Ухвала КАС ВС № 420/513/23

УХВАЛА 17 липня 2023 року м. Київ справа №420/513/23 адміністративне провадження № К/990/23185/23 Верховний Суд у складіКасаційного адміністративного суду: судді-доповідача Данилевич Н.А., суддів: Шевцової Н.В., Мацедонської В.Е., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі № 420/513/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - УСТАНОВИВ: До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області в якій позивач просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29 листопада 2022 року №2241; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 02 грудня 2022 року №1891 о/с про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції) з 05 грудня 2022 року майора поліції ОСОБА_1 (0092781), дільничного офіцера поліції сектору превенції Роздільнянського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області; - поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Роздільнянського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 05 грудня 2022 року; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 грудня 2022 року до дати набрання законної сили відповідним рішенням суду; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Одеській області про перехід зі спрощеного в загальне позовне провадження по справі №420/513/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі №420/513/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - змінено, викладено мотивувальну частину оскаржуваного рішення в редакції даної постанови. 30 червня 2023 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження. Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, позивач в касаційній скарзі вказав на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та послався на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Перевіривши викладені доводи, Верховний Суд відхиляє посилання позивача на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України з огляду на те, що поняття виняткового значення справи є оціночними, воно потребує належного обґрунтування з боку скаржника. Сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі, без відповідного підкріплення прикладами/доказами, не дає підстав для відкриття касаційного провадження. Разом з тим, скаржником не зазначено в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, розгляд яких надав би нового, уніфікованого розуміння застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного кола осіб. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання. Проте наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов, скаржник жодним чином не посилається на різноманітність такої практики, не зазначає норму права та правовідносини, які вона врегульовує, що потребують висновку Верховного Суду стосовно питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Зазначені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними та притаманні кожній аналогічній справі, а тому в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що безпосередньо ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Отже, оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги. Наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1- 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити. На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі № 420/513/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіН.А. Данилевич Н.В. Шевцова В.Е. Мацедонська