отже, на виконання вимог частини п`ятої статті 165 ЦПК України суду першої інстанції необхідно було здійснити запит до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької РДА в м. Києві з метою встановлення дійсного зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , проте такий запит не здійснювався. Крім того, як зазначив заявник, в ухвалі Дарницького районного суду м. Києва від 31 серпня 2022 року у справі № 753/9024/22 вже було встановлено, що відповідно до відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької РДА в м. Києві, отриманих в порядку частини п`ятої статті 165 ЦПК України, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Враховуючи наведене, суд першої інстанції за відсутності належних доказів не проживання (перебування) боржника за зазначеною у заяві про видачу судового наказу адресою у розумінні норм Закону № 1382-IV та Порядку № 265 дійшов передчасного висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі частини дев'ятої статті 165 ЦПК України. Судові процедури повинні бути справедливими, тому суди мають гарантувати сторонам розгляд справ належним складом суду за встановленою підсудністю, не допускаючи порушення їх конституційних прав в доступі до правосуддя. Вищезазначене в сукупності залишилось поза увагою суду першої інстанції, а тому його висновок про відмову у видачі судового наказу щодо стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з підстав того, що отримана інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) боржника є помилковим та таким, що не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо відмови у видачі судового наказу на підставі частини дев`ятої статті 165 ЦПК України не відповідає нормам діючого процесуального законодавства, тому відповідно до вимог статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, відсутні підстави для розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» задовольнити. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 жовтня 2022 року скасувати, справу № 753/11520/22 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: С.А. Голуб Т.О. Писана Д.О. Таргоній