Постанова Полтавський апеляційний суд № 641/9326/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 641/9326/21 Номер провадження 22-ц/814/3676/23Головуючий у 1-й інстанції Грошова Н.М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Чумак О.В. суддів Дряниці Ю.В.. Пилипчук Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві за наявними матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Саламахи Віталія Руслановича на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24.02.2023 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 29.03.2023 року, у складі судді Грошової Н.М., повний текст рішення складено 13.03.2023, повний текст додаткового рішення складено 03.04.2023, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, встановила: 25.10.2022 до Комінтернівського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Романченко О.М., до ОСОБА_1 про стягнення боргу та штрафних санкцій за порушення зобов`язань. Ухвалою судді Комінтернівського районного суду міста Харкова від 08.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін. Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, з подальшим його продовженням. Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду міста Харкова, Комінтернівського районного суду міста Харкова та визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом міста Полтави. Відповідно до акту приймання - передавання справ від 25.10.2022 до Ленінського районного суду міста Полтави з Комінтернівського районного суду міста Харкова надійшла справа № 641/9326/21. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ленінського районного суду м. Полтави зазначену справу передано в провадження судді Грошової Н.М. Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Полтави Грошової Н.М. від 26.10.2022 прийнято до провадження цивільну справ, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. На виконання розпорядження Голови Верховного Суду № 65 від 17.11.2022 «Про відновлення територіальної підсудності судових справ окремих судів м. Харкова та Харківської області» Ленінському районному суду м. Полтави необхідно забезпечити розгляд справ (проваджень), які до 22 листопада 2022 року включно надійшли на розгляд суду. 14.11.2022 представник позивача ОСОБА_2 адвокат Романченко О.М. звернувся до Ленінського районного суду міста Полтави із заявою про збільшення позовних вимог, в якому заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_1 204 857,24 грн. за договором позики від 23.11.2021, з яких: 93 820,00 грн. - сума основного боргу, 84 499,80 грн. - пені, 2 707,16 гривень - 3% річних, 23 830,28 грн. - інфляційні витрати. Також просить стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2048,57 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає, що 23.11.2021 між позивачем ОСОБА_2 (позикодавець) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальник) у простій письмовій формі укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав, а позичальник прийняв грошові кошти у розмірі 113 820,00 грн. Відповідно до п. 4.1. договору позики ОСОБА_1 зобов`язувалась повернути позикодавцю позику у строк до 26.11.2021. Відповідачка 01.12.2021 частково повернула позику у розмірі 20 000,00 грн. Повертати залишок заборгованості остання відмовляється, посилаючись на відсутність коштів. Станом на 11.11.2022 заборгованість складає 93820,00 грн. У зв`язку з невиконання умов договору відповідачкою, позивач звернувся до суду із позовом. Також представник позивача полається на п.5.2 договору позики від 23.11.2021 та у зв`язку з порушенням строків повернення позики, відповідач має сплати позивачу пеню у розмірі 84 499,80 грн., а також відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми - 2707,16 грн., а також 23830,28 грн., як суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. 31.01.2023 представником позивача подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якому заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_1 97 798,22 грн. за договором позики від 23.11.2021, з яких: 93 820,00 грн. - сума основного боргу, 694,52 грн. - 3% річних, 3 283,70 грн. - інфляційні витрати. Також просить стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 977,89 грн. та повернути надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1070,68 грн. Щодо стягнення сум в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України представником у заяві наведено відповідний розрахунок 3% річних у розмірі 694,52 грн. за період з 27.11.2021 по 23.02.2022 та розрахунок інфляційних витрат у розмірі 3 283,70 грн. за період 02.12.2021 по 23.02.2022. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 23 листопада 2021 року у розмірі 93 820,00 гривень, 3% річних за період з 27.11.2021 по 23.02.2022 у сумі 694,52 гривень, інфляційні витрати за період з 02.12.2021 по 23.02.2022 у розмірі 3283,70 гривень, а всього стягнути 97 798 (дев`яносто сім тисяч сімсот дев`яносто вісім) гривень 22 копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 977 (дев`ятсот сімдесят сім) гривень 98 копійок. Повернуто ОСОБА_2 з державного бюджету надмірно сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1070 (одна тисяча сімдесят) гривень 68 копійок. Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 29 березня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_2 адвоката Романченка Олексія Михайловича про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок. З рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням місцевого суду не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої подана апеляційна скарга адвокатом Саламахою В.Р. В апеляційній скарзі представник відповідачки просить скасувати рішення суду та додаткове рішення, ухвалити нове, яким відмовити у позові, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд не врахував клопотання представника відповідача про надання можливості укладення мирової угоди, проєкт якої був надісланий позивачу; також суд не врахував зміни, внесені до ЦК України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за договорами позики, відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 № 691-ІХ від 16.06.2020. Не враховано Закон України № 2120-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану. Також вважає недоведеними розмір і обсяг витрат на правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Романченко О.М. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення суду та додаткове рішення, які вважає законними і обґрунтованими. Крім того, повідомивсуд, що орієнтовний розмір судових витрат ОСОБА_2 по справі при її розгляді в апеляційному суді становить 15000,00 гривень - витрати на професійну правничу допомогу. Докази на підтвердження розміру судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу у даній справі у суді апеляційної інстанції буде надано до суду протягом п`яти днів після ухвалення позитивного для відповідача судового рішення разом із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Розгляд справи проводиться в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що 23.11.2021 між позивачем ОСОБА_2 (позикодавець) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальник) у простій письмовій формі укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав, а позичальник прийняв грошові кошти у розмірі 113 820,00 грн. Відповідно до п. 4.1. договору позики ОСОБА_1 зобов`язувалась повернути позикодавцю позику у строк до 26.11.2021. Відповідач 01.12.2021 частково повернула позику у розмірі 20 000,00 грн. Залишок заборгованості ОСОБА_1 за договором позики складає 93 820,00 грн., та матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо повернення відповідачем вказаної суми. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання за договором позики, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст .639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Верховний Суд у постанові від 08 липня 2019 року по справі № 524/4946/16-ц зазначив, що договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦПК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Главою 50 ЦК України визначено перелік підстав припинення зобов`язань, у тому числі виконання зобов`язання, проведеного належним чином. Нормами ч. 3 ст. 1049 ЦК України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених речовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася на його банківських рахунок. Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, за прострочення виконання зобов`язань визначена відповідальність боржника, що дає позивачу право на стягнення коштів відповідно до ст.625 ЦК України. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини з позики на підставі договору позику від 23 листопада 2021 року, яким встановлений строк виконання зобов`язання до 26 листопада 2021 року. Доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань у повному обсязі за договором позики від 23.11.2021 відповідачкою в ході судового розгляду не надано. Факт укладення вказаного договору, отримання коштів від ОСОБА_2 у розмірі 113 820,00 грн., часткове повернення позики в сумі 20000,00 грн та розмір заборгованості за договором, яка становить 93820,00 грн., відповідачкою ОСОБА_1 не заперечується. Наявність у позивача оригіналу договору позики, який наданий представником позивача та досліджений місцевим судом, є належним та допустимим доказом як факту отримання відповідачем позики та її волевиявлення у строк до 26.11.2021 повернути борг, так і невиконання відповідачем даного боргового зобов`язання у повному обсязі. Будь-яких перешкод для повернення суми боргу за договором позики, а також щодо відмови позивача прийняти виконання зобов`язання за договором позики судом першої інстанції під час розгляду справи не встановлено. Доказів про відсутність у відповідача обов`язку з повернення коштів суду не надано. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача суми боргу за договором позики від 23.11.2021 у розмірі 93 820,00 грн. Враховуючи те, що відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, а саме не повернула борг у строк, визначений в договорі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зобов`язання є простроченим, у зв`язку із чим у позивача є право вимоги до відповідачки щодо 3% річних та інфляційних втрат. Згідно розрахунку, який наданий представником позивача в заяві від 31.01.2021 про зменшення позовних вимог, щодо стягнення в порядку ст. 625 ЦПК України: - 3 % річних у розмірі 694,52 грн. розраховано за формулою 3% / 365 *розмір боргу *кількість днів, протягом яких існувала заборгованість / 100% (за період з 27.11.2021 - 01.12.2021, сума боргу - 113 820,00, кількість днів прострочення - 5, розмір 3% річних - 46,78 грн.; за період з 02.12.2021 - 23.02.2022, сума боргу - 93 820,00, кількість днів прострочення - 84, розмір 3% річних - 647,74 грн.); - інфляційних втрат у розмірі 3 283,70 грн. (за період 02.12.2021 по 23.02.2022, розмір боргу 93820,00 грн., індекс інфляції 103,5 %, сума боргу з урахуванням індексу інфляції 97103,70 грн.). Розрахунок обґрунтований, доказів на його спростування стороною відповідача не надано. Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача суми боргу за договором позики від 23.11.2021 у розмірі 93 820,00 грн., 3% річних за період з 27.11.2021 по 23.02.2022 у сумі 694,52 гривень, інфляційні втрати за період з 02.12.2021 по 23.02.2022 у розмірі 3283,70 гривень, а всього стягнуто 97798,22 грн. Також суд першої інстанції з дотриманням положень ст. 141 ЦПК України здійснив розподіл судових витрат зі сплати судового збору, стягнувши з відповідачки на користь позивача 977,98 грн. та у зв`язку із зменшенням позовних вимог повернув позивачу з державного бюджету надмірно сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1070,68 грн. У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 у якості підстав для скасування оскаржуваних судових рішень посилається на те, що при ухваленні рішення суду від 24.02.2023 не враховано клопотання представника відповідача про надання можливості укладення мирової угоди, а також зміни до Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, якими було змінено низку правил роботи банків та небанківських фінансових установ. Крім того, ОСОБА_1 посилається на недоведеність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Матеріалами справи підтверджено, що у судовому засіданні 24 лютого 2023 року судом було розглянуто чергове клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, зокрема, для нібито укладення сторонами мирової угоди. В той же час уповноваженим представником позивача було надано пояснення, відповідно до яких сторона позивача категорично заперечувала можливість укладення між сторонами будь-якої мирової угоди. Таким чином твердження апелянта про неврахування вищевказаного клопотання не відповідає