Постанова Київський апеляційний суд № 362/1320/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа № 362/1320/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9528/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Борисової О.В., Ящук Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лабика Романа Руслановича на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2023 року про передачу на розгляд до іншого суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, встановив: у травні 2022р. позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в розмірі 36 000грн, страхового відшкодування витрат на поховання загиблого в розмірі 22 120грн та страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, в розмірі 201 880грн. Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що 28 січня 2021 року близько 4:00 год., водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21043, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в м. Васильків по вул. Грушевського в напрямку вул. Соборна, поряд із будинком № 30, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка була її дочкою і яка від отриманих тілесних ушкоджень померла в приміщенні Київської обласної клінічної лікарні. Позивачка посилалася на те, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС», яке повинно відшкодувати завдану шкоду. Ухвалою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 3 травня 2022 року було відкрито провадження по справі. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2023 року справу передано на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва за підсудністю. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Лабик Р.М. просить ухвалу суду скасувати та передати справу до Васильківського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме вимог ч. 3 ст. 28 ЦПК України, згідно якої у даній категорії справ позивачка має право звернутися до суду за місцем свого проживання. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд до іншого суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Передаючи справу на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що місцезнаходження ПрАТ «СГ «ТАС» зареєстровано за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 65, тому дана справа відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України не підсудна Васильківському міськрайонному суду Київської області. Також суд першої інстанції зазначив, що положення ч. 3 ст. 28 ЦПК України у даних правовідносинах не застосовуються, оскільки ПрАТ «СГ «ТАС» не є завдавачем шкоди, а виконує виключно договірне зобов`язання перед страхувальником. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком судді. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. За загальними правилами підсудності, відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно з правилом про підсудність справ за вибором позивача (правила альтернативної підсудності), передбаченого ч. 3 ст. 28 ЦПК України, позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди. Тлумачення ст.ст. 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (ст. 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 30 цього Кодексу (ч. 16 ст. 28 ЦПК України). Як вбачається з предмету заявлених позовних вимог, позивачка звернулася до суду із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної смертю особи, зазначивши про підсудність справи за її вибором, відповідно до ч.3 ст.28 ЦПК України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За загальним правилом, відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК). Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності вищезазначений закон (ст.3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 вказаного закону). Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик). Разом з тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість, страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. Виходячи з вищевикладеного, позивачка звертається до суду з позовом про відшкодування завданої їй у результаті ДТП шкоди, а відтак має правові підстави для застосування положень ч. 3 ст. 28 ЦПК України при визначенні підсудності у даній справі. При цьому положення вказаної норми процесуального права не передбачають, що її застосування залежить від особи, яка відшкодовує завдану шкоду. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що даний позов поданий з порушенням правил підсудності. Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про передачу справи на розгляд до іншого суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лабика Романа Руслановича задовольнити. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2023 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, направити до Васильківського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді О.В. Борисова Т.І. Ящук