Постанова Одеський апеляційний суд № 521/16937/21

Номер провадження: 22-ц/813/3130/23 Справа № 521/16937/21 Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.06.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Триколіч І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 травня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмету позову: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення та визначення порядку користування майном, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовної заяви. В жовтні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2007 року належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,3 кв. м., у тому числі житловою площею 27,2 кв. м. Позивач зазначала, що вона в квартирі не проживає, оскільки відповідач вчиняє їй перешкоди у користуванні та розпорядженні належної їй частиною квартири. Вказувала, що після невдалих спроб потрапити у квартиру АДРЕСА_1 , вона зверталася до поліції, однак, вжиті заходи не вплинули на протиправну поведінку відповідача, який і надалі не дає можливості потрапити до належної їй частини квартири. Посилаючись на порушення своїх прав, позивачка просила суд усунути їй перешкоди у користуванні 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності, шляхом її вселення, а також зобов`язати відповідача надати їй ключі від спірної квартири та встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши їй у користування кімнату, площею 17,0 кв. м., а відповідачу - кімнату, площею 10,2 кв. м., інші приміщення квартири залишити у загальному користуванні. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмету позову: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення та визначення порядку користування майном задоволено. Усунено ОСОБА_3 перешкоди в користуванні 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,3 кв. м., у тому числі житловою площею 27,2 кв. м. шляхом вселення ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2007 року. Встановлено порядок користування співвласникам квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка належить їм на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2007 року, виділивши ОСОБА_3 в користування житлову кімнату, площею 17,0 кв. м., ОСОБА_1 виділено у користування житлову кімнату, площею 10,2 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1 , підсобні приміщення в квартирі АДРЕСА_1 , а саме: кухню, площею 6,0 кв. м., ванну кімнату, площею 2,6 кв. м., туалет, площею 1,0 кв.м, коридор, площею - 5,2 кв.м, вбудовану шафу, площею 0,3 кв.м, балкон - 2,0 кв. м. залишити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у загальному користуванні. Зобов`язано ОСОБА_1 передати дублікати ключів від квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , якій належить на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2007 року 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 . Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем ОСОБА_3 не доведено факт перешкоджання ОСОБА_1 користування житловим приміщенням, оскільки під час перевірок фактів перешкоджання користування майном виявлено правоохоронними органами не було. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є тотожними доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , а саме те, що позивач ОСОБА_3 не довела факт перешкоджання користування житловим приміщенням. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню? а рішення суду зміні в резолютивній частині. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 29, розділом першим книгою третій Цивільного кодексу України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами. Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони у справі перебували в шлюбі, зареєстрованому 16 липня 2005 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області, актовий запис №27. В період шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю. Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 травня 2014 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 75-76). Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторонам у справі на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2007 року належить в рівних частках квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 44,3 кв. м., у тому числі житловою площею 27,2 кв. м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 8-9). 09 січня 2008 року право власності сторін на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до технічного паспорту, складеного КП «ОМБТІ та РОН» квартира АДРЕСА_1 розташована на 6 поверсі 9-поверхового будинку та складається з двох жилих кімнат, площею 17,0 кв.м, 10,2 кв.м, кухні, площею 6,0 кв. м., ванної кімнати, площею 2,6 кв. м., туалету, площею 1,0 кв.м, коридору, площею - 5,2 кв.м, вбудованої шафи, площею 0,3 кв.м, балкону - 2,0 кв. м., загальною площею 44,3 кв. м., житловою площею 27,2 кв. м. (а.с. 25-27). Відповідно до висновку експерта №5724/17-2420 судової будівельно-технічної експертизи від 26 травня 2017 року, яка була проведена по цивільній справі №521/14468/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, будь які технічно можливі варіанти розподілу квартири АДРЕСА_1 між співвласниками, відсутні. Здійснити поділ або виділ в натурі ідеальних часток співвласників квартири АДРЕСА_1 з влаштуванням окремих входів, у складі житлових і підсобних приміщень, регламентованих ДБН В 2.2.-15-2005 - технічно неможливо. Ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , складає 30478,0 доларів (а.с. 77-94). Отже поділ спірної квартири в натурі, неможливий. Встановлено, що позивачка у справі ОСОБА_3 з 30 травня 2008 року по теперішній час зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями №13-286273-ф/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщені/будинку в квартирі від 08 жовтня 2021 року (а.