Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/1454/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" липня 2023 р. Справа№ 910/1454/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Барсук М.А. суддів: Руденко М.А. Пономаренка Є.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця - Нагорного Олега Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 у справі №910/1454/23 ( суддя Шкурдова Л.М.) за позовом Фізичної особи-підприємця - Нагорного Олега Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна служба "Респект" про стягнення 63 757,32 грн.,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Господарським судом міста Києва розглядається справа №910/1454/23 за позовом ФОП - Нагорного Олега Вікторовича до ТОВ «Експлуатаційна служба «Респект» про стягнення 63 757,32 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором охорони об`єкту №1 від 01.09.2021, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем погашено заборгованість перед позивачем за договором охорони об`єкту №1 від 01.09.2021, тоді як належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача акту №24 від 31.03.2022 позивач суду не надав. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Нагорний Олег Вікторович звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 року у справі №910/1454/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскільки договір припинено з квітня 2022 року, а тому відповідач повинен був здійснити розрахунок по закінченню терміну дії договору - 31.03.2022. Апелянт вказує, що ним на адресу відповідача було направлено претензію, а тому відповідачу відомо про заборгованість за березень 2022 року. За твердженням апелянта, акт надання послуг за лютий 2022 року доставлено в той самий день, що і акт надання послуг за березень 2022. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/1454/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою суду від 29.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця - Нагорного Олега Вікторовича у справі №910/1454/23 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Пункт 2 частини 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено. Позиції учасників справи 20.06.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів позивача, вважає їх не обґрунтованими та просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 01.09.2021 між ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЯНА СЛУЖБА «РЕСПЕКТ» та ФОП - Нагорним Олегом Вікторовичем укладено договір охорони об`єкту № 1, за умовами якого Замовник передає, а Виконавець приймає для забезпечення охорони та безпеки об`єкти та прилеглу до них територію, які зазначені у дислокації (Додаток №3 до Договору). Відповідно до п. 2.1. Договору, вартість послуг Виконавця за цим Договором визначається Сторонами на підставі Протоколу погодження вартості охоронних послуг (додаток №4 до Договору) та на підставі розрахунку (додаток №5 до Договору). Відповідно до п. 2.2 Договору, Замовник здійснює оплату охоронних послуг після підписання Акту виконаних робіт, шляхом перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Виконавця до 15 числа наступного місяця за звітним. Акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінчені терміну дії Договору. У випадку наявності у Замовника зауважень до Акту виконаних робіт він має право викласти окрему думку до даного Акту, в такому випадку акт буде вважатися не погодженим (пункт 2.3. Договору). Відповідно до п. 8.1. договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об`єкта нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожен день прострочення платежу. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє по 31.08.2022, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 10.1. договору). Пунктом 10.2. договору передбачено, що в випадку, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання договору не пізніше 1-го місяця до моменту закінчення строку, встановленого п. 10.1. договору, останній вважається автоматично пролонгованим на один рік на тих самих умовах. 01.09.2021 сторонами погоджено додатки № 1, 2 та 3 до договору, а саме інструкцію по організації охорони об`єкта, систему охорони об`єкта та дислокацію постів. Додатком №4 «Протокол погодження вартості охоронних послуг» від 01.09.2021 сторони погодили: - Загальна вартість охоронних послуг на рік складає 306 600, 00 грн без ПДВ; - Вартість охоронних послуг за місяць складає 25 550, 00 грн без ПДВ; - Замовник здійснює оплату охоронних послуг після підписання акту виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця до 15 числа місяця, наступного за звітним, в сумі грошових коштів, що була отримана Замовником від співвласників квартир житлового будинку; - Замовник в кінці кожного місяця надає Виконавцю письмовий звіт щодо отриманих грошових коштів за охоронні послуги від співвласників квартир житлового будинку. Позивач зазначає, що з 30.09.2021 відповідач щомісяця виконував свої зобов`язання з оплати охоронних послуг у розмірі 25 000,00 грн, однак з лютого 2022 припинив оплату послуг всупереч умовам Договору. Так, за період з січня по березень 2022 року включно Виконавцем були надані Замовнику послуги з забезпечення охорони та безпеки на об`єктах Замовника загальною вартістю 76 650,00 грн, про що Виконавцем були складені та направлені Замовнику акти надання послуг за січень 2022 на суму 25 550,00 грн (акт №5 від 31.01.2022), за лютий 2022 на суму 25 550,00 грн (акт №15 від 28.02.2022) та за березень 2022 на суму 25 550,00 грн (акт №24 від 31.03.2022). Акти наданих послуг за січень та лютий 2022 підписані сторонами без жодних зауважень, акт наданих послуг за березень 2022 Замовником підписаний не був, однак, враховуючи відсутність зауважень до вказаного акту, позивач вважає такі послуги наданими в повному обсязі. Крім того, 15.02.2022 відповідач надіслав позивачу повідомлення №30 про припинення дії договору з 01.04.2022 та надіслав додаткову угоду №1/1 від 31.03.2022 про дострокове припинення дії договору №1 на охорону об`єкту від 01.09.2021, яка була підписана сторонами. З пояснень ФОП - Нагорного Олега Вікторовича вбачається, що станом на 18.03.2023 оплата вказаних вище актів в повному обсязі відповідачем не проведена, заборгованість складає 44 100,00 грн, з яких: 25 550, 00 грн за лютий 2022 року та 18 550, 00 грн за березень 2022 року. Керуючись п. 8.1. Договору (у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об`єкта нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу), позивач нарахував пеню в розмірі 8 723,53 грн; у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у позивач нарахував 9 857,41 грн інфляційних втрат та 1 076,38 грн 3% річних. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Матеріали справи свідчать про те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, згідно з якого в силу вимог ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. Згідно з вимогами статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до п. 2.2 Договору, замовник здійснює оплату охоронних послуг після підписання Акту виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця до 15 числа наступного місяця за звітним. Дана умова оплати також була погоджена сторонами і в додатку № 4 до договору. Таким чином, зобов`язання по оплаті виникає у відповідача після отримання відповідачем акту наданих послуг та його погодження останнім шляхом його підписання. Як вірно встановлено судом першої інстанції, акт надання послуг №5 від 31.01.2022 було відправлено в електронному вигляді на адресу відповідача 28.09.2022, який отримано та підписано останнім 29.09.2022, що вбачається з роздруківки з електронного сервісу «Вчасно». Позивач не надав доказів відправки даного акту на адресу відповідача раніше 28.09.2022 відповідно до умов договору, а відповідач визнає отримання такого акту лише 29.09.2022. На виконання умов п. 2.2 Договору, відповідач здійснив оплату наданих позивачем послуг у розмірі 25 550,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1885 від 12.10.2022, №1989 від 17.11.2022, №2024 від 06.12.2022, №2058 від 22.12.2022, №2065 від 23.12.2022, №2189 від 08.02.2023, №2195 від 14.02.2023. Вказаних обставин сторони не заперечують. Зокрема, відповідач не заперечує отримання даного акту 29.09.2022 та підтверджує його підписання електронним цифровим підписом. Акт надання послуг №15 від 28.02.2022 було відправлено в електронному вигляді на адресу відповідача 26.03.2022, який отримано та підписано останнім 11.04.2022, що вбачається з роздруківки з електронного сервісу «Вчасно». Позивач не надав доказів відправки даного акту на адресу відповідача раніше 26.03.2022 відповідно до умов п. 10.4. договору. На виконання умов п. 2.2 Договору, відповідач здійснив оплату наданих позивачем послуг у розмірі 25 550,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1405 від 18.03.2022. Тобто, акти надання послуг №5 від 31.01.2022 та №15 від 28.02.2022, підписані відповідачем шляхом накладення електронного цифрового підпису та електронної печатки сторін. Жодних зауважень щодо них сторони не заявляли, а тому вказані акти мають повну юридичну силу та породжують права та обов`язки для сторін. Стосовно зарахування сум здійснених відповідачем оплат наданих послуг колегія суддів зазначає наступне. Так, загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначено законом «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення-розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Відповідно до п. 1.35 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача. Пунктом 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції. Згідно з п. 3.8. вказаної Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті реквізит: «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення: «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками. Отже, право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику. З приводу наведеного слід також зауважити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Наведений вище алгоритм розподілу коштів врегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості: - у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо); - у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону; - і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо. Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може. Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо. Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18. Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що оплати відповідача слід зараховувати в хронологічному порядку для погашення заборгованості за кожен місяць, а тому суд відхиляє твердження позивача про зарахування ним здійсненої відповідачем оплати у розмірі 5 000,00 грн за березень 2022, оскільки договором не було передбачено право виконавця самостійно визначати черговість платежів. Тобто, з огляду на викладене вище, колегія суддів встановила, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за надані послуги на підставі актів надання послуг №5 від 31.01.2022 та №15 від 28.02.2022. Стосовно акту надання послуг №24 від 31.03.2022, то, як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази, з яких можливо встановити факт вручення або надіслання на адресу відповідача вказаного акту. Колегія суддів враховує приписи п. 2.3. договору, які передбачають, що акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця. У випадку наявності у Замовника зауважень до Акту виконаних робіт він має право викласти окрему думку до даного Акту, в такому випадку акт буде вважатися не погодженим. Тобто, умовами договору передбачено умови погодження сторонами актів виконаних робіт та наявність права відповідача на відмову від його підписання. А тому, першочерговим у даному випадку є встановлення факту належного направлення та вручення такого акту відповідачу. Позивач зазначає, що акт надання послуг №24 від 31.03.2022 був направлений відповідачу через електронний сервіс «Вчасно» та вручений останньому 26.03.2022. Однак, відповідач заперечує отримання вказаного акту через електронний сервіс «Вчасно». В той же час, відповідно до п. 10.4. Договору, усі повідомлення, направлені одна одній сторонами у зв`язку з цією угодою, повинні бути здійснені у письмовій формі і вважаються поданими належним чином, якщо вони направлені листом з повідомлення про одержання його адресатом, телеграфом, засобами факсимільного зв`язку або доставлені і вручені особисто за вказаним юридичними адресами Сторін. У невідкладних випадках повідомлення може бути передане однією Стороною іншій Стороні по телефону з одночасним дублюванням його з дотриманням викладених вище вимог. Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, умовами Договору не передбачено алгоритму здійснення обміну документами між сторонами, шляхом використання електронного сервісу «Вчасно», а тому позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту надіслання та отримання відповідачем акту надання послуг №24 від 31.03.2022. Більше того, в роздруківці з електронного сервісу «Вчасно», на який посилається позивач, міститься інформація, що ним 26.03.2022 підписано та надіслано акт №24 від 31.03.2022. Однак у даній роздруківці відсутня інформація куди було відправлено документ та хто є його отримувачем. Інших доказів, які б дозволяли встановити факт направлення позивачем та отримання відповідачем акту №24 від 31.03.2022 матеріали справи не містять. Посилання апелянта на те, що попередні акти надання послуг №5 від 31.01.2022 та №15 від 28.02.2022 були підписані аналогічним шляхом через сервіс «Вчасно» не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, так як попередні акти підписані електронним цифровим підписом відповідача та останній не заперечує їх отримання. В той же час, акт №24 від 31.03.2022 не містить доказів його підпису електронним цифровим підписом через сервіс «Вчасно», тоді як позивачем не надано належних доказів його направлення на адресу відповідача. Твердження апелянта, що оскільки договір було припинено з квітня 2022, відповідач повинен був здійснити розрахунок по закінченню терміну дії договору, тобто до 31.03.2022 з посиланням на п. 2.3. договору колегія суддів відхиляє, оскільки факт початку відліку прострочення виконання зобов`язання з оплати відповідно до п. 2.2. договору прив`язується до встановлення моменту підписання акту виконаних робіт. Оскільки в матеріалах справи не міститься як підписаного відповідачем акту надання послуг №24 від 31.03.2022, так і належних доказів направлення відповідного акту на адресу відповідача, а тому і підстав для висновку про погодження останнім наданих послуг шляхом мовчазної згоди у даному випадку не має. Направлення претензії із вимогою про стягнення суми боргу, на що наголошує апелянт, також не може бути доказом отримання відповідачем акту надання послуг №24 від 31.03.2022, оскільки разом із претензією вказаного акту на адресу відповідача надіслано не було. А тому, оскільки відповідач здійснив повну оплату наданих послуг за період січень-лютий 2022, тоді як належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача акту №24 від 31.03.2022 позивач суду не надав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості. Стосовно заявлених вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат колегія суддів зазначає, що вони були нараховані за періоди прострочення за актами №15 від 28.02.2022 та №24 від 31.03.2022. Водночас, оскільки за актом №15 від 28.02.2022 колегією суддів встановлено відсутність простроченої оплати заборгованості, а за актом №24 від 31.03.2022 - встановлено відсутність підтвердження наявності заборгованості, а тому і підстав для стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат колегія суддів не вбачає. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 у справі № 910/1454/23. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця - Нагорного Олега Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 у справі №910/1454/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 у справі №910/1454/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/1454/23 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя М.А. Барсук Судді М.А. Руденко Є.Ю. Пономаренко