Постанова 4856 № 120/548/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/548/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна Суддя-доповідач - Сушко О.О. 18 липня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням збільшених позовних вимог просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницький області щодо відмови у переведенні на пенсію у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_2 згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницький області призначити з 15.09.2022 пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 в розмірі 70% заробітної плати померлого чоловіка ОСОБА_2 , на підставі довідки виданої Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Вінницькій області від 22.07.2022 №4-35/0147. Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницький області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв`язку із втратою годувальника згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницький області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 в розмірі 70% заробітної плати померлого чоловіка ОСОБА_2 , з 15.09.2022. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 та проживала з ним разом до дня його смерті, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 27.06.1971 серії НОМЕР_1 , свідоцтвом про смерть від 12.07.2021 НОМЕР_2 . Позивач перебуває на пенсійному обліку відповідача та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV. 25.07.2022 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII в розмірі 70% заробітної плати померлого чоловіка - ОСОБА_2 . Відповідач за наслідками розгляду вказаної заяви, прийняв рішення №905140146552 від 26.07.2022 про відмову в задоволенні заяви позивача у зв`язку з відсутністю законних підстав. 15.09.2022 позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII в розмірі 70% заробітної плати померлого чоловіка - ОСОБА_2 . Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницький області №8154-7683/П-02/8-0200/22 від 12.10.2022 повідомлено позивача про винесене рішення №905140146552 від 26.07.2022 про відмову у перерахунку пенсії по втраті годувальника відповідно, оскільки пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України №1058-ІV. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. За змістом статті 90 Закону №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до закону України №1058-ІV. Однак, у визначених Законом №889 випадках, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється в іншому порядку. У відповідності до пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу. Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723 є наявність сукупності таких умов: 1) досягнення такими особами певного віку; 2) наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України №1058-ІV, а саме для чоловіків 35 років, оскільки зміст вказаної правової норми передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу, визначеного законом; 3) наявність в особи не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 04.04.2018 року у справі №822/524/18, від 02.04.2020 року у справі №687/545/17, від 15.08.2019 року у справі №676/6166/17. Частиною 10 статті 37 Закону №3723-XII передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Частиною 11 статті 37 № 3723-XII визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20 сформував наступний правовий висновок, згідно якого частину першу статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі: (1) 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, або (2) 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також Судова палата у вищевказаній постанові зазначила, що цей правовий висновок прямо не суперечить правовому висновку, від якого колегія суддів мала намір відступити, оскільки дійсно, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді. У справі, що розглядається, судова палата, заперечуючи можливість застосування як базової величини розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, вважає за можливе застосування на вибір утриманця розміру пенсії за віком, на яку суддя мав право на підставі статті 37 Закону № 3723, або пенсії за віком, визначеної на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з частиною другою статті 46 Закону України № 889-VIII до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах суддів. З матеріалів справи встановлено, що чоловік позивача станом на день набрання чинності Законом України № 889-VIII мав стаж на посаді судді більше 30 років. З 23.12.2010 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у відставку. Відтак, на момент такого звільнення законодавством передбачалась можливість отримання ним пенсії на умовах, передбачених ст. 37 Закону України "Про державну службу" або ж за його вибором щомісячного довічного грошового утримання. Отже, оскільки чоловік позивача мав стаж державної служби більше 20 років, то його непрацездатна дружина, яка перебувала на його утриманні (що не заперечується відповідачем), має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії в разі втрати годувальника, призначеної їй на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII. Рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог щодо призначення пенсії із суми заробітку померлого годувальника, чоловіка позивача, ОСОБА_2 , який зазначений в довідці Територіального управління державної судової адміністрації України в Вінницькій області від 22.07.2022 №4-35/0147 колегія суддів не переглядає через відсутність оскарження у цій частині. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.