Ухвала КЦС ВС № 494/503/22

Ухвала 18 липня 2023 року м. Київ справа № 494/503/22 провадження № 61-9867ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У квітні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 08 листопада 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, викладену ОСОБА_1 11 квітня 2022 року на офіційній сторінці Одеської обласної державної адміністрації в соціальній мережі Фейсбук у коментарях під статтею, такого змісту: «Должник ОСОБА_2 при исполнении судебного решения украла в военное время у меня зарплату за 4 месяца путем умышленного неправильного определения ее размера, переполовинила, украла 4 месяца трудового социального стажа, с участием коррумпированых полицаев и прокуроров». Зобов`язано ОСОБА_1 протягом трьох робочих днів після набрання цим рішенням законної сили спростувати зазначену інформацію шляхом видалення коментарів, у яких вона містилася, та шляхом розміщення відповідної публікації про спростування на офіційній сторінці Одеської обласної державної адміністрації в соціальній мережі Фейсбук. Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, розповсюджену ОСОБА_1 12 квітня 2022 року під час навчального процесу в приміщенні Опорного закладу-ліцею № 3 Березівської міської ради Одеської області, такого змісту: «Неправильним нарахуванням заробітної плати ОСОБА_2 особисто обікрала ОСОБА_1 на 10 000,00 грн.». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 січня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху з наданням заявниці строку для усунення недоліків, а саме: запропоновано ОСОБА_1 звернутися до суду з клопотанням (заявою) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин такого пропуску. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 08 листопада 2022 року відмовлено з підстав, передбачених частиною четвертою статті 357 ЦПК України. У квітні 2023 року ОСОБА_1 уперше звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2023 року у цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявниці з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України (касаційна скарга подана до Верховного Суду не у спосіб, передбачений ЦПК України, та не містить даних про її підписання у спосіб, передбачений законом). У липні 2023 року ОСОБА_1 удруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2023 року. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з огляду на таке Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з правилами частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ані у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ані у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це, вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц). Подібні висновки також сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 274/4944/20, а також застосовані - в ухвалі Верховного Суду від 08 січня 2019 року у справі № 826/3515/18. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)). У тексті касаційної скарги ОСОБА_1 використовує образливі висловлювання як на адресу іншого учасника справи, які виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, а також надає особисту характеристику іншому учаснику справи, що є неприпустимим при оформленні будь-яких заяв, звернень, адресованих суду, зокрема й касаційної скарги. Відповідно до змісту частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. З урахуванням змісту поданої касаційної скарги Верховний Суд визнає дії ОСОБА_1 крайнім проявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, що суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства та його завданню. Враховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає визнанню неподаною та поверненню. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 43, 44, 260, 263, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди вважати неподаною та повернути заявниці. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ступак