Постанова 4850 № 200/5225/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2023 року справа №200/5225/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Геращенка І.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 р. у справі №200/5225/22 (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 27.09.2022 №263040009711; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву від 19.09.2022 та зарахувати до пільгового стажу, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до п. "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 21.12.2015 по 03.08.2022 на посаді машиніста-інструктора локомотивних бригад. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 27.09.2022 №263040009711. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2022 та зарахувати до пільгового стажу, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до п. "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 21.12.2015 по 03.08.2022 на посаді машиніста-інструктора локомотивних бригад. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років з 21.12.2015 по 03.08.2022 на посаді машиніста-інструктора локомотивних бригад Головним управлінням правомірно не зараховано періоди роботи, згідно записів трудової книжки, оскільки всупереч п.20 Порядку №637 позивачем не надано уточнюючої довідки (додаток №5). Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 19 вересня 2022 року, через веб-портал, звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та надав наступні документи: паспорт у виді ID-картки, трудова книжка серії НОМЕР_2 , диплом серії НОМЕР_3 , свідоцтво про одруження серії НОМЕР_4 , пільгову довідку від 14.01.2020 №02/45, довідку ВПО, військовий білет серії НОМЕР_5 . Рішенням від 27.09.2022 №263040009711 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років. Страховий стаж становить 39р. 7м. 3д., стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугою років - 11р. 9м. 19д. та вказав, що до стажу враховано всі періоди роботи. Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пунктом 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058) передбачено, що, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Пунктом "а" статті 55 Закону № 1788-ХІІ було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі, жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі. Згідно з пп. 21 п. 2 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням Конституційного Суду від 04.06.2019 в справі № 2-р/2019 визнані неконституційними положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, якими було встановлено обмеження щодо віку та стажу при призначенні пенсії за вислугу років, вказано, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист. Позиція Конституційного Суду України, викладена в цьому рішенні, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об`єктивних підстав. Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення». До зазначеного Списку включені професії помічник, машиніст електровозу машиністи-інструктори локомотивних бригад. Орган Пенсійного фонду не заперечує, що посади, які займав позивач протягом спірних періодів, підпадають під дію п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17. Щодо доводів апелянта, що період роботи з 21.12.2015 по 03.08.2022 не зараховано, оскільки всупереч п. 20 Порядку № 637 позивачем не надано уточнюючої довідки, суд зазначає наступне. В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 02.08.1982 року, містяться такі записи: 30.04.1987 року прийнятий помічником машиніста електровоза після закінчення курсів (запис №11); 12.10.1998 року відряджений до Краснолиманського технікуму на курси машиніста електровоза (запис №12); 13.10.1998 зарахований на курси машиністів електровозів (запис №13); 06.04.1989 відряджений на колишнє місце роботи (запис №14); 07.04.1989 прийнятий помічником машиніста електровоза після проходження курсів (запис №15); 18.04.1991 переведений машиністом електровоза (запис №16); 23.11.1993 звільнений за ст. 38 КЗпП за власним бажанням (запис №17); 06.02.2003 прийнятий помічником машиніста електровоза цеху експлуатації (запис №31); 01.08.2006 переведений заступником начальника локомотивного депо Красний Лиман по експлуатації (запис №34); 07.08.2013 прийнятий машиністом інструктором локомотивних бригад дільниці обслуговування локомотивів цеху експлуатації (запис №41); 03.08.2022 звільнений у зв`язку з переведенням до апарату управління регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця (запис №42). Наведені записи в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 02.08.1982 засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають. Таким чином, наявний у позивача пільговий стаж підтверджено записами трудової книжки, яка містить відповідні записи, в тому числі суд враховує той факт, що відповідачем врахований стаж по 20.12.2015. Згідно даних трудової книжки позивач з 07.08.2013 прийнятий машиністом інструктором локомотивних бригад дільниці обслуговування локомотивів цеху експлуатації (запис №41) та звільнений з займаної посади 03.08.2022 (запис №42) дані про роботу позивача підтверджуються також інформацією довідки форми ОК-5, що видана на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а тому підстави для додаткового підтвердження стажу позивача відповідно до Порядку №637 відсутні. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач частково зарахувавши стаж позивача з 07.08.2013 по 20.12.2015, тобто тільки на підставі довідки від 14.01.2020 №02/45, яка містить інформацію тільки по 20.12.2015, протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача період трудової діяльності з 21.12.2015 по 03.08.2022 на посаді машиніста-інструктора локомотивних бригад згідно записів трудової книжки та інформації, що наявна у довідці форми ОК-5, яка видана на ім`я ОСОБА_1 . На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2022 та зарахувати до пільгового стажу, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до п. "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 21.12.2015 по 03.08.2022 на посаді машиніста-інструктора локомотивних бригад. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 р. у справі №200/5225/22 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 р. у справі №200/5225/22 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 18 липня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук Судді: І.В. Геращенко І.Д. Компанієць