Постанова 4855 № 320/6258/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6258/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кушнова А.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г. при секретарі Литвин С.В. за участю: представника позивача: Одноволик І.В. представника відповідача: Родіна Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Коритищанське» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: Приватне підприємство «Коритищанське» (далі по тексту - позивач, ПП «Коритищанське») звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Київській області) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №30334/10-36-18-12 від 13.12.2021 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 018 071,00 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися в призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПП «Коритищанське» зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і зареєстровано як платник податку на додану вартість. У листопаді 2021 року ГУ ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «Коритищанське» за вересень 2021 року. За результатами камеральної перевірки відповідачем складено акт № 19608/10-36-18-12/433111530 від 16.11.2021, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.46.1 ст. 46 та п. 47.1.1 ст. 47, п.200.1, абз. «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 4 п.5 розд. V Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» із змінами та доповненнями. Так, контролюючим органом встановлено, що відповідно до вимог пп.54.3 ст. 54 та пп.200.14 Податкового кодексу України, ПП «Коритищанське» по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року (вх. від 19.10.2021 №9308932794) не визначено звітний (податковий) період, у якому виникло від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду, що призвело до завищення від`ємного значення по ПДВ в сумі 3 018 071,00 грн. У акті перевірки зазначається, що згідно даних Додатка 2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)» до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року ПП «Коритищанське» задекларовано звітний (податковий) період, у якому виникло від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - за 07 місяць на суму ПДВ 360 894,00 грн., за 06 місяць на cуму ПДВ 890 277,00 грн., за 05 місяць на суму ПДВ 758 940,00 грн., за 04 місяць на суму ПДВ 1 007 960,00 грн., при цьому не вказано рік, у якому виникла сума від`ємного значення ПДВ. Отже, звітний (податковий) період, у якому виникло від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду не визначено, тобто, платником не відображено звітний (податковий) період, у якому виникло від`ємне значення. У зв`язку з вищезазначеним, від`ємне значення звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду спричинило невідповідність даних декларації з ПДВ в частині задекларованої суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) з даними задекларованими у відповідних рядках Додатку 2 (розшифровка періодів виникнення від`ємного значення). Перевіркою показників податкової декларації з податку на додану вартість та додатків до неї на виявлення арифметико-логічних помилок з урахуванням виявлених порушень установлено завищення ПП «Коритищанське» від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року в розмірі 3 018 071,00 грн. Не погоджуючись з висновками, які містяться в акті перевірки, ПП «Коритищанське» подало заперечення на акт камеральної перевірки № 19608/10-36-18-12/433111530 від 16.11.2021, про що свідчить заперечення за вих. №66 від 24.11.2021. Листом від 09.12.2021 №20137/12/10-36-18-04 ГУ ДПС у Київській області залишено без змін висновки акта камеральної перевірки, а заперечення позивача - без задоволення. На підставі висновків акта камеральної перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 30334/10-36-18-12 від 13.12.2021 року, яким ПП «Коритищанське» зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3 018 071,00 грн. (далі по тексту - оскаржуване ППР). За результатами оскарження позивачем в адміністративному порядку оскаржуваного ППР, рішенням ДПС України від 30.06.2022 року №6344/6/99-00-06-01-02-06 податкове повідомлення-рішення від 13.12.2021 року № 30334/10-36-18-12 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення. Вважаючи оскаржуване ППР необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що помилкове зазначення позивачем звітного (податкового) періоду не вплинуло на розрахунки позивача з бюджетом, а тому зменшення суми від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в даному випадку, є необґрунтованим. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин -, тобто станом на момент винесення оскаржуваного ППР) (далі по тексту - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За змістом норм п.п. 200.1, 200.4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, абз. «а» п. 185.1 ст. 185, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Також, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV). Відповідно до ст. 1 цього Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «первинний документ» - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «господарська діяльність» - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно зі ст. 1 Закону №996-ХIV «господарська операція» - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. За змістом ч.ч. 1, 2 і 3ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. При цьому, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. При цьому, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші). У свою чергу згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Процедура заповнення податкових декларацій з податку на додану вартість визначається Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 зі змінами та доповненнями (далі по тексту - Порядок № 21). Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Порядку №21, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. Підпунктом 5 п. 5 розд. V Порядку №21 визначено, що сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 податкової декларації з ПДВ (далі - декларація)), відображається у рядку 21 декларації та переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду. У складі податкової декларації з ПДВ подаються передбачені Порядком № 21 додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) (п. 9 розд. ІІІ Порядку № 21). Сума, відображена у рядку 21 «сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» розшифровується у Додатку 2 до податкової декларації з ПДВ, який називається «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)». Деталізація від`ємного значення здійснюється в частині періодів його виникнення. Відповідно до листа ДФС України від 22.07.2016 №24830/7/99-99-15-03-02-17 «Про внесення змін до форми податкової декларації з податку на додану вартість»: «При заповненні як додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість доцільно застосовувати принцип хронології формування від`ємного значення, згідно з яким податкові зобов`язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення від найдавнішого до найновішого». Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПП «Коритищанське» 19.10.2021 подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2021 року разом із додатками №1 та №2, в якій задекларовано від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду у розмірі 3 670 212,00 грн. Згідно з Додатком №2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) до декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року, значення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду у розмірі 3 670 212,00 грн. виникло за 8 місяць 2021 року (652 141,00 грн.), за 7 місяць 2021 року (360 894,00 грн.), за 6 місяць 2021 року (890 277,00 грн.), за 5 місяць 2021 року (758 940,00 грн.), за 4 місяць 2021 року (1 007 960,00 грн.). На підставі дослідження податкової декларації за вересень 2021 року, контролюючим органом встановлено завищення ПП «Коритищанське» від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду по декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року в розмірі 3 018 071,00 грн. Позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що у Додатку № 2 Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) до декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року, ПП «Коритищанське» не відображено звітний (податковий) період, у якому виникла сума від`ємного значення ПДВ (зокрема, не вказано рік виникнення від`ємного значення), що за доводами відповідача, спричинило невідповідність даних декларації з ПДВ в частині задекларованої суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) з даними, задекларованими у відповідних рядках Додатку 2 (розшифровка періодів виникнення від`ємного значення). Разом з тим, судом встановлено, що 20.05.2021 ПП «Коритищанське» подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2021 року, у якій вказано наступні показники: рядок 9 (податкове зобов`язання) - грн., рядок 17 (податковий кредит) 2 807 675 грн., рядок 16.1 (значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду) 1 413 768 грн., рядок 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1. декларації наступного звітного (податкового) періоду) 2 807 675 грн. 18.06.2021 ПП «Коритищанське» подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2021 року, у якій вказано наступні показники: рядок 9 (податкове зобов`язання) 397 206 грн., рядок 17 (податковий кредит) 3 566 615 грн., рядок 16.1 (значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду) 2 806 675 грн., рядок 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1. декларації наступного звітного (податкового) періоду) 3 169 409 грн. 19.07.2021 ПП «Коритищанське» подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2021 року, у якій вказано наступні показники: рядок 9 (податкове зобов`язання) грн., рядок 17 (податковий кредит) 4 059 686 грн., рядок 16.1 (значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду) 3 169 409 грн., рядок 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1. декларації наступного звітного (податкового) періоду) 4 059 686 грн. 18.08.2021 ПП «Коритищанське» подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2021 року, у якій вказано наступні показники: рядок 9 (податкове зобов`язання) 197 618 грн., рядок 17 (податковий кредит) 4 420 590 грн., рядок 16.1 (значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду) 4 059 686 грн., рядок 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1. декларації наступного звітного (податкового) періоду) 4 222 962 грн. 17.09.2021 ПП «Коритищанське» подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2021 року, у якій вказано наступні показники: рядок 9 (податкове зобов`язання) 157 760 грн., рядок 17 (податковий кредит) 5 032 863 грн., рядок 16.1 (значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду) 4 222 962 грн., рядок 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1. декларації наступного звітного (податкового) періоду) 4 875 103 грн. Тобто, податкова звітність з податку на додану вартість за вересень 2021 року подана позивачем з врахуванням даних, вказаних у податкових деклараціях за попередні звітні періоди і помилок у декларуванні показників за вересень 2021 року не встановлено. Також, розбіжності у сумах податку на додану вартість, які зазначені в податковій декларації за звітний період - вересень 2021 року, в акті перевірки не встановлено. Жодних зауважень щодо достовірності та правильності визначення сум податку на додану вартість у податковій звітності за вересень 2021 року контролюючим органом не доведено, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду в суді апеляційної інстанції. Тобто, в даному випадку мала місце механічна помилка позивача при заповненні Додатку №2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» (Д2) до декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року в частині періодів, у якому виникло від`ємне значення. Водночас, контролюючим органом не було враховано, що неточність, яка допущена позивачем під час заповнення податкової звітності, є виключно помилкою (Опискою), яка не впливає на фінансовий результат, не призвела до формування необґрунтованих сум від`ємного значення та не може бути підставою для його зменшення. Згідно з п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У постанові від 12.06.2018 у справі №812/1294/17 Верховний Суд дійшов висновку, що допущена позивачем помилка при зазначені звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення, у додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість у червні 2017 року не потягло за собою помилкове визначення суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальниками товарів/послуг до Державного бюджету України у червні 2017 року, що доводить безпідставність зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням. Крім того, у постанові від 15.06.2020 у справі №440/17/19 Верховний Суд зазначив, що «Ураховуючи, що реальність вищевказаних господарських операцій податковим органом під сумнів не ставиться, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що некоректне заповнення реквізитів контрагентів платника (ІПН) саме по собі не призвело до заявлення до відшкодування необґрунтованих сум і не може бути підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні». Також, Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі №826/11818/13-а вказав, що «підставою для зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість є встановлення в ході перевірки результатів діяльності платника податків безпідставного завищення відповідного показника». Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що в даному випадку, оскільки помилкове зазначення позивачем звітного (податкового) періоду не вплинуло на розрахунки позивача з бюджетом, то зменшення суми від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в даному випадку, є необґрунтованим. Тобто, податковим правопорушенням є не будь-які арифметичні чи методологічні помилки, а лише ті, які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, а в цих спірних правовідносинах до неправильного формування податкового кредиту та завищення суми від`ємного значення ПДВ. Ураховуючи наведене, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв`язку з допущеною платником податку помилкою при подачі декларації, що виразилась у незазначенні звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення, є безпідставним. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, з огляду на вищевикладені висновки, що застосування такої відповідальності у вигляді зменшення суми від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду є неспівмірним до зробленої ним технічної помилки у заповненні декларації. Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави для висновку, що оскаржуване ППР від 13.12.2021 №30334/10-36-18-12 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Щодо інших доводів позивача про неврахування контролюючим органом уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість від 19.10.2021 № 9308932794, поданого після отримання акту камеральної перевірки, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки, адже в даній справі позивач не є апелянтом. Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Натомість, відповідачем в порушення наведеного положення не було виконано покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного ППР. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом. При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)». Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Л.О. Костюк А.Г. Степанюк Повний текст виготовлено 14.07.2023 року