Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/6928/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/6928/21 пров. № А/857/2877/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Ніколіна В. В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі № 300/6928/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, суддя в 1-й інстанції - Біньковська Н.В., час ухвалення рішення - 17.01.2023 року, місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення - не зазначено, в с т а н о в и в: Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо зниження основного розміру пенсії з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення за вислугу років та виключення з розрахунку пенсії щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, з обмеженням пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність; зобов`язати здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням з 01 квітня 2019 року щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, на підставі виданої довідки Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року №9/4/76 від 02 грудня 2020 року та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку і обчислення пенсії ОСОБА_1 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" в розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення та у не проведенні з 01 квітня 2019 року перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 із врахуванням даних довідки Івано-Франківського обласного центру комплектування та соціальної підтримки від 02 грудня 2020 року №9/1/76 без обмеження виплати пенсії максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області здійснити з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи із розрахунку 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Івано- Франківського обласного центру комплектування та соціальної підтримки від 02 грудня 2020 року №9/1/76 без обмеження пенсії максимальним розміром, із врахуванням проведених платежів. У задоволенні решти позовцих вимог відмовлено. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року виправлено допущену описку у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 у справі №300/6928/21. В абзаці четвертому резолютивної частини рішення від 17 січня 2023 року зазначене: «...здійснити з 01.12.2019...» виправлено на «...здійснити з 01.04.2019...». Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням у частині задоволених позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідачем виконано рішення суду першої інстанції у справі №300/2460/19 та проведено перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року із застосування 80% відповідних сум грошового забезпечення, визначених станом на 01 березня 2018 року. Звертає увагу, що рішенням у справі №300/3935/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум та на виконання такого відповідачем у травні 2021 року здійснено з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії позивача за вислугу років із застосуванням 76% відповідних сум грошового забезпечення. При цьому, відповідач щодо виплати пенсії з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року у розмірі 80% зазначає, що до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом від 27 березня 2014 року №1166-У-ІІ, яким внесені зміни у статтю 13 Закону №2262-ХІІ, повинні застосовуватись виключно норми чинної редакції Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії позивачу Закон №2262-ХІІ не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям з урахуванням норми Закону №2262-ХІІ в редакції на час призначення пенсії. З врахуванням наведеного, вважає, що підстави для застосування розміру 80% при виплаті пенсії позивача за вищевказаний період відсутні. Крім того, звертає увагу, що на підставі судового рішення у справі № 300/1323/20 з 01 квітня 2019 року позивачу здійснено виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №9/1/76 від 02 грудня 2020 року, однак цим судовим рішенням не було зобов`язано пенсійний фонд застосовувати 80% розміру грошового забезпечення. Також зазначає, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Крім того вказує, що позивачем пропущено строк звернення в суд. Таким чином, вважає, що дії пенсійного органу є правомірними та підстави для задоволення позову відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 22 грудня 2012 року призначена пенсія за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» із розрахунку 80% грошового забезпечення. Згідно з протоколом за пенсійною справою 0901002925 (Міноборони) від 22 листопада 2012 року до грошового забезпечення для обчислення пенсії на момент її призначення враховано такі складові: посадовий оклад 1591,00 грн; оклад за військове звання 130,00 грн; процентна надбавка за вислугу років (40%) 688,40 грн; середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення 2768,77 грн. Основний розмір пенсії із врахуванням 80% грошового забезпечення складав 4142,54 грн. (а.с.14). З 01 січня 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області позивачу згідно з постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року на підставі виданої Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними на 01 березня 2018 року проведено перерахунок пенсії позивача виходячи з таких видів грошового забезпечення: посадовий оклад 8180,00 грн, оклад за військовим званням 1410,00 грн, надбавка за вислугу років 50% - 4795,00 грн. При цьому, відповідач застосував новий максимальний розмір грошового забезпечення 70%, який визначений частиною 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Розмір основної пенсії визначений в розмірі 70% грошового забезпечення склав 10069,50 грн (а.с.15). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі №300/2460/19, яке набрало законної сили 27 березня 2020 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 80% суми грошового забезпечення, починаючи з 1 січня 2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум. На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі №300/2460/19 відповідачем 21 квітня 2020 року здійснено перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року із застосуванням 80% відповідних сум грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року, що підтверджується розпорядженням про перерахунок пенсії від 21 квітня 2020 року №0901002925. Перерахунок пенсії здійснений із таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад 8180,00 грн, оклад за військове звання 1410,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 50% - 4795,00 грн. Основний розмір пенсії із врахуванням 80% грошового забезпечення складав 11508,00 грн. Із урахуванням збільшення основного розміру пенсії 25% (2877,00 грн), надбавки як інваліду війни 3 групи (491,40 грн та 50 грн) загальний розмір пенсії позивача становив 14385,00 грн. До виплати визначено 14926,40 грн (а.с.43). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі №300/1323/20, яке набрало законної сили 09 листопада 2020 року, серед іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області після отримання нової довідки Івано-Франківського обласного військового комісаріату про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05 березня 2019 року із обов`язковим зазначенням, відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, провести з 01 квітня 2019 року перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 . На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі №300/1323/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 07 грудня 2020 року здійснено з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії позивача за вислугу років на підставі довідки №9/1/76 від 02 грудня 2020 року із врахуванням таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад 8180,00 грн, оклад за військове звання 1410,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 50% - 4795,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у тому числі премія - 13849,25 грн. Всього 28234,25 грн. Розмір основної пенсії визначений у розмірі 80% грошового забезпечення в сумі 22587,40 грн. Із врахуванням збільшення основного розміру пенсії 25% (5646,85 грн), надбавки як інваліду війни 3 групи (530,70 грн та 50 грн) індексації (3036,86 грн), надбавки як інваліду війни 3 групи (530,70 грн та 50 грн) загальний розмір пенсії позивача становить 28814,95 грн. До виплати визначено 17690,00 грн (а.с.45, 17). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі №300/3935/20, яке набрало законної сили 17 травня 2021 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі №300/3935/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у травні 2021 року здійснено з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії позивача за вислугу років із застосуванням 70% відповідних сум грошового забезпечення та з врахуванням таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад 8180,00 грн, оклад за військове звання 1410,00 грн, надбавка за вислугу років 4795,00 грн. Основний розмір пенсії визначений у розмірі 70% грошового забезпечення склав 10069,50 грн. Із врахуванням збільшення основного розміру пенсії 25% (2517,38 грн), надбавки як інваліду війни 3 групи (530,70 грн та 50 грн) та попереднього розміру пенсії (рішення суду) (4522,42 грн) загальний розмір пенсії позивача становить 13193,08 грн. До виплати визначено 17690,00 грн (а.с.48,18). 12 липня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року та виплати основного розміру пенсії за період з 01 січня 2018 року по 01 квітня 2019 року у розмірі 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність з урахуванням раніше виплачених сум. А також просив здійснити перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року та виплату основного розміру пенсії за період з 01 квітня 2019 року по 01 липня 2021 року у розмірі 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (включаючи розміри щомісячних додаткових видів грошовою забезпечення (надбавки, доплат, підвищення) га премії) без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.21). Відповідач листом від 28 липня 2021 року №5803-5648/002/8-0900/21 повідомив про те, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі №300/2460/19 Головним управлінням пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 21 квітня 2020 року проведено перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року, внаслідок якого розмір пенсійної виплати становив 14926,40 грн. Різниця між перерахованим видом пенсії та фактично виплаченою пенсією за період з 01 січня 2018 року по 30 квітня 2020 року, яка підлягає виплаті, становить 29393,79 грн. Зазначено, що на виконання рішення суду від 16 вересня 2020 року у справі №300/1323/20 пенсійний орган 07 грудня 2020 року провів перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року, внаслідок якого розмір пенсійної виплати становив 25285,67 грн. Оскільки розмір пенсії позивача перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, тому виплата пенсії проводиться з обмеженням максимального розміру 17690,00 грн. Різниця між перерахованим розміром пенсії та фактично виплаченою пенсією за період з 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2020 року становить 23897,88 грн. Також вказано, що на виконання рішення суду, яким зобов`язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром пенсія встановлюється без обмеження її максимальним розміром станом на дату, з якої судом зобов`язано здійснити такий перерахунок. Тому на виконання рішення суду від 26 січня 2021 року у справі №300/3935/20 проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок якого розмір пенсійної виплати не змінився та становить 17690,00 грн. Різниця між перерахованим розміром пенсії та фактично виплаченою пенсією за період з січня 2018 року по листопад 2019 року становить 43205,65 грн (а.с.25). Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що, здійснивши з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії позивача на виконання рішення суду від 26 січня 2021 року у справі №300/3935/20, відповідач протиправно не розрахував з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року основний розмір пенсії виходячи з 80% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром та протиправно не розрахував з 01 квітня 2019 року пенсію позивача із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення визначених у виданій Івано-Франківським обласним центром комплектування та соціальної підтримки довідці від 02 грудня 2020 року №9/1/76, без обмеження виплати пенсії максимальним розміром. При цьому, перерахунок та виплата пенсії за вислугу років з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 без обмеження максимальним розміром стосується саме грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року у відповідності до положень Постанови №103 і Порядку №45, які були чинними в період з 01 січня 2018 року по 05 березня 2019 року, до складу яких не було включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення і премія, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року перерахунок та виплату позивачу пенсію за вислугу років, виходячи із розрахунку 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум та зобов`язати відповідача здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки Івано-Франківського обласного центру комплектування та соціальної підтримки від 02 грудня 2020 року №9/1/76 без обмеження пенсії максимальним розміром, із врахуванням проведених платежів. Разом з тим, у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача провести з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80 відсотків сум грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум відмовлено, оскільки враховуючи практику Верховного Суду, викладену у постановах №640/1744/20 та №580/585/21 у випадку перерахунку призначеної пенсії, таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може бути реалізоване на підставі закону, який втратив чинність, в протилежному випадку порушуватиметься принцип співмірності в одному періоду часу між правами на пенсію однієї категорії колишніх працівників одного виду професій за ідентичними посадами, зокрема, між особами яким пенсія перераховується, і яким вона призначається вперше. Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Колегія суддів зазначає, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а тому з врахуванням ч.І ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ визначено Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року №2262-ХІГстаттею 63 якого встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч.4 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Постановою Кабінету міністрів України від ЗО серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби). Осіб рядового і начальницького складу. Дана постанова набрала чинності 01 січня 2018 року. Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13 лютого 2008 року (далі - Порядок) встановлено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон), у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. За змістом п.4 Порядку перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Так, розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону з урахуванням доплат до попередніх розмірів пенсій згідно з пунктом 4 Порядку та підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону, виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року, отже відповідачем не обмежується розмір пенсій, а приводиться у відповідність до інших нормативно-правових актів. Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, що діяла на час призначення пенсії позивача) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1,-100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів". Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності в цій частині 01 травня 2014 року, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викладено в наступній редакції: "максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів". Згідно з п.2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом. При цьому, ч.1 ст.58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення. Як правильно зазначив суд першої інстанції, право ОСОБА_1 на перерахунок і виплату його пенсії за вислугу років у розмірі 80% суми грошового забезпечення, починаючи з 1 січня 2018 року, встановлено рішенням суду від 31 січня 2020 року у справі №300/2460/19, яке набрало законної сили 27 березня 2020 року, а отже в силу статті 124 Конституції України, статей 14, 370 КАС України є обов`язковим до виконання. Таким чином, з врахуванням наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у перерахунку пенсії позивачу з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року з урахуванням розміру пенсії 80% грошового забезпечення та призначення пенсії з урахуванням 70% грошового забезпечення звужує права позивача. При перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен був застосувати норми частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ в редакції Закону, що діяла на час призначення позивачу пенсії у 2012 році. Крім того, колегія суддів зазначає, що правове регулювання питання щодо визначення відсотку грошового забезпечення під час перерахунку пенсії з моменту прийняття рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі №300/2460/19 не змінилось. Щодо позовних вимог у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, то колегія суддів зазначає наступне. Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08 липня 2011 року №3668-VI внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року №911-VIII, а саме ч.7 ст.43 викладено в редакції: Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та доповнено реченням такого змісту Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн. Відповідно до п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7- рп/2016 від 20 грудня 2016 року положення ч.7 ст.43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 п.4 Рішення Конституційного Суду України у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України). Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України вказав, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016, є втрата чинності з 20 грудня 2016 року норм ч.7 ст.43 в Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Викладене виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною ч.7 ст.43 Закону від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, така норма відсутня (виключена) у тексті Закону. Згідно з нормами Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року №1774-УІН, передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 01 січня 2017 року, у ч.7 ст.43 Закону №2262- XII слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року. Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що норми ст.2 Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи узгоджуються з положеннями ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, яка втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016. Отже, починаючи із 2017 року ст.43 Закону №2262-ХІІ не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Внесені Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII до ч.7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17 та від 31 березня 2021 року у справі №815/3000/17. З матеріалів справи вбачається, що позивачу пенсія призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та забезпечення деяких інших осіб" у 2012 році. За таких обставин підстави для обмеження пенсії позивачу не відповідають нормативному регулювання спірних правовідносин. Крім вказаного, колегія суддів зауважує, що Конституційний Суд України в п.7 Рішення від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004). Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що ч.7 ст.43 Закону №3668-УІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7- рп/2016. З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача, а тому необхідно зобов`язати відповідача здійснити з 01 січня 2018 року виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром. Аналогічна правова позиція у спірних правовідносинах щодо питання обмеження максимальним розміром у виплаті пенсії викладена у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі №300/633/19. Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що, здійснивши з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії позивача на виконання рішення суду від 26 січня 2021 року у справі №300/3935/20, відповідач протиправно не розрахував з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року основний розмір пенсії виходячи з 80% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром та протиправно не розрахував з 01 квітня 2019 року пенсію позивача із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення визначених у виданій Івано-Франківським обласним центром комплектування та соціальної підтримки довідці від 02 грудня 2020 року №9/1/76, без обмеження виплати пенсії максимальним розміром, а тому з метою захисту прав позивача правильно зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року перерахунок та виплату позивачу пенсію за вислугу років, виходячи із розрахунку 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум та зобов`язав відповідача здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки Івано-Франківського обласного центру комплектування та соціальної підтримки від 02 грудня 2020 року №9/1/76 без обмеження пенсії максимальним розміром, із врахуванням проведених платежів. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, то колегія суддів вважає такі помилковими та відхиляє їх, оскільки ч.3 ст.51 Закону №2262-ХІІ передбачає, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Крім того, колегія судців зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Крім того, колегія суддів зазначає, що, оскільки рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі № 300/6928/21 в частині відмовлених позовних вимог щодо зобов`язання відповідача провести з 01 квітня 2019.$юку перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80 відсотків сум грошового забезпечення не оскаржується позивачем в апеляційному порядку, тому колегія судців вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-А, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі №300/6928/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 17 липня 2023 року.