с. 30). Відповідно до довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 01 листопада 2021 року відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований з 18 березня 1996 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 16). Таким чином, судом першої інстанції вмотивовано встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована тільки позивачка у справі, відповідач зареєстрований за іншою адресою. З матеріалів справи вбачається, що відповідач перебуває у фактичний шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . В період спільного проживання у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 74). Встановлено, що ОСОБА_2 та малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в квартирі АДРЕСА_1 не зареєстровані. Згідно із паспорту громадянина України ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 71-72). Отже, ні відповідач, ні ОСОБА_2 , ні їх малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в квартирі АДРЕСА_1 , не зареєстровані. Кожен з них зареєстрований за іншою адресою, що свідчить про те, що у них є інше житло. Відповідно до акту б/н та дати, підписаний співвласниками будинку по АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2014 року по теперішній час проживають в квартирі АДРЕСА_1 , а з серпня 2019 року разом з ними проживає їх донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 43). Інших доказів користування та проживання ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в квартирі АДРЕСА_1 , суду не надано. Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторонами порядок користування спірною квартирою не встановлювався. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. За положеннями частин 1,2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути противоправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном. Відповідно до частин 1,3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спірним майном, відповідної матеріальної компенсації. Пленум Верховного Суду України в п.14 постанови від 22.12.1995р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» роз`яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов. Вирішуючи спір про визначення порядку користування житловим приміщенням, що належить особам на праві спільної часткової власності, суд повинен перевірити, яка частина житлової площі належить кожному із співвласників, встановити ідеальну частку кожного із них, з`ясувати, чи можливо виділити ці частки їм у користування та чи відповідає частка, виділена кожному із співвласників, його частці у спільному майні та чи не порушуються при цьому права співвласників на їхні частки у спільному майні. Судом першої інстанції вмотивовано встановлено, що позивачка у встановленому законом порядку набула право власності на 1/2 частини спірної квартири, зареєстрував своє право належним чином, та має право користуватись своєю власністю, однак відповідач чинить перешкоди у користуванні належним їй майном. З матеріалів справи вбачається, що позивачка 15 липня 2021 року, 31 серпня 2021 року зверталася до правоохоронних органів із заявами про те, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні та розпорядженні її власністю, однак листами начальника відділу поліції №1 встановлено відсутність кримінального правопорушення та рекомендовано звернутися до суду (а.с. 10, 11, 12, 13). Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що права ОСОБА_3 , як законного співвласника, щодо володіння та користування належної їй частиною квартири АДРЕСА_1 , відповідно до її частки у праві спільної часткової власності порушені та підлягають захисту у спосіб, визначений позивачем, а саме шляхом вселення до спірної квартири, зобов`язання ОСОБА_1 не чинити їй перешкоди у здійсненні такого права, надання дубліката ключа та визначення порядку користування спірної квартирою. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Однак колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині виділу для користування ОСОБА_3 саме квартири площею 17 кв.м. з огляду на таке. Як було встановлено судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2014 року по теперішній час проживають в квартирі АДРЕСА_1 , а з серпня 2019 року разом з ними проживає їх донька ОСОБА_4 , тобто склад сім`ї становить три особи. Разом із позивачем ОСОБА_3 проживає її донька ОСОБА_5 , тобто склад сім`ї становить дві особи. Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний суд вважає, що виділення сім`ї ОСОБА_3 житлової кімнати більшою площею, ніж сім`ї ОСОБА_1 , не відповідає критеріям справедливої рівноваги (балансу) між інтересами сторін у справі, а тому колегія суддів дійшла висновку, що доцільно виділити у користування ОСОБА_3 житлову кімнату площею 10,2 кв.м., а в користування ОСОБА_1 17 кв.м. Щодо доводів апеляційної скарги. Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржники не довели обставини, на які посилались як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надали. Щодо доводів апеляційних скарг про не доведення факту перешкоджанню у користуванні майном, то колегія суддів зазначає, що 15 липня 2021 року зареєстровано звернення (заява) ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , до правоохоронних органів, на який отримано відповідь, що із звернення вбачається ознаки цивільно-правових відносин, а тому необхідно звертатись до суду. Аналогічна за змістом заява зареєстрована адвокатом Слаблюком В.М., який діє в інтересах ОСОБА_3 , 31 серпня 2021 року. Вказані заяви подані саме через факт перешкоджання у користуванні майном. Наведені в апеляційних скаргах інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Твердження скаржників в апеляційних скаргах про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, однак судове рішення підлягає зміні в частині виділеної житлової кімнати. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 травня 2021 року змінити в частині визначення порядку користування майном. Виділити ОСОБА_3 в користування житлову кімнату площею 10,2 кв.м. Виділити ОСОБА_1 житлову кімнату площею 17 кв.м. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 10 липня 2023 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк