Ухвала КЦС ВС № 199/9779/22

Ухвала 18 липня 2023 року м. Київ справа № 199/9779/22 провадження № 61-10407ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Амур-Нижньодніпровський відділ у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про встановлення факту постійного проживання на території України, ВСТАНОВИВ: У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа - Амур-Нижньодніпровський відділ у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - Амур-Нижньодніпровський відділ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області), в якій просив суд: встановити факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, що має юридичне значення для подальшого отримання паспорту громадянина України. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 09 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України на момент проголошення незалежності України - 24 серпня 1991 року в м. Соледар Донецької області. 10 липня 2023 року ГУ ДМС України в Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року (надійшла до суду 13 липня 2023 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове по відмову у задоволенні заяви. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ГУ ДМС України в Дніпропетровській області не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, у касаційній скарзі представник заявника узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Також, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до підпункту 2 пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у 2022 році із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 481,00 грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 496,20 грн). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 992,40 грн (496,20*200%=992,40 грн). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі, або надати суду докази на підтвердження звільнення заявника від сплати судового збору. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. В. Коломієць