Постанова Черкаський апеляційний суд № 695/2121/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/410/23 Справа № 695/2121/22 Категорія: ст. 124 КУпАП Головуючий у І інстанції Бойко Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2023 року м. Черкаси Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисника Федина О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 червня 2023 року ВСТАНОВИВ Постановою, що оскаржується, провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КК України, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. З постанови судді вбачається, що водій ОСОБА_1 03 серпня 2022 року о 16 годині 30 хвилин в с. Коробівка по вул. Транзитна-Центральна, садовий кооператив «Хвиля», керуючи автомобілем Mazdа CX5, державний номерний знак НОМЕР_1 , при переїзді нерегульованого рівнозначного перехрестя, не надала перевагу в русі автомобілю Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався праворуч, внаслідок чого виникло зіткнення та пошкоджено транспортні засоби з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушила вимоги п. 16.12 Правил дорожнього руху України (далі- ПДР). В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову, а справу закрити на підставі ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права, за невідповідностю висновків суду дійсним обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, неналежного дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується, як із нормами чинного законодавства, так й з практикою та позицією ЄСПЛ (справа «Кобець проти України». Проте, на думку захисника, матеріали справи та наявні докази встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають, а навпаки - спростовують дані протоколу. Приводить версію подій, за якою ОСОБА_1 при наближені до перехрестя за загаданих у протоколі обставин, знизила швидкість і припинила рух автомобіля перед перехрестям, аби за потреби надати перевагу у русі автомобілю, що стояв праворуч перед виїздом на перехрестя - автомобіль під керуванням ОСОБА_3 . Проте, згаданий автомобіль під керуванням останнього стояв, не розпочинав рух через перехрестя, а тому не могло бути й надання йому «переваги у русі», у зв`язку з чим ОСОБА_1 була змушена потихеньку продовжити рух. Доки автомобіль під керуванням ОСОБА_3 продовжував стояти без руху, вона помалу виїхала на перехрестя та, коли вже приблизно наполовину подолала його, автомобіль ОСОБА_3 раптово розпочав рух, найкоротшим шляхом - по зустрічній смузі, вдаривши своєю передньою правою частиною у праву бокову частину автомобіля ОСОБА_1 . Зауважує на встановлені обставини порушення ОСОБА_3 ПДР у вигляді руху через перехрестя по лівій стороні і пошкодження автомобіля ОСОБА_1 , разом з керуванням у нетверезому стані (постанова судді за ст.124 та ч. 1 ст.130 КУпАП від 06 жовтня 22 року у справі №695/2122/22). Разом з тим водій ОСОБА_3 у письмових поясненнях на місці події пояснив, що взагалі не бачив автомобіля ОСОБА_1 перед ДТП, що імовірно пояснюється станом алкогольного сп`яніння. Більш того, негайно після ДТП, до прибуття поліції водій ОСОБА_3 самостійно прибрав свій автомобіль з місця ДТП, повернувши його назад провулок, з якого виїжджав на перехрестя, тим самим умисно порушивши обстановку на місці ДТП. В обґрунтування апеляційних вимог приводить аналіз п.16.12 ПДР та поняття «небезпека для руху», вказавши, що оскільки при наближенні до перехрестя транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 інший транспортний засіб під керуванням ОСОБА_3 стояв (не рухався), не розпочинав рух з невідомих причин, то такий транспортний засіб не створював для ОСОБА_1 «небезпеки для руху» в розумінні визначення, наведеного в п. 1.10 ПДР; такому транспортному засобу неможливо «дати дорогу» в розумінні визначення, наведеного в п.1.10 ПДР; неможливо було «змусити змінити напрямок руху або швидкість» в розмінні п.16.12. ПДР. Вищенаведене, на думку апелянта, свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції вищевказаних чітких і категоричних приписів ПДР та про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак порушення п.16.12 цих Правил. Стверджує, що суд першої інстанції значною мірою спотворив пояснення свідків захисту, які під час допиту в судовому засіданні надали дещо інші пояснення, аніж зазначено в постанові. З цього приводу вказує, що свідок ОСОБА_4 пояснив, що як водій їхав слідом за транспортним засобом ОСОБА_1 , а також пасажири його автомобіля свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що перед перехрестям транспортний засіб ОСОБА_7 не «призупинився», а зупинився аби дати дорогу транспортному засобу, що стояв перед перехрестям. Оскільки цей транспортний засіб стояв, не рухався, то ОСОБА_1 змушена була повільно, обережно розпочати рух і коли її транспортний засіб вже наполовину перетнув перехрестя - інший транспортний засіб різко розпочав рух, вдаривши транспортний засіб ОСОБА_1 . Також в оскаржуваній постанові не відображено, що вищевказані свідки повідомили, що водій ОСОБА_8 вийшов з автомобіля в стані алкогольного сп`яніння, після чого знову сів за кермо і свідомо порушив обстановку ДТП, від`їхавши від місця зіткнення транспортних засобів, у зв`язку з чим ОСОБА_1 змушена була наздоганяти водія ОСОБА_3 та повертати його на місце події. Приводить доводи щодо незгоди з висновком експерта, адже він цілком ґрунтується на недоведеній та спростованій стороною захисті обставині, буцімто автомобіль під керуванням ОСОБА_3 «рухався праворуч», тоді як насправді - він не рухався. При апеляційному розгляді справи були заслухані: -захисник Федина О.В., який підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на її доводи. -потерпілий ОСОБА_3 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність постанови судді. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників спарви, приходжу до таких висновків. Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Даних вимог закону суддею було дотримано. У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта тощо. У відповідності до диспозиції ст. 124 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Пунктом 16.12 ПДР передбачено, що на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух. На підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суддя послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №158410 від 03 серпня 2022 року, відповідно до якого зафіксовані обставини вчинення адміністративного правопорушення. Серед іншого поліцейським встановлено, що ОСОБА_1 порушила п. 16.12 ПДР. Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в ньому зазначено суть адміністративних правопорушень; нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення. У відповідності до національного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами. Зазначені обставини в протоколі про адміністративне правопорушення, також підтверджуються схемою місця ДТП від 09 серпня 2023 року, відповідно до якої змальовано ділянку дороги, на якій було вчинене адміністративне правопорушення; розташування транспортних засобів. Також судом першої інстанції дана належна оцінка показанням учасників ДТП: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також свідкам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_2 за обставин вказаних у відповідному протоколі вона керувала автомобілем Mazdа CX5. При переїзді нерегульованого рівнозначного перехрестя, вона бачила автомобіль Volkswagen, який не рухався. Вона майже зупинилась перед виїздом на перехресті. Оскільки вказаний автомобіль не рухався, вона почала рух через перехрестя, але коли майже наполовину переїхала перехрестя, автомобіль Volkswagen різко почав рух, вдаривши своєю правою передньою частиною її автомобіль в праву сторону. У відповідності до письмових пояснень ОСОБА_3 за обставин вказаних у відповідному протоколі він керував автомобілем Volkswagen. Під`їжджав до Т-образного перехрестя. По вул. Транзитна їхав автомобіль Mazdа, котрий він не помітив та здійснив удар в середину автомобіля, чим були пошкоджені транспортні засоби. Не заперечував, що вживав алкогольні напої пиво. Всупереч позиці апелянта, зазначені докази в повній мірі підтверджують висновок суду про недотримання водієм ОСОБА_2 п. 16.12 ПДР, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Таким чином, в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Також наявність ознак цього адміністративного правопорушення знайшло своє підтвердження у висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-22/12757-ІТ від 28 лютого 2023 року, проведеного на підставі постанови судді. У відповідності до цього висновку:

1. Водій автомобіля MAZDA CX5, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинна була діяти у відповідності до вимог п. 16.12 ПДР;

2. Аналіз механізму розвитку дорожньо-транспортної ситуації в даному випадку дає підстави стверджувати, що водій ОСОБА_1 перед проїздом перехрестя не переконалася, що це буде безпечно, і своїми діями сама створювала небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

3. В дорожній обстановці, що склалася на момент ДТП, технічна можливість для водія MAZDA CX5 д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 уникнути зіткнення з автомобілем «Volkswagen» полягала у виконанні нею вимог п. 16.12 ПДР, для виконання яких вона перешкод технічного характеру не мала;

4. В дорожній обстановці, що склалася на момент ДТП, в діях водія автомобіля MAZDA CX5 д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.16.12 ПДР;

5. В дорожній обстановці, що склалася на момент ДТП, невідповідності дій водія MAZDA CX5 д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимогам п.16.12 ПДР знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. Попри доводи апелянта, апеляційним переглядом встановлено, що суддею міськрайонного суду відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Водночас апеляційний суд враховує мотивувальну частину згаданого висновку експерта, який, зважив на пояснення водія MAZDA CX5 ОСОБА_1 та відзначив, що аналіз механізму розвитку дорожньо-транспортної ситуації в даному випадку, дає підстави стверджувати, що водій ОСОБА_1 перед проїздом перехрестя не переконалась, що це буде безпечно і своїми діями сама створювала небезпеку для інших учасників руху, тому вирішення питання щодо виникнення небезпеки для руху водієві ОСОБА_1 позбавлено сенсу і експертом проводитися не буде. Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком експерта та його мотивуванням, адже ОСОБА_1 у будь-якому випадку мала надати перевагу у русі автомобілю «Volkswagen» під керуванням ОСОБА_3 , утім цього не зробила, що перебуває у причинному зв`язку з ДТП. У зв`язку з чим апеляційний суд відхиляє версію ОСОБА_1 , котру підтвердили свідки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки саме водій ОСОБА_1 порушила правило проїзду нерегульованого рівнозначного перехрестя. Дії ОСОБА_3 після ДТП не перебувають у причинному зв`язку з пошкодженням транспортних засобів, тому ці дії потерпілого не підлягають аналізу апеляційним судом. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника Федина О.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 червня 2023 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя В.Ф. Люклянчук