Постанова 4857 № 140/4246/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/4246/23 пров. № А/857/8182/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В., за участі секретаря судового засідання Ханащак С.І., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року (головуючого судді Лозовського О.А., ухвалене у письмовому провадженні в м. Луцьк) у справі №140/4246/23 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління (м. Львів), третя особа, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Луцький міський голова Поліщук Ігор Ігорович, про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 16.03.2023 звернулася в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління (м. Львів), третя особа, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Луцький міський голова Поліщук Ігор Ігорович в якому просить визнати протиправною бездіяльність заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління (м. Львів) Дуди Ю.М. при примусовому виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 та виконавчого листа №8305/22, визнати протиправною та скасувати постанову від 08.03.2023 про закінчення виконавчого провадження ВП №69523627. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норми процесуального та матеріального права та неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи. Зазначає, що відповідач подав відзив до суду, однак копії не надіслав для неї, що підтверджує надані додатки. Також перед закінченням виконавчого провадження, відповідач не складав Акту про його закінчення за участі боржника та стягувача, який для його закриття лише самозадовольнився наданою йому письмовою відповіддю боржника від 17.01.2023, як і перший раз про що підтвердив у судовому засіданні особисто, тому що вважав її як повним виконанням рішення суду у справі №140/1069/22 з боку боржника. Відповідач підтвердив в судовому засіданні, посилаючись на надану йому письмову відповідь боржника від 17.01.2023, що він не міг виконувати перевірки заяв стягувача в повному обсязі по досягненню знесення приміщення сараю якого успадкувала ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 за військового стану в Україні у зв`язку з чим визнав у судовому засіданні, що прийняв фактично формальне та упереджене рішення про закінчення цього виконавчого провадження. Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають завданню адміністративного судочинства та практиці Верховного Суду у постановах від 05.12.2019 справа №806/2670/17 та від 30.11.2018 у справі №804/9088/16. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 КАС України. Відповідно до частин 1, 2 статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Згідно з частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі №140/1069/22 позов ОСОБА_1 до Луцького міського голови Поліщука Ігоря Ігоровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено: зобов`язано Луцького міського голову ОСОБА_3 розглянути заяви ОСОБА_1 від 16.06.2021, від 26.07.2021 та від 03.09.2021 з наданням вмотивованої відповіді на них за особистим підписом. 21.07.2022 на виконання вказаного рішення Волинським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №8305/2022. 29.07.2022 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшла заява стягувача про прийняття до примусового виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду № 8305/2022 від 21.07.2022 із копіями заяв ОСОБА_1 від 16.06.2021, від 26.07.2021 та від 03.09.2021. 01.08.2022 заступником начальника відділу Дудою Ю.М. винесено постанову про відкриття ВП № 69523627, копії якої надіслано на адресу сторін виконавчого провадження. 09.08.2022 за вих. №1.1-8/3036/2022 боржником - Луцьким міським головою ОСОБА_3 на вказану постанову про відкриття ВП до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області надано відповідь, де зазначено, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 №140/1069/22 Луцькою міськрадою виконано за листом № 1.1-8/2023/2022 від 26.05.2022 міського голови надано вмотивовану відповідь на заяви ОСОБА_1 від 16.06.2021, 26.07.2021, 03.09.2021, долучено копію листа-відповіді від 26.05.2022 № 1.1-8/2023/2022 до заявниці та копію витягу із реєстру відправленої кореспонденції за 26.05.2022. 22.08.2022 заступником начальника відділу Дудою Ю.М. на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 69523627, копію якої надіслано за вих. № 28333 від 22.08.2022 на адресу сторін виконавчого провадження. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі №140/5830/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022, постанову про закінчення виконавчого провадження №69523627 від 22.08.2022, винесену заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів Дудою Ю.М. визнано протиправною та скасовано. 23.01.2023 заступником начальника відділу Дудою ІО.М. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №69523627, яку за вих. №1205 надіслано на адресу сторін виконавчого провадження, а також до Волинського окружного адміністративного суду, для одержання оригіналу виконавчого документа, а саме: виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду № 8305/2022 від 21.07.2022 про зобов`язання Луцького міського голови Поліщука Ігоря Ігоровича розглянути заяви ОСОБА_1 від 16.06.2021, від 26.07.2021 та від 03.09.2021 з наданням вмотивованої відповіді на них за особистим підписом. На вказану постанову про відновлення виконавчого провадження боржником Луцьким міським головою ОСОБА_3 01.02.2023 надано відповідь за вих.№1.1- 8/477/2023 про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 по справі №140/1069/22, а також долучено копію листа-відповіді вих.№1.1- 8/282/2023 від 17.01.2023 за підписом міського голови Поліщука І.І., яку надіслано ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , а також докази його направлення на адресу стягувача рекомендованою кореспонденцією (відправлення №0504530348227). Вказаний лист отримано ОСОБА_1 30.01.2023. Вважаючи бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів Дуди Ю.М. протиправною, позивач 16.03.2023 звернулася з позовом до суду в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 08.03.2023 про закінчення виконавчого провадження у ВП №69523627. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач прийняв правильне рішення. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У відповідності до частини 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно із частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до статті 13 Закону №1404-VIII передбачено під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Також, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Окрім цього, згідно пункту 1 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. За змістом пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно з частиною 1 статті 63 Закону №1404-VII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Таким чином апеляційний суд враховує, що з метою перевірки наявності підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, що мало місце у спірних правовідносинах, необхідним є з`ясування факту повного виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі №140/1069/22, яке набрало законної сили. Згідно частини 2 статті 39 Закону №1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Відповідно до оскаржуваної постанови, підставою для закінчення виконавчого провадження слугувало фактичне виконання боржником у повному обсязі рішення суду, такий висновок державного виконавця в оскаржуваній постанові від 08.03.2023 ґрунтується на тому, що листом за вихідним №1.1-8/477/2023 від 01.02.2023 Луцьким міським головою Поліщуком І.І. повідомлено відповідача про те, що заяви ОСОБА_1 від 16.06.2021, 26.07.2021, 03.09.2021 розглянуто та за результатами розгляду заявнику надано відповідь. Крім того, як слідує з листа від 17.01.2023 №1.1-8/282/2023 за особистим підписом Луцького міського голови Поліщука І.І., що боржником надано вмотивовану відповідь на зазначені у виконавчому листі заяви ОСОБА_1 від 16.06.2021, 26.07.2021, 03.09.2021. Зокрема, заявницю серед іншого, інформовано, що зверненню Луцькою міською радою до суду із позовом про знесення самочинного будівництва господарської споруди має передувати встановлення факту самочинного будівництва органами державного архітектурно-будівельного контролю згідно зі статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» шляхом здійснення позапланових перевірок об`єкта будівництва згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553. Посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю може видати припис про усунення порушень вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності лише під час здійснення позапланових заходів. Проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного етану в Україні», припинено. Протокол про притягнення до адміністративної відповідальності від 18.12.2007 №412 не є підставою для знесення господарської споруди за адресою: АДРЕСА_3 . Відтак колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наведене вище свідчить про належне виконання боржником рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 по справі №140/1069/22, яким зобов`язано Луцького міського голову ОСОБА_3 розглянути заяви ОСОБА_1 від 16.06.2021, від 26.07.2021 та від 03.09.2021 з наданням вмотивованої відповіді на них за особистим підписом. При цьому колегія суддів вважає, що суд не зобов`язував відповідача позитивно вирішити заяву ОСОБА_1 , а факт прийняття рішення за заявою позивача свідчить про виконання рішення суду і до повноважень виконавця не входить оцінка правомірності рішення боржника. Відповідно до матеріалів справи боржником Луцьким міським головою Поліщуком І.І. на вказані вище заяви ОСОБА_1 надано вмотивовану відповідь за особистим підписом Луцького міського голови (а. с. 6-9). При цьому суд звертає увагу, що резолютивною частиною зобов`язального характеру рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 по справі №140/1069/22 передбачено виключно вжиття заходів щодо зобов`язання Луцького міського голову ОСОБА_3 розглянути заяви ОСОБА_1 від 16 червня 2021 року, від 26 липня 2021 року та від 03 вересня 2021 року з наданням вмотивованої відповіді на них за особистим підписом. Вжиття державним виконавцем інших заходів примусового характеру не передбачено законодавством, резолютивною частиною рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 по справі №140/1069/22 та виконавчим листом №8305/22. Колегія суддів оцінюючи доводи апеляційної скарги вважає, що Луцьким міським головою, як боржником з виконання рішення суду, надано вмотивовану та вичерпну відповідь на викладені в заявах ОСОБА_1 обставини та по запитуваній нею інформації, що підтверджується матеріалами справи, зокрема листом Луцької міської ради від 17.01.2023 №1.1-8/282/2023, а також доказами, наданими представником Луцької міської ради на виконання ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 про витребування доказів. Щодо доводів апелянта про відсутність направлення на її адресу копії відзиву на позовну заяву, то колегія суддів враховує частини 3, 4 статті 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, до відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, тобто в додатках до відзиву відсутні докази направлення такого позивачці, що встановлює про порушення норм процесуального права відповідачем, то колегія суддів погоджується, що судом першої інстанції у вказаному допущено порушення процесуальних норм, однак таке порушення не вплинули на правильність прийнятого рішення у даній справі, що у відповідності до абзацу 2 частини 2 статті 317 КАС України не є підставою для скасування або зміни оскарженого рішення суду, також як засвідчують матеріали справи представник Лагнюк А.А. Чекеренда 19.04.2023 ознайомився із матеріалами справи в яких був відзив на позовну заяву. Суд не приймає доводи скаржника, які ґрунтуються на висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 05.12.2019 справа №806/2670/17 та від 30.11.2018 у справі №804/9088/16, оскільки правовідносини в цих справах не є подібними із справою №140/4246/23. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Підсумовуючи наведені висновки колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, яким постанова заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління (м. Львів) Дуда Ю.М. від 08.03.2023 у ВП №69523627 про закінчення виконавчого провадження винесена відповідно до вимог пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а отже є законною та не підлягає скасуванню, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає. Керуючись ст.ст. 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі №140/4246/23 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль В.В. Гуляк Повний текст постанови складено 17.07.2023