Ухвала КАС ВС № 420/9660/20

УХВАЛА 17 липня 2023 року м. Київ справа № 420/9660/20 адміністративне провадження № К/990/23094/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №420/9660/20 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся із позовною заявою до Миколаївської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - Сьома кадрова комісія), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення №5 Сьомої кадрової комісії від 06 липня 2020 року; - визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Миколаївської області від 19 серпня 2020 року №794к про звільнення з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області відповідно до п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру»; - поновити позивача в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Миколаївської обласної прокуратури або на рівнозначній посаді в Миколаївській обласній прокуратурі з 31 серпня 2020 року; - стягнути з Миколаївської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення до дати фактичного поновлення на роботі. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 5 Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 06 липня 2020 року. Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Миколаївської області №794К від 19 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області або на рівнозначній посаді в Миколаївській обласній прокуратурі з 31 серпня 2020 року. Стягнуто з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31 серпня 2020 року по 28 січня 2021 року в сумі 104 314, 35 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу Офісу генерального прокурора залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі № 420/9660/20 змінено. Викладено абзаци четвертий та п`ятий його резолютивної частини в наступній редакції: «Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області або на рівнозначній посаді в Миколаївській обласній прокуратурі з 01.09.2020. Стягнуто з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.09.2020 по 28.01.2021 в сумі 103320,88 грн.». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року касаційні скарги Миколаївської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі №420/9660/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції Одеського окружного адміністративного суду За результатами нового розгляду рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено. 29 червня 2023 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Зі змісту поданої касаційної скарги вбачається, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Перевіривши викладені доводи касаційної скарги слід зазначити наступне. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Разом з тим, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. В касаційній скарзі позивач наводить низку постанов Верховного Суду, в яких, як зазначає позивач, викладені правові позиції, з урахуванням та на підставі котрих можна дійти висновку про протиправність рішення №5 Сьомої кадрової комісії у цій справі. Проте заявник касаційної скарги не вказує ані конкретної норми права, щодо якої в цих постановах був сформований висновок, ані самого конкретного висновку Верховного Суду, викладений у зазначених постановах, в яких сформовану правову позиції щодо застосування норми (норм) у подібних правовідносинах. Отже, з огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Доводи позивача зводяться до мотивів незгоди з рішенням №5 Сьомої кадрової комісії та рішень судів попередніх інстанцій у даній справі, опису встановлених у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №420/9660/20 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя Н.А. Данилевич