Постанова Житомирський апеляційний суд № 278/2240/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/2240/22 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О.М. Категорія 68 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Шевчук А.М., Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання Кузьменко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу №278/2240/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М. встановив: Позивач у серпні 2022 року звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов`язати відповідачів усунути перешкоди у спілкуванні з малолітньою правнучкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити порядок побачення з нею кожну першу та третю неділю місяця з 11-00 год до 16-00 год. в присутності третьої особи ОСОБА_4 , яка доводиться бабою малолітній ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначила, що після народження правнучки відповідачі перешкоджають їй повноцінно спілкуватися з нею та приймати участь у її вихованні. Не маючи можливості домовитися з відповідачами про дні та години спілкування з дитиною, вимушена звернутися до суду. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 23 березня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано відповідачів усунути перешкоди позивачу у спілкуванні з малолітньою правнучкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначено спосіб участі позивачки у спілкуванні та вихованні правнучки шляхом зустрічей кожної першої та третьої суботи або неділі місяця з 11:00 год по 14:00 год, за участю матері дитини ОСОБА_2 , за адресою місця проживання позивачки: АДРЕСА_1 , або на нейтральній території у місті Житомирі в місцях, які відповідають віковій категорії дитини, з можливістю зміни графіку зустрічей за домовленістю сторін та стану здоров`я дитини. Вирішено питання про судові витрати. Не погодившись з таким рішенням суду відповідачі подали апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів якої послались на необґрунтованість рішення та невідповідність його обставинам справи. Зокрема, зазначили, що в ході розгляду справи не встановлено фактів наявності будь-яких перешкод з їх сторони у спілкуванні позивачки з правнучкою. Вказують, що суд безпідставно встановив спосіб участі позивачки у вихованні дитини, оскільки такої вимоги позивачем не заявлялось. Крім того, встановивши побачення дитини з позивачкою за адресою проживання третьої особи - ОСОБА_4 , яка доводиться дитині бабою, суд не врахував вкрай неприязних стосунків з останньою, що встановлено і Службою у справах дітей і численними зверненнями до правоохоронних органів та не зважив на ті обставини, що ОСОБА_4 лікувалась в обласному психоневрологічному диспансері і до теперішнього часу вживає ліки та спиртні напої, тому перебування у її присутності відповідачі вважають небезпечним для свого здоров`я і життя. Суд відмовивши у задоволенні позову щодо присутності ОСОБА_4 під час зустрічей з дитиною, ухвалив взаємосуперечливе і неприйнятне до виконання рішення, оскільки вона є власником квартири, у якій встановлено порядок побачень позивачки з малолітньою дитиною. До того ж, визначаючи години зустрічей, враховуючи вік дитини, суд не досліджував розпорядок дня дитини. Також суд першої інстанції не врахував, що позивач є особою з інвалідністю 2-ї групи, перебуває на лікуванні у невролога та онколога, має обмеження у самообслуговуванні та пересуванні. Таким чином, суд фактично проігнорував інтереси та безпеку дитини. Представник позивача ОСОБА_7 проти доводів апеляційної скарги заперечував, надіславши 28 червня 2023 року відзив, у якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області залишити без змін. Рішення суду вважає законним, обґрунтованим та прийнятим у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а твердження апелянтів безпідставними як такі, що не ґрунтуються на чинному законодавстві та доказах наданих сторонами. Під час апеляційного розгляду справи було встановлено, що позивач ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть від 29.06.2023 серії НОМЕР_1 , тобто після ухвалення районним судом рішення у справі. Згідно п.7 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Відповідно до ч.1, 3 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.52 т.1). Позивач ОСОБА_1 , доводиться бабою відповідачці ОСОБА_2 та відповідно прабабою малолітній ОСОБА_5 . Третя особа - ОСОБА_4 є матір`ю відповідачки ОСОБА_2 та бабою дитини ОСОБА_5 (а.с. 14 т.1). У липні 2022 року позивач звернулась із заявою про усунення перешкод у спілкуванні з її правнучкою ОСОБА_5 до Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, на що останньою було роз`яснено, що для захисту права встановленого ст. 257 СК України, позивачу необхідно звернутися з відповідним позовом до суду (а.с.59-60, 66 т.1). Рішенням Житомирської міської ради № 223 від 01.03.2023 року затверджено висновок щодо визначення ОСОБА_8 та ОСОБА_4 способу участі у вихованні та спілкуванні із дитиною ОСОБА_5 , яким орган опіки та піклування визначив наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні із дитиною: перша неділя місяця з 10:00 год до 12:00 год на нейтральній території у присутності матері дитини; за згодою між батьками, прабабою та бабою може бути визначений додатковий порядок побачень з дитиною (а.с.220-221 т.1). Суд першої інстанції задовольняючи позов частково та зобов`язуючи відповідачів не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з правнукою, визначаючи спосіб участі позивача у спілкуванні з дитиною в присутності матері виходив з порушених прав позивачки та інтересів дитини. Відмовляючи в частині вимог щодо побачень позивачки з правнукою в присутності ОСОБА_4 виходив з положень ст. 13 ЦПК України, відповідно до яких суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, враховуючи, що остання є третьою особою без самостійних вимог щодо предмету спору. Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов таких висновків. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України - 27 вересня 1991 року). Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ч.8 ст. 7 СК України). Статтею 257 СК України передбачено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Тлумачення ст. 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення. Спори щодо участі баби, діда, прабаби, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішуються судом відповідно до ст. 159 цього Кодексу. Суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (ч.2 ст. 159 СК України). Частини п`ята та шоста статті 19 СК України передбачають, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Встановивши, що права ОСОБА_1 як прабаби порушуються відповідачами у справі, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про зобов`язання останніх не чинити позивачу перешкод у спілкуванні з малолітньою правнукою. Однак, встановлюючи спосіб участі позивачки у спілкуванні та вихованні правнуки шляхом встановлення систематичних побачень, часу та місця, суд не врахував, що квартира АДРЕСА_1 , в якій визначено місце зустрічі, належить на праві власності третій особі - ОСОБА_4 , (де вона зареєстрована і проживає), з якою відповідачі перебувають у неприязних стосунках, що підтверджується матеріалами справи, а тому встановлений судом першої інстанції спосіб участі позивачки у спілкуванні та вихованні правнучки не в повній мірі відповідав інтересам малолітньої дитини. З урахуванням того, що ухвалене у справі районним судом рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, а спірні правовідносини нерозривно пов`язані з особою позивача і не допускають правонаступництва, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 255 ЦПК України та ч.1, 3 ст. 377 ЦПК України. Керуючись ст. 255, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 березня 2023 року скасувати. Провадження у справі № 278/2240/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною - закрити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 17 липня 2023 року. Головуючий Судді