Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/4133/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/4133/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року (головуючий суддя Серьогіна О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту патрульної поліції (далі Відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19.05.2016 по 31.12.2017 (включно) та індексації грошового забезпечення за період з 19.05.2016 по 31.10.2017 (включно); - зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19.05.2016 по 31.12.2017 (включно); - зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 19.05.2016 по 31.10.2017 (включно). В обґрунтування позовної заяви зазначено про те, що ОСОБА_1 працює з 19.05.2016 на посаді інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління Патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції. При цьому, у період з 19.06.2016 по 31.12.2017 (включно) Відповідачем не виплачено йому доплату за роботу у нічний час, та за період з 19.05.2016 по 31.10.2017 (включно) не виплачено індексацію грошового забезпечення, що, на думку Позивача, є порушенням Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі №160/4133/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви Позивача відмовити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що Позивачу виплачувалося грошове забезпечення в межах граничних розмірів останнього, визначених наказами Департаменту патрульної поліції, а тому підстави для нарахування доплати за службу в нічний час відсутні. Водночас, на думку Відповідача, судом першої інстанції безпідставно не враховано положення пункту 11 розділу І Порядку №260, якими передбачено те, що грошове забезпечення виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували звернення за одержанням грошового забезпечення. Поряд із зазначеним, Відповідач вважає, що право Позивача на індексацію виникло лише з листопада 2017 року у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 18 жовтня 2017 року за №782. Позивач, належним чином сповіщений про розгляд цієї справи, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працює з 19.05.2016 року на посаді інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління Патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, що підтверджується архівними відомостями, копії яких містяться в матеріалах справи. Департаментом патрульної поліції в період з 19.05.2016 по 31.12.2017 (включно) Позивачу не виплачено доплату за роботу у нічний час, а за період з 19.05.2016 по 31.10.2017 (включно) не проведено індексацію грошового забезпечення, що підтверджується матеріалами справи та Відповідачем не заперечується (а.с. 12-17). Правомірність бездіяльності Відповідача щодо виплати Позивачу доплати за роботу у нічний час за період з 19.05.2016 по 31.12.2017 (включно) та індексації грошового забезпечення за період з 19.05.2016 по 31.10.2017 є предметом судового розгляду у даній справі. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до витягу (згідно з розстановками сил та засобів ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП), наданого Відповідачем, кількість відпрацьованих годин у нічний час Позивачем за період з 19.05.2016 по 31.12.2017 в загальній кількості складає 552 години. Як вбачається з архівних відомостей про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з травня 2016 року по грудень 2017 року, в них відсутня інформація про доплату за службу в нічний час. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідача слід зобов`язати нарахувати та виплатити на користь Позивача доплату за службу в нічний час за період з 19.05.2016 по 31.12.2017 (включно). Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що Позивачу за період з 19.05.2016 по 31.10.2017 (включно) не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльності Відповідача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1-2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з пп. 3 п. 5 Постанови № 988 поліцейським виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Відповідно до ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» та Постанови № 988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджений «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» (далі - Порядок № 260) Згідно з п. 5 Розділу І вказаного Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. За приписами п. 11 Розділу ІІ Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Отже, виплата поліцейським доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час передбачена як Постановою № 988, так і Порядком № 260, проте Позивачу за період з 19.05.2016 по 31.12.2017 така доплата за 552 відпрацьовані нічні години (а.с. 14) Відповідачем не нарахована і не виплачена. При цьому, доводи апеляційної скарги, проте що Позивачу виплачувалося грошове забезпечення в межах граничних розмірів останнього, визначених наказами Департаменту патрульної поліції, а тому підстави для нарахування доплати за службу в нічний час відсутні, є безпідставними, оскільки відповідно до зазначених вище приписів Постанови № 988 та Порядку №260 доплата за службу в нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, який входить до складу грошового забезпечення поліцейського, а обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час є імперативним і ця доплата не може обмежуватися чи взагалі скасовуватися наказами відповідача. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 у справі №2140/1763/18. З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом, та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивач має право на нарахування та виплату доплати за службу в нічній час за період з 19.05.2016 по 31.12.2017. Щодо вимоги про зобов`язання Відповідача нарахувати та сплатити індексацію грошового забезпечення за період з 19.05.2016 до 31.10.2017, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частини 5 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ). Згідно з статтею 1 якого індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Частиною 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Статтею 18 Закону України від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок №1078, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з абзацом 5 пункту 2 Порядку №1078 (у редакції до 24 жовтня 2017 року) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782, яка набрала чинності 24.10.2017, внесено зміни до п. 2 Порядку № 1078 і доповнено абзац п`ятий після слова військовослужбовців словом поліцейських. Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Отже, ч. 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено право поліцейських на індексацію грошового забезпечення, а Порядком № 1078 визначені загальні правила нарахування і виплати індексації. Відповідачем приписи ч. 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» не виконані, у зв`язку з чим колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо зобов`язання Відповідача нарахувати та сплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 19.05.2016 до 31.10.2017. Також, колегія суддів, вважає, що доводи Відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування спірної індексації до 24 жовтня 2017 року, тобто до внесення змін до Порядку № 1078, є безпідставними, оскільки грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації, відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», і тому Позивач має право на індексацію його грошового забезпечення, що встановлено прямою нормою закону. Водночас посилання Відповідача на положення пункту 11 розділу І Порядку №260, якими передбачено те, що грошове забезпечення виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували звернення за одержанням грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки у вказаній нормі йдеться про виплачене грошове забезпечення (несвоєчасно або в меншому розмірі), а в спірному випадку Позивачу взагалі не було виплачено доплату за службу в нічний час та індексацію грошового забезпечення з огляду на позицію Відповідача щодо відсутності у Позивача такого права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 28.04.2023 скасуванню не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі №160/4133/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова