Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/5225/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 червня 2023 року м. Дніпросправа № 280/5225/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2022 (суддя Прасов О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області у якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 084050011622 від 01.07.2022 про відмову у призначенні йому пенсії по інвалідності; зобов`язати відповідача зарахувати до його страхового стажу період роботи з 30.03.1995 по 01.04.1999 охоронцем на ТОВ «Орбіта ЗСК»; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 27.06.2022 про призначення пенсії по інвалідності, з урахуванням висновків суду. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2022 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 084050011622 від 01.07.2022 про відмову позивачу у призначенні пенсії по інвалідності. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 30.03.1995 по 01.04.1999 охоронцем на ТОВ «Орбіта ЗСК». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача від 27.06.2022 про призначення пенсії по інвалідності, з урахуванням висновків суду. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що до страхового стажу позивача не враховано періоди трудової діяльності по трудовій книжці, оскільки трудову книжку заповнено з порушенням вимог Інструкції ведення трудових у книжок, а саме з 30.03.1995 по 01.04.1999 (записи про період роботи не засвідчено підписом відповідальної особи). Для зарахування до страхового стажу зазначених вище періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працював заявник, на підставі первинних документів із зазначенням реорганізації (в разі необхідності). Враховуючи викладене, право на призначення пенсії відповідно до ст. 32 Закону № 1058 відсутнє. Отже, відповідачем прийнято спірне рішення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є громадянином України. (а.с. 6-7) 27.06.2022 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії по інвалідності ІІ групи. Відповідачем прийнято Рішення № 084050011622 від 01.07.2022 про відмову в призначенні пенсії, в якому зазначено наступне, зокрема: «…В ході розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності по трудовій книжці, оскільки трудову книжку заповнено з порушенням вимог Інструкції ведення трудових книжок, а саме: - з 30.03.1995 по 01.04.1999 (записи про період роботи не засвідчено підписом відповідальної особи). Для зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів роботи, необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працював заявник, на підставі первинних документів із зазначенням реорганізації (в разі необхідності). Враховуючи вищевикладене право на призначення пенсії відповідно до статті 32 Закону відсутнє…». (а.с. 10) Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За унормуванням ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. У ч. 1 ст. 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено: «…

1. Особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: … для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно - 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років; від 49 років до досягнення особою ІНФОРМАЦІЯ_1 включно - 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років. Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченогостаттею 26цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону». Пунктом 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності. У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності. У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV). Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 2.4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої 29.07.1993 Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110 (надалі «Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників»), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). (…) Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до п. 4.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. (…). Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У трудовій книжці НОМЕР_1 зазначено про наступну трудову діяльність позивача, зокрема: з 30.03.1995 по 01.04.1999 робота охоронцем на ТОВ «Орбіта ЗСК» (записи № 6 та № 7). (а.с. 8-9) Не зараховуючи вказаний період роботи, відповідач зазначає, що у трудовій книжці запис про звільнення не містить підпису відповідальної особи. На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №

162. Згідно з пунктами 2.2, 2.3 цієї Інструкції заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу. Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією, відповідно до пункту 13 якої при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою. Водночас за приписами пункту 18 цієї постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. У подальшому, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, згідно з пунктом 2.4 якої усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка звернулась за призначенням пенсії, у недоліках таких записів. Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. Колегія суддів зазначає, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень і неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, засвідчені печаткою підприємства у зв`язку з чим відсутність підпису уповноваженої особи під записом про звільнення в трудовій книжці не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу. За таких обставин в апеляційного суду немає підстав ставити під сумнів достовірність спірного запису в трудовій книжці позивача. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність підпису на звільненні в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Аналогічне застосування норм права відображено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17). Крім того, з Архівної довідки від 13.07.2022 № 04-25/Г-1215, виданій Архівним управлінням Запорізької міської ради, видно, що позивач за об`єктивних обставин не може надати інші докази в підтвердження трудового стажу. За таких обставин апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в зарахуванні спірного періоду роботи, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню шляхом визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 01.07.2022 № 084050011622 та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 30.03.1995 по 01.04.1999 охоронцем на ТОВ «Орбіта ЗСК», зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 27.06.2022 про призначення пенсії по інвалідності, з урахуванням висновків суду. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області -залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2022 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова