Постанова 4856 № 560/12700/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/12700/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 18 липня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , за участю: секретаря судового засідання: Смілянець А. Е., представника відповідача: Ступки Г.М. представника позивача: Коцемира В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 31.10.2022 №141-тр/т "Про звільнення ОСОБА_1 ", наказ Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 31 жовтня 2022 №217-е "Про оголошення наказу Державної екологічної інспекції України від 31.10.2022 №141-тр/т "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновити на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області та стягнути з Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом Державної екологічної інспекції України від 31.10.2022 №141-тр/т звільнений з посади начальника Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області - головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Хмельницької області у зв`язку з поновленням на цій посаді особи, яка раніше її займала. Вважає накази незаконними, оскільки у зв`язку із перебуванням на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 за ним зберігається посада керівника Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області. Просить позов задовольнити. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Наказом Державної екологічної інспекції України від 15 травня 2020 року №127-о позивач - ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області. Наказом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 24.02.2022 №32-о позивач з 24 лютого 2022 увільнений від роботи у зв`язку з призовом на військову службу. Постановою від 09 серпня 2022 року у справі №560/16263/21 Сьомий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року. Прийняв нову постанову, якою визнав протиправними та скасував накази Державної екологічної інспекції України від 30 грудня 2020 року № 486-о "Про звільнення ОСОБА_2 ", визнав протиправним та скасував наказ Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 04 січня 2021 року № 1-о "Про оголошення наказу Державної екологічної інспекції України від 30 грудня 2020 року № 486-о "Про звільнення ОСОБА_2 ", визнав протиправним та скасував наказ Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 13.10.2021 року № 145-о "Про внесення змін до наказу Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 04 січня 2021 року № 1-о "Про оголошення наказу Державної екологічної інспекції України від 30 грудня 2020 року № 486-о "Про звільнення ОСОБА_2 ", визнав протиправним та скасував наказ Державної екологічної інспекції України від 16 серпня 2021 року № 104-тр/р "Про внесення змін до наказу Держекоінспекції від 30.12.2020 № 486-о "Про звільнення ОСОБА_2 ", зобов`язав Державну екологічну інспекцію України поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області, зобов`язав Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2020 по день фактичного поновлення на службі. Листами від 18.10.2022 №5117/6/8-22 та від 20.10.2022 №5184/6/8-22 відповідачі повідомили позивача про необхідність виконання зазначеної постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2022 у справі № 560/16263/21 та запропонували інші посади державної служби відповідної категорії у територіальних управліннях Державної екологічної інспекції. Одночасно попередили, що у разі відсутності згоди позивача на зайняття інших посад трудові відносини з ним будуть припинені у зв`язку з поновленням на посаді державної служби особи, яка її раніше займала. Листом від 24.10.2022 позивач повідомив Державну екологічну інспекцію України, що перебуває у зоні бойових дій на території Херсонської області та зазначив, що відповідно до статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" та статті 119 Кодексу законів про працю України за ним зберігається попереднє місце роботи; надані пропозиції не відповідають нормам чинного законодавства і є неприйнятними для нього. Наказом Держекоінспекції від 31.10.2022 № 141-тр/т позивач звільнений з посади начальника Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області у зв`язку з поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала. Наказом Державної екологічної інспекції України від 31.10.2022 №142-тр/т скасовані накази Державної екологічної інспекції України від 30.12.2020 № 486-о "Про звільнення ОСОБА_2 ", від 16.08.2021 № 104-тр/р "Про внесення змін до наказу Держекоінспекції від 30.12.2020 № 486-о "Про звільнення ОСОБА_2 " та поновлений ОСОБА_2 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області. Вважаючи протиправними зазначені накази, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що сама по собі наявність у позивача гарантії щодо збереження посади на період проходження військової служби не може бути підставою для невиконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника на відповідній посаді. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, правовий статус державного службовця визначає Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. Відповідно до частин 1 - 2 статті 5 Закону № 889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 88 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала. Порядок звільнення з відповідної посади державної служби у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 1 статті 88 Закону № 889-VIII, цим Законом не визначений. Разом з тим, за змістом частини 3 статті 5 Закону № 889-VIII у частині відносин, не врегульованих цим Законом, на державних службовців поширюється дія норм законодавства про працю. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. У відповідності до частин 1 і 3-4 статті 119 КЗпП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області 15 травня 2020 року, як переможець конкурсу. В подальшому, 24 лютого 2022 року позивач увільнений від роботи у зв"язку з призовом на військову службу. У зв`язку з необхідністю виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2022 у справі 560/16263/31 та поновлення на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області ОСОБА_2 на виконання приписів частини 2 статті 40 КЗпП України листом від 18.10.2022 №5117/6/8-22 Державна екологічна інспекція України запропонувала позивачу вакантні посади державної служби відповідної категорії. Листом від 24.10.2022 позивач відмовився від запропонованих йому посад. 31 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, у зв"язку з поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала. Оскільки рішення суду, яке вступило в законну силу є обов"язковим для виконання, тому відповідачі, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 88 Закону № 889-VIII, правомірно видали накази про звільнення позивача з державної служби. Посилання позивача на частину 2 статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та статтю 119 КЗпП України, як на підставу для скасування зазначених наказів, є безпідставним з огляду на наступне. Статтею 5-1 КЗпП України в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Таким чином, Кодекс законів про працю України в редакції, чинній на час звільнення позивача, гарантує працівникам не тільки збереження місця роботи (посади) на час проходження військової служби, а й правовий захист від незаконного звільнення. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. В контексті зазначених норм, і позивач, за яким відповідно до статті 119 КЗпП України на час проходження військової служби зберігається займана посада, і третя особа - ОСОБА_2 , факт незаконного звільнення якого встановлений постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2022 у справі 560/16263/31, мають гарантоване Конституцією України право на зайняття посади начальника Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). У рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Отже, рішення суду про поновлення особи на відповідній посаді, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання роботодавцем. Водночас з метою забезпечення дотримання встановлених статтею 119 КЗпП України гарантій щодо збереження посади на час проходження військової служби, в тому числі і у випадку поновлення особи, яка займала відповідну посаду, за рішенням суду, КЗпП України передбачений особливий порядок звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 88 Закону № 889-VIII та пункту 6 частини першої статті 40 КЗпП України. Частинами другою та третьою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Зазначеними нормами не встановлені обмеження щодо звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 88 Закону № 889-VIII та пункту 6 частини першої статті 40 КЗпП України особи, за якою зберігається посада на підставі статті 119 КЗпП України, у випадку відмови від зайняття запропонованих інших вакантних посад. Тому, сама по собі наявність у позивача гарантії щодо збереження посади на період проходження військової служби не може бути підставою для невиконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника на відповідній посаді. Відповідачами доведена правомірність наказів від 31.10.2022 №141-тр/т "Про звільнення ОСОБА_1 " і від 31 жовтня 2022 №217-е "Про оголошення наказу Державної екологічної інспекції України від 31.10.2022 №141-тр/т "Про звільнення ОСОБА_1 ". З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про скасування цих наказів не підлягають до задоволення. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 19 липня 2023 року. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.