дійсності. Крім того відмова у задоволенні вказаного клопотання не являється порушенням норм процесуального права та не може слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення. Щодо посилань скаржника на безпідставне стягнення судом першої інстанції інфляційних нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 02.12.2021 по 23.02.2022, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. Відповідно до п.1.10. цієї постанови, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Так, згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. При цьому ч. 2 цієї статті визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю тобто, що інфляційні втрати та три проценти річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19. Отже стягнення судом першої інстанції 3 % річних та інфляційних нарахувань за період до 23.02.2022 на підставі ст. 625 ЦК України не являється стягненням штрафних санкцій та відповідає тим змінам у законодавстві, на які посилається сторона відповідача в апеляційній скарзі. Крім того колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 15 «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦК України передбачено у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Однак не передбачено звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України. Також не заслуговують на увагу апеляційного суду твердження апелянта про недоведеність витрат позивача на професійну правничу допомогу, з огляду на таке. За приписами п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до складу судових витрат належать витрати на професійну правничу допомогу. Порядок визначення та розподілу судових витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою передбачений ст.ст. 137, 141 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Матеріалами справи підтверджено, що 30 листопада 2021 року між Адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 66/11-2021. На виконання п. 6.2. даного договору 30 листопада 2021 року між Адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 66/11-2021 від 30.11.2021. Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 до Договору № 66/11-2021 від 30.11.2021 Адвокатське бюро «Олексія Романченко» прийняло на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу в рамках цивільної справи за позовом Клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 до Договору № 66/11-2021 від 30.11.2021 сторони погодили, що гонорар Адвокатського бюро за ведення справи, визначеної у п. 1 даної додаткової угоди, у суді першої інстанції становить 15000,00 (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь Клієнта. Згідно п. 8 Додаткової угоди № 1 до Договору № 66/11-2021 від 30.11.2021 надання Адвокатським бюро правничої допомоги при розгляді справи у суді першої інстанції включає (за необхідності): підготовка та подання до суду позовної заяви, підготовку і подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву, підготовка та подання до суду клопотань про долучення доказів, надання суду відповідних доказів, за необхідності підготовку та подання до суду заяв та клопотань з процесуальних питань або заперечень на заяви та клопотання з процесуальних питань, участь у судових засіданнях, надання пояснень суду, підготовку та подання до суду інших документів, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України, які необхідні для розгляду справи. Отже сума гонорару Адвокатського бюро є фіксованою та не залежить від витрат часу, обсягу підготовлених та поданих документів чи ухвалення судом рішення на користь Клієнта, а тому ці обставини не впливають на вартість наданої професійної правничої допомоги та, відповідно, на розмір судових витрат. Такий порядок визначення гонорару узгоджується з вимогами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка передбачає можливість встановлення фіксованої суми гонорару, що обчислюється з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин. 25 лютого 2023 року між Адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_2 було підписано акт виконаних робіт № 1 до договору № 66/11- 2021 від 30.11.2021, відповідно до якого сторони погодили, що до п. 1, 8 Додаткової угоди № 1 від 30.11.2021 до договору № 66/11-2021 від 30.11.2021 Адвокатське бюро надало Клієнту правничу допомогу у Комінтернівському районному суді м. Харкова та Ленінському районному суді м. Полтави при розгляді справи № 641/9326/21 при розгляді позовної заяви Клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, а саме: - підготовлено позовну заяву від 01.12.2021 - 1,5 години; - підготовлено заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 28.12.2021 - 0,5 години; - підготовлено заяву про збільшення позовних вимог від 28.12.2021 - 0,5 години; - підготовлено заяву про збільшення позовних вимог від 12.01.2022 - 0,5 години; - підготовлено заяву про збільшення позовних вимог від 23.02.2022 - 0,5 години; - підготовлено письмові пояснення від 17.11.2022 та 19.11.2022 - 0,5 години; - підготовлено клопотання про долучення доказів від 23.11.2022 - 0,5 години; - підготовлено заяву про зменшення позовних вимог від 31.01.2023 - 0,5 години; - підготовлено заяви про участь у судових засіданнях 09.02.2023 та 24.02.2023 в режимі відеоконференції - 0,5 години; - взято участь у судовому засіданні 13.12.2022 - 1 година; - взято участь у судовому засіданні 09.02.2023 - 0,5 години; - взято участь у судовому засіданні 24.02.2023 - 1,5 години; - підготовлено заяву про ухвалення додаткового рішення від 25.02.2023 - 1,5 години. Всього адвокатом витрачено 10 годин на надання Клієнту професійної правничої допомоги при розгляді даної справи у суді першої інстанції. Таким чином, понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами, а тому вказані витрати обґрунтовано стягнуті місцевим судом з відповідача на користь позивача. Апеляційна скарга відповідача не містить посилань на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень. Підстав для скасування рішення суду та додаткового рішення суду першої інстанції відсутні. За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення - без змін. Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Саламахи Віталія Руслановича залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2023 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 29 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуюча суддя О.В.Чумак Судді Ю.В.Дряниця Л.І.Пилипчук