Ухвала КАС ВС № 520/5223/22

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 18 липня 2023 року м. Київ справа №520/5223/22 адміністративне провадження № К/990/23443/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2023 у справі за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України у невідновленні доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 та його помічнику ОСОБА_2 у період з 29.04.2022 по 06.07.2022; - зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити дії з відновлення такого доступу у порядку, передбаченому наказом Міністерства юстиції України №113105 «Деякі питання доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру приватних виконавців країни у період воєнного стану» у редакції, що діяла станом на 29.04.2022. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2022,залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2023, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України у невідновленні доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 у період з 29.04.2022 по 06.07.2022. Зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути питання щодо відновлення доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 у порядку, передбаченому наказом Міністерства юстиції України №113105 «Деякі питання доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру приватних виконавців країни у період воєнного стану» у редакції, що діяла станом на 29.04.2022. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження. Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої та підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для справи. Також у касаційній скарзі скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування наказу щодо відновлення приватному виконавцю доступу до Автоматизованої системи виконавчих проваджень під час воєнного стану (далі - АСВП). Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач листом від 01 06.2022 повідомив позивача, що порядок надання приватним виконавцям доступу до АСВП у період лії воєнного стану врегульовано наказом Міністерства юстиції України від 24.05.2022 № 2068/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 04.04.2022 № 1310/5». Про причини невідновлення доступу до АСВП у період з 04.04.2022 до 24.05.2022 у листі не повідомляється. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди дійшли висновку, що відповідач не надав суду доказів та не обґрунтував причин своєї бездіяльності щодо невідновлення доступу до АСВП приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1. у період з 29.04.2022 по 06.07.2022. Зважаючи на те, що відповідачем не було розглянуто питання щодо відновлення такого доступу у порядку, передбаченому наказом Міністерства юстиції України №113105 «Деякі питання доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру приватних виконавців країни у період воєнного стану» у редакції, що діяла станом на 29.04.2022, суди вирішили зобов`язати відповідача повторно розглянути питання щодо відновлення позивачу доступу до АСВП. Верховний Суд зауважує, що доводи касаційної скарги зводяться до того, що відновлення доступу до АСВП можливе лише за умов, передбачених наказом Міністерства юстиції України від 24.05.2022 №2068/5, а тому, на думку скаржника, письмове звернення позивача про поновлення доступу до АСВП не є єдиною або основною умовою для відновлення такого доступу. Водночас в касаційній скарзі скаржник не спростовує вищезазначених висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності обґрунтувань причин невідновлення позивачу доступу до АСВП, як в оскаржуваному листі-відповіді від 01.06.2022, так і під час судового розгляду в судах попередніх інстанцій. Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки вони носять загальний характер, який притаманний кожній аналогічній справі. Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Скаржником не наведено обґрунтованих доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань не наводить. Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2023 у справі за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Надіслати Міністерству юстиції України копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя А.Ю. Бучик Суддя Л.В. Тацій