Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/11625/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2023 року Справа № 320/11625/22 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - Відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (далі - Відповідач-3), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 1042500011950 від 31.05.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 104250011950 від 14.06.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 104250011950 від 31.08.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №104250011950 від 22.09.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23.05.2022. В обґрунтування заявлених вимог Позивачка стверджувала, що їй було безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, згідно зі статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки, на її думку, нею було надано всі необхідні документи, які підтверджують її проживання або роботу в зоні гарантованого добровільного відселення протягом не менше 3-х років до 01.01.1993, у тому числі, і посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорії 3).

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року адміністративний позов частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 1042500011950 від 31.05.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 104250011950 від 14.06.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 104250011950 від 31.08.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 104250011950 від 22.09.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 26.02.2022. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачка набула право на призначення пенсію за віком, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 26.02.2022.

3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач - ГУ ПФУ в Київській області подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, зазначаючи, що до страхового стажу Позивачки не підлягає зарахуванню період проходження нею військової служби з 14.06.1984 по 18.09.1985, згідно з її трудовою книжкою, через відсутність дати видачі військового квитка. Також Апелянт зазначає, що з наданих Позивачкою довідок № ДН-04-01-2/79 від 13.05.2022 та № 46 від 19.05.2022 неможливо встановити факт роботи в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки згідно із свідоцтвами про народження дітей, діти ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 народилися в населених пунктах, які не відносяться до вказаної зони. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2023 та від 19.06.2023 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

5. Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Сквирським РВ ГУ МВС України в Київській області 21.12.1998. 16.01.1997 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорії 3) серії НОМЕР_2 . Страховий стаж Позивачки для розрахунку пенсії складає 34 роки 3 місяці та 9 днів. 23.05.2022 Позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №

796. Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом віл 13.06.2022 № 1000-0206-8/53066 направило Позивачці копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії № 1042500011950 від 31.05.2022. У вказаному рішенні підставою відмови зазначено те, що до трудового стажу Позивачки не зараховано період проходження військової служби з 14.06.1984 по 18.09.1985, оскільки в трудовій книжці відсутня дата видачі військового квитка; згідно наданих довідок не можливо встановити факт роботи в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки згідно зі свідоцтвами про народження дітей, встановлено, що діти народились в населених пунктах, які не відносяться до вказаної зони. Запропоновано Позивачці надати довідку про факт постійного проживання в зоні або надати уточнюючу довідку про періоди роботи із зазначенням відомостей про перебування у декретній відпустці по догляду за дітьми. Не погоджуючись з таким рішенням, Позивачка 09.06.2022, 24.08.2022, 15.09.2022 повторно зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявами про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону №796. Однак, рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №104250011950 від 14.06.2022, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №104250011950 від 31.08.2022 та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №104250011950 від 22.09.2022 Позивачці відмовлено у призначенні пенсії з підстав, аналогічних тим, що були викладені в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 1042500011950 від 31.05.2022.

8. Позивачка, вважаючи порушеним своє право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, звернулася до суду з цим позовом.

9. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 501 від 25.08.1992, який був чинним станом на час видачі Позивачці відповідного посвідчення (далі - Порядок № 501), постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» (далі - Постанова № 551), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Законом № 1058-IV визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, регламентовані Законом № 796-XII. Статтею 10 Закону № 796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Пунктом 4 частини першої статті 11 Закону № 796-XII визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років. Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4 (пункт 4 частини першої статті 14 Закону № 796-XII). Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, - вік зменшується на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Згідно з приміткою до цієї норми початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV обумовлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).). Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Згідно зі статтею 9 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі Позивачці посвідчення категорії 3 серії НОМЕР_3 від 17.02.1993) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років. Статтею 14 Закону № 796-ХІІ передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія

3. Згідно з частинами третьою-четвертою статті 15 Закону № 796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях. Відповідно до пункту 5 Порядку № 501 (який був чинний на момент видачі Позивачці посвідчення категорії 3), потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б. Згідно з пунктом 10 Порядку № 501 видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, керівним і відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Верховного Суду України, Генеральної Прокуратури, Вищого Арбітражного Суду, Кабінету Міністрів, а також керівникам центральних органів державної виконавчої влади, представникам Президента України в областях і містах Києві та Севастополі, працівникам підприємств і організацій, розташованих в зоні відчуження - Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання. Висновки суду апеляційної інстанції.

10. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що особи, які станом на 01.01.1993 постійно проживали та працювали в зоні гарантованого добровільного відселення не менш 3-х років та належать, відповідно до категорії 3 осіб, які постраждали від аварії на ЧАЕС, набули право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, установленого для одержання державних пенсій у розрахунку 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, але не більше 6-ти років.

11. При цьому основним доказам проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є дійсне, ніким не оскаржене та/або нескасоване посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Тож, таке посвідчення є підставою для встановлення особі, якій воно видано, пільг і компенсацій, передбачених Законом № 796-XII.

12. Перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що факт проживання та роботи Позивачки на відповідній території та набуття нею права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 / т.1 а.с.15/, а також відомостями в її трудовій книжці і додатково довідкою АТ фірма «АРСАНІЯ» від 19.05.2022 № 46, архівними довідками АТ «Укрзалізниця» від 13.05.2022 № ДН-4-01-2/79, №ДН-4-01-2/287, особовим рахунком /т.1 а.с.29-46/.

13. При цьому колегія суддів відзначає, що ані до суду першої інстанції, ані під час апеляційного провадження жодним з Відповідачів не було надано доказів недійсності будь-якого з вказаних вище документів, зокрема означеного посвідчення серії НОМЕР_2 .

14. Доводи Апелянта про те, що до страхового стажу Позивачки не підлягає зарахуванню період проходження нею військової служби з 14.06.1984 по 18.09.1985, згідно з її трудовою книжкою, через відсутність дати видачі військового квитка, судова колегія до уваги не приймає, оскільки відповідні відомості, які є необхідними для призначення Позивачці пенсії зі зниженням пенсійного віку в порядку ст. 55 Закону № 796-ХІІ підтверджуються її трудовою книжкою, що є основним документом про стаж, а її правовий статус - вказаним вище посвідченням.

15. З аналогічних підстав судова колегія відхиляє доводи Апелянта про те, що з наданих Позивачкою довідок № ДН-04-01-2/79 від 13.05.2022 та № 46 від 19.05.2022 неможливо встановити факт роботи в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки згідно із свідоцтвами про народження дітей, діти ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 народилися в населених пунктах, які не відносяться до вказаної зони. При цьому, у контексті аналізу таких доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає, що факт народження Позивачкою дітей в іншій місцевості не є достатнім доказом відсутності в неї права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку в порядку ст. 55 Закону № 796-ХІІ та не спростовує наявності відповідного статусу, підтвердженого посвідченням серії НОМЕР_2 , передумовою видачі якого також є факт роботи і проживання, зокрема в зоні гарантованого добровільного відселення. Водночас суд апеляційної інстанції ще раз наголошує, що вказане посвідчення недійсним або нечинним не визнавалося і в порядку, визначеному законодавством, скасовано не було. Доказів зворотного Відповідачами суду не надано.

16. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності рішень ГУ ПФУ у Волинській області № 1042500011950 від 31.05.2022, ГУ ПФУ у Дніпропетровській області № 104250011950 від 14.06.2022, ГУ ПФУ у Київській області № 104250011950 від 31.08.2022, ГУ ПФУ у Київській області № 104250011950 від 22.09.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», необхідності їх скасування та відновлення порушеного права Позивачки на пенсію шляхом зобов`язаня ГУ ПФУ у Київській області призначити їй пенсію за віком, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 26.02.2022.

17. Аналізуючи всі доводи Апелянта, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

18. Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі у спосіб, визначений судом.

19. Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

20. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

21. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року - без змін.

22. Розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 18 липня 2023 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Є.І. Мєзєнцев В.В. Файдюк