Постанова Житомирський апеляційний суд № 274/2927/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/2927/23 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т.Б. Категорія 68 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу №274/2927/23 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання шлюбу недійсним, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Романюка Івана Миколайовича на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 травня 2023 року, постановлену під головуванням судді Большакової Т.Б. у м. Бердичеві, в с т а н о в и в : 09 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою про визнання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недійсним. Одночасно ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову у даній справі, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 здійснювати виплату грошового забезпечення загиблого ОСОБА_3 та інші виплати, пов`язані з його загибеллю під час захисту Батьківщини до розгляду по суті її позовної заяви. Зазначала, що нею подано позовну заяву про визнання шлюбу недійсним, підставами якої є те, що у ОСОБА_3 не було реального наміру створити сім`ю з ОСОБА_2 , проживати з нею разом, набути права та обов`язки подружжя, дбати про добробут, здоров`я та моральний стан один одного, а лише потреба у зміні прізвища, відтак вважає, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є фіктивним. Вказувала, що ОСОБА_2 на даний час звернулась до військової частини НОМЕР_1 з приводу отримання виплати грошового забезпечення загиблого. Вважає, що виплата грошового забезпечення загиблого особі, у якої не виникли права та обов`язки подружжя через фіктивність шлюбу з померлим створить істотні перешкоди або навіть унеможливить виконання рішення по даній справі. Натомість вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій військовій частині НОМЕР_1 щодо виплати грошового забезпечення загиблого ОСОБА_3 до розгляду по суті її позовної заяви забезпечить можливість подальшого виконання судового рішення по справі, а також усуне можливість настання негативних наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 травня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі представник скаржника адвокат Романюк І.М., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити. Апеляційну скаргу мотивує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам закону. Зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оспорювану ухвалу, не надав належної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вказує, що ОСОБА_2 на даний час звернулась до військової частини НОМЕР_1 з приводу отримання виплати грошового забезпечення загиблого, як дружина загиблого ОСОБА_3 , а оскарження шлюбу між загиблим і відповідачем має прямий безпосередній зв`язок з питанням виплати відповідної виплати, оскільки на таку виплату претендує інша особа. Суд першої інстанції всупереч вимог закону відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову чим створює загрозу подальшого порушення прав позивача, що вимагатиме в такому разі додаткових зусиль, в тому числі нового звернення до суду, для поновлення прав пов`язаних з отриманням відповідного грошового забезпечення загиблого особою, яка не має відповідного права на це. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, надала пояснення. Які відповідають її доводам і просила скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати. Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 просила суд заборони військовій частині НОМЕР_1 здійснювати виплату грошового забезпечення загиблого ОСОБА_3 та інші виплати, пов`язані з його загибеллю під час захисту Батьківщини до розгляду по суті її позовної заяви. Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням заявлених заявником позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Враховуючи наведене, суд першої інстанції при відмові у задоволенні заяви ОСОБА_1 обґрунтовано виходив з того, що предметом позову є саме визнання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недійсним, а не отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 . І заявником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття такого заходу забезпечення позову може дійсно істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях, не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Романюка Івана Миколайовича залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 травня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді Повний текст постанови складений: 19 липня 2023 року.