Постанова ККС ВС № 212/120/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2023 року м. Київ справа № 212/120/18 провадження № 51-1632 км 23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , в режимі відеоконференції прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040730001403, щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2022 року ОСОБА_6 визнано не винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 КК та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення. Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 судом першої інстанції не обирався. Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов прокурора заявлений в інтересах КЗ «Криворізька міська лікарня № 5» ДОР ухвалено залишити без розгляду. Роз`яснено виправданому ОСОБА_6 право на поновлення в його правах, обмежених під час кримінального провадження. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без змін. Згідно з вироком капрал поліції ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачувався в перевищенні влади або службових повноважень, тобто умисному вчиненні дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувались насильством, за відсутності ознак катування, передбачених ч. 2 ст. 365 КК. 14 травня 2017 року приблизно о 14 год 50 хв капрал поліції управління патрульної поліції в м. Кривому Розі, інспектор роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Кривому Розі ОСОБА_6 та молодший лейтенант поліції ОСОБА_7 по приїзду на місце виклику за адресою: АДРЕСА_3 прибули з метою встановлення обставин та причин виклику. Під час перебування у квартирі за вищезазначеною адресою капрал поліції ОСОБА_6 приблизно о 14 год 55 хв умисно з метою застосування до громадян насильства у вигляді поліцейських заходів примусу, в яких не було необхідності, а саме застосування фізичної сили, прийомів боротьби (рукопашного бою), знаходячись за вказаною адресою, за спиною потерпілої ОСОБА_8 , перевищуючи владу, тобто явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, застосовуючи насильство без ознак катування та використовуючи непропорційний, неефективний поліцейський захід примусу (застосування фізичної сили), в якому не було необхідності, з силою взяв руку останньої та завів її за спину. Після чого, продовжуючи утримувати руку потерпілої ОСОБА_8 у вищевказаному положенні, з силою відштовхнув останню від себе коліном, при цьому продовжуючи утримувати її руку, внаслідок чого заподіяв потерпілій ОСОБА_8 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_5 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити судовий розгляд у суді першої інстанції. Прокурор зазначає, що в порушення ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд першої інстанції вибірково поклав в основу виправдувального вироку показання потерпілої, які вона неодноразово змінювала, формально оцінив сукупність інших доказів, наданих стороною обвинувачення, залишив без задоволення клопотання прокурора про допит в суді як свідків понятих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Суд першої інстанції, на думку прокурора, не надав належної оцінки показанням свідків у кримінальному провадженні, які не підтверджували версію сторони захисту та потерпілої щодо заподіяння тілесних ушкоджень останній її чоловік ОСОБА_11 . На думку прокурора, поза увагою апеляційного суду залишились доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам, необхідність усунення розбіжностей в показаннях потерпілої, не надання оцінки судом першої інстанції показанням свідка ОСОБА_12 . Прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала подану нею касаційну скаргу, просила скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. До початку касаційного розгляду захисник ОСОБА_13 , який діяв в інтересах виправданого ОСОБА_6 , надіслав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення щодо останнього - без зміни. До початку касаційного розгляду потерпіла ОСОБА_8 надіслала клопотання, в якому просила касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 - без зміни. Касаційний розгляд здійснити без її участі. Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило. Мотиви Суду Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд перевіряє матеріали кримінального провадження в межах доводів, висловлених у касаційній скарзі, а саме: чи було додержано судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм, які регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів, а також перевіряє правильність застосування норм матеріального права при кваліфікації діяння та призначенні покарання. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність порушень вимог КПК суд має керуватися ст. 412 КПК, ч. 1 якої передбачає, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. За приписами ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Як зазначено у ст. 17 КПК, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи. При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Статтею 94 КПК визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону, тобто дотрималися положень ст. 22 КПК. Стороною обвинувачення не надано достатніх та допустимих доказів, які би поза розумним сумнівом підтверджували, що ОСОБА_6 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 365 КК. Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_6 було висунуте обвинувачення, місцевий суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів та дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. Зокрема, суд зробив такі висновки на підставі оцінки показань, наданих у судовому засіданні виправданим ОСОБА_6 , який заперечував свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Стверджував, що під час виконання службових обов`язків, прибувши за викликом про допомогу за адресою: АДРЕСА_3 , до потерпілої ОСОБА_8 фізичну силу не застосовував, до всіх подій він нікого з осіб, які перебували в квартирі не знав. Події відбувались в кімнаті, в якій знаходилось кілька осіб, які перебували в стані алкогольного сп`яніння. Також суд взяв до уваги показання потерпілої ОСОБА_8 , яка повідомила, що тілесні ушкодження завдав їй чоловік під час побутового конфлікту. Він також, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, наказав їй розповісти, що поліцейський зламав їй руку; показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та судово-медичного експерта ОСОБА_18 , яка підтвердила можливість заподіяння тілесного ушкодження, виявленого у ОСОБА_8 за обставин, зазначених нею. Крім того, місцевий суд дав належну оцінку письмовим доказам, зокрема: протоколу огляду місця події від 14 травня 2022 року, згідно якого у присутності власника ОСОБА_17 оглянуто кв. АДРЕСА_4 ; інформації з КЗ "Криворізької станції медичної допомоги" щодо наявності у ОСОБА_8 скарги на гострий біль в області лівого плеча станом на 14 год 30 хв 14 травня 2017 року; посадовій інструкції поліцейського патрульної поліції ОСОБА_6 , затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції № 4/1 від 05 січня 2016 року; витягу з наказу № 302 о/с начальника департаменту патрульної поліції Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_19 , яким капрала поліції управління патрульної поліції в м. Кривому Розі ОСОБА_6 призначено на посаду інспектора роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Кривому Розі; наказу № 2392 від 18 травня 2017 року начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_19 , яким призначено службове розслідування за зверненням ОСОБА_8 ; висновку експерта № 1121 від 07 липня 2017 року, відповідно до якого у ОСОБА_8 виявлений закритий перелом середньої третини лівої плечевої кістки зі зміщенням, що є тілесним ушкодженням середнього ступеня тяжкості; протоколу проведення слідчого експерименту від 24 липня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_8 у присутності судово - медичного експерта ОСОБА_18 пояснила механізм виникнення у неї тілесних ушкоджень у вигляді перелому плечової кістки; висновку експерта № 1247 від 31 липня 2017 року, відповідно до якого тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_8 могли виникнути за обставин, зазначених нею під час проведення слідчого експерименту 24 липня 2017 року; протоколу пред`явлення 05 липня 2017 року ОСОБА_7 для впізнання потерпілою ОСОБА_8 , відповідно до якого вона впізнала поліцейського, який прибув за викликом 14 травня 2017 року; протоколу пред`явлення ОСОБА_6 для впізнання потерпілою ОСОБА_8 від 05 липня 2017 року, відповідно до якого потерпіла не впізнала поліцейського ОСОБА_6 ; протоколу пред`явлення ОСОБА_7 для впізнання свідком ОСОБА_11 від 07 липня 2017 року, відповідно до якого він впізнав поліцейського, який прибув за викликом 14 травня 2017 року та завдав йому удар в груди та по обличчю; протоколу пред`явлення ОСОБА_6 для впізнання свідком ОСОБА_11 від 07 серпня 2017 року, відповідно до якого він впізнав поліцейського, який прибув за викликом 14 травня 2017 року та завдав тілесні ушкодження ОСОБА_8 ; протоколу пред`явлення ОСОБА_7 для впізнання потерпілою ОСОБА_8 від 07 серпня 2017 року, відповідно до якого вона впізнала поліцейського, який прибув за викликом 14 травня 2017 року та вдарив ОСОБА_11 ; протоколу пред`явлення ОСОБА_6 для впізнання свідком ОСОБА_16 від 07 серпня 2017 року, відповідно до якого вона впізнала поліцейського, який прибув за викликом 14 травня 2017 року та завдав її сестрі тілесні ушкодження. Допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідків, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши безпосередньо досліджені всі зібрані по справі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, та сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду. Не погоджуючись із виправдувальним вироком, прокурор подала апеляційну скаргу, доводи якої є аналогічними доводам її касаційної скарги щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, необґрунтованого виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 365 КК. Апеляційний суд постановив ухвалу, у якій навів мотиви ухваленого рішення, і, яка відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. Відповідно до статей 404, 407 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 КПК. Зі змісту положеньч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи. Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, апеляційний суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, навівши докладні мотиви ухваленого рішення, залишив вирок місцевого суду без змін, погодившись з недоведеністю вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК. Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що дослідженим відповідно до вимог ст. 94 КПК під час судового розгляду в суді першої інстанції доказам надана належна оцінка - як кожному окремо, так і їх сукупності та взаємозв`язку. Апеляційним переглядом також встановлено, що суд першої інстанції провів розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 згідно з положеннями ч. 1 ст. 337 КПК у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Такий висновок суду апеляційної інстанції мотивований й ґрунтується на даних, які були належним чином перевірені апеляційним судом і змістовно наведені в ухвалі, та з яким погоджується й колегія суддів Верховного Суду. З огляду на доводи касаційної скарги прокурора щодо залишення без задоволення клопотання прокурора про допит в суді як свідків понятих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які брали участь у слідчому експерименті 24 липня 2017 року, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне. Як слідує з матеріалів кримінального провадження на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, прокурор надав суду як доказ, у тому числі, протокол слідчого експерименту від 24 липня 2017 року за участю потерпілої ОСОБА_8 , під час якого остання пояснила механізм виникнення у неї тілесних ушкоджень у вигляді перелому плечової кістки та вказала, що заподіяв їй зазначені тілесні ушкодження поліцейський. Відповідно до ст. 240 КПК з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, до участі в якому можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Згідно висновку, викладеного в постанові об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року в справі № 740/3597/17 проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК. Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 заперечувала відомості, які слідчий, перевіряв або уточнював за її участю під час слідчого експерименту, вказавши, що зламав руку її чоловік шляхом нанесення обухом удару у задню нижню частину верхнього передпліччя лівої руки потерпілої, що підтверджується висновками експертів № 1121 від 07 липня 2017 року та № 1247 від 31 липня 2017 року, які були досліджені судом першої інстанції, та не можуть бути доказом винуватості ОСОБА_6 в заподіянні цих ушкоджень, оскільки згідно усталеної судової практики Верховного Суду сам собою висновок експерта за результатами судово-медичного огляду потерпілого свідчить лише про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року в справі № 703/2325/14-к). Положеннями ч. 7 ст. 223 КПК визначено, що слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. Згідно усталеної судової практики Верховного Суду понятий - це незаінтересована в результатах кримінального провадження особа, яку запрошує слідчий або прокурор для участі у слідчій (розшуковій) дії з метою засвідчення факту, змісту та результатів її проведення. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 514/662/14-к, від 16 березня 2020 року у справі № 203/232/17. Участь понятих є гарантією правильного безпосереднього сприйняття під час провадження слідчих дій обставин та фактів, що мають значення для кримінального провадження, їх належного фіксування в процесуальних документах. Свідчення понятого базуються на обставинах, свідком яких він був. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 425/217/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 194/1437/15-к. З матеріалів кримінального провадження не вбачається, що сторона захисту ставила під сумнів законність проведення слідчого експерименту 24 липня 2017 року за участю потерпілої ОСОБА_8 та правильність викладення у протоколі відомостей, відтак, залишення судом без задоволення клопотання прокурора про допит в суді понятих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які засвідчували правильність безпосереднього сприйняття під час проведення слідчого експерименту обставин та фактів, що мають значення для кримінального провадження, їх належного фіксування в процесуальних документах, на думку колегії суддів Верховного Суду, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Істотних порушень кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень колегією суддів Верховного Суду не встановлено. За таких обставин касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а ухвалені судові рішення необхідно залишити без зміни. Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд ухвалив: Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3