Постанова 4824 № 356/355/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 33/824/2982/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 356/355/23 26 червня 2023 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ - Ратнікової В.М. при секретарі - Осадченко І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Березанського міського суду Київської області від 22 травня 2023 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,- в с т а н о в и в: Постановою Березанського міського суду Київської області від 22 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 22 травня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову Березанського міського суду Київської області від 22 травня 2023 року. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, на його думку, суд прийняв невірне рішення, не навів доказів його вини. Просив звільнити його від сплати штрафу та розглянути можливість звільнення його з військової служби з виплатою компенсації. В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та представник військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України не з`явились, про день та час розгляду справи судом апеляційної інстанції повідомлені у встановленому порядку, причин неявки суду не повідомили, а тому суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП і накладаючи на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Згідно зі ст.3 зазначеного статуту, військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби (ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України). Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Відповідно до преамбули Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551 (далі за текстом - Статут) усі військовослужбовці Збройних Сил України, незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг, повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. Стаття 1 Статуту встановлює, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів. Стаття 16 Статуту встановлює, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Так, ч.1 ст.172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або за появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або за виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також за відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, Згідно з ч. 3 ст. 172-20 КУпАП дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду, тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот п`ятнадцяти до двохсот вісімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб. Згідно з абзацом 13 ст. 1 Закону України №1932-ХІІ від 06 грудня 1991 року «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Указом Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року № 254/2023, продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Отже, дії, які ставляться в вину ОСОБА_1 вчинені саме під час особливого періоду, що є кваліфікуючою ознакою ч.3 ст.172-20 КУпАП. При цьому, відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять). Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується копією його військового квитка серія НОМЕР_2 , а отже є спеціальним суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП. 18 квітня 2023 року командиром 4 стрілецького батальйону війської частини НОМЕР_3 майором ОСОБА_2 було складено протокол про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Відповідно до зазначеного протоколу, 18 квітня 2023 року, близько 18 год. 00 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі під час виконання службовх обов`язків в умовах особливого періоду, під час дії воєного стану, знаходився на території наметового містечка війської частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 в стані алкогольного сп`яніння. Від проходження тесту на вміст алкоголю у повітрі, що видихається, відмовися в присутності двох свідків. Зазначено, що від надання пояснень та підписання протоколу відмовився в присутності двох свідків. З службової характеристики начальника КПП 2 стрілецького взводу 18 стрілецької роти 4стрілецького батальйону солдата ОСОБА_1 наданої командиром 18 стрілецької роти 4-го стрілецького батальйону капітаном ОСОБА_4 , командиром 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_5 , погоджегної командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , вбачається, що під час проходження служби у 18 стрілецькій роті 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 зарекомендував себе з негативної сторони. Програму бойової підготовки засвоює на оцінку «задовільно». Робота не носить плановий характер, не проявляє наполегливість та ініціативу. Вимоги Загальновійськових статутів не знає та не застосовує їх у повсякденній діяльності. До виконання службово-бойових завдань відноситься посередньо. Матеріальну частину стрілецької зброї знає та володіє нею. Накази командирів та начальників виконує, але вимагає постійного контролю з боку молодших командирів, на зауваження реагує, але не робить належні висновки. Має низький рівень авторитету серед військовослужбовців свого підрозділу. Останнім часом у даного військовослужбовця погіршилося відношення до виконання службових обов`язків, а саме: 03.03.2023 року допустив вживання алкогольних напоїв на території військового об`єкту, після проходження тесту на вміст алкоголю у видихуваному повітрі виявлено 0,54 проміле; 27.03.2023 року допустив вживання алкогольних напоїв на території наметового містечка, від проходження тесту на вміст алкоголю у видихуваному повітрі відмовився в присутності двох свідків; 18.04.2023 року допустив вживання алкогольних напоїв на території наметового містечка, від проходження тесту на вміст алкоголю у видихуваному повітрі відмовився в присутності двох свідків. 18 квітня 2023 року санітарним інструктором молодшим сержантом ОСОБА_7 було складено акт № 285 огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Відповідно до зазначеного акту ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду. 18 квітня 2023 року майором ОСОБА_8 було відібрано пояснення у ОСОБА_9 в яких він зазначив, що 18 квітня 2023 року, близько 18 год. 00 хв., на території наметового містечка 1 стрілецької роти було виявлено солдата ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: стійкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, нецензурна лайка в бік офіцерів. Від проходження огляду відмовився. 18 квітня 2023 року майором ОСОБА_8 було відібрано пояснення у ОСОБА_10 в яких він зазначив, що 18 квітня 2023 року під час огляду особового складу 18 СР, в другій половині дня, помітив, що солдат ОСОБА_1 дивно хитається, стоячи на місці, та має неприємний алкогольний запах з ротової порожнини, на питання відповідав нечіткою вимовою, нерозбірливо, та мав дивний погляд. Солдата ОСОБА_1 доставили до штабу наметового містечка м. Березань для проходження тесту на вміст алкоголю в повітрі, що видихається. 20 квітня 2023 року майором ОСОБА_8 було відібрано пояснення у солдата ОСОБА_1 в яких він зазначив, що до нього приїхала дружина з донькою та він був засмучений, що не зміг одразу піти в увільнення. Відповідно до медичної довідки №285, виданої лікарем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 , ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Розглянувши адміністративну справу, суддя першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП України, а саме виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння, в умовах особливого періоду,оскільки зазначені вище письмові докази у своїй сукупності беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги не містять обгрунтувань в чому саме полягає неправильність висновків суду першої інстанції. Посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції в оскаржуваній постанові не навів доказів його вини у чиненні даного адміністративного правопорушення апеляційний суд відхиляє, так як суд першої інстанції в постанові від 22.05.2023 року зазначив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-20 КУпАП підтверджується: протоколом про військове адміністративне правопорушення серії НГУ № 316523 від 18.04.2023 року (а.с.1); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 18.04.2023 року № 285 (а.с.14); актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.04.2023 року № 285 (а.с. 15); письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 20.04.2023 року (а.с. 20); письмовими поясненнями ОСОБА_9 від 18.04.2023 року (а.с. 21); письмовими поясненнями ОСОБА_10 від 18.04.2023 року (а.с. 22); медичною довідкою від 81.04.2023 року № 285 (а.с. 24). Що стосується доводів апелянта про звільнення його від сплати штрафу, апеляційний суд зазначає, що підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати штрафу немає, так як він визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-20 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.. Викладене в апеляційній скарзі прохання ОСОБА_1 про розгляд судом можливості звільнення його з військової служби з виплатою компенсації, не грунтується на вимогах закону, так як питання звільнення військовослужбовця з військової служби не відновиться до компетенції суду. Аналізуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Березанського міського суду Київської області від 22 травня 2023 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: