Постанова 4821 № 711/2821/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2023 року м. Черкаси Справа № 711/2821/23 Провадження № 22-ц/821/903/23 категорія: на ухвалу Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Василенко Л. І., суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В., секретаря: Сергун Т. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Стратілатов Костянтин Геннадійович відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стратілатова Костянтина Геннадійовича на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2023 року про залишення без задоволення заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, в с т а н о в и в : 04 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним. Одночасно з позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову. В обгрунтування заяви посилався на те, що до суду ним було подано вказаний вище позов, позовні вимоги якого ґрунтуються на тому, що він є спадкоємцем ОСОБА_3 , 1937 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент своєї смерті ОСОБА_3 був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИГРАДОБУД» (код ЄДРПОУ 35579623). З 2019 року по даний час Придніпровським районним судом м. Черкаси розглядається справа № 711/8646/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Черкасиградобуд» про стягнення вартості частини у майні Товариства. Вказує, що 07.05.2021 було укладено акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 373, посвідчений приватним нотаріусом Миколенко Інною Миколаївною, на підставі якого за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення адміністративної будівлі літ. «А-4» та частини гаража літ. «Б-1», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які до цього належали ТОВ «Черкасиградобуд». В результаті укладення вказаного правочину (акт приймання-передачі) істотно зменшився розмір активів боржника ТОВ «Черкасиградобуд», що зробило неможливим стягнення боргу на користь кредитора ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_2 на час укладення спірного правочину був керівником (директором) та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Черкасиградобуд» і достовірно знав, як про майновий стан Товариства так і про його зобов`язання перед позивачем. Зазначає, що в даний час майно ТОВ «Черкасиградобуд», що відчужене за спірним правочином (актом приймання-передачі), зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 . Будь-яких обтяжень це майно не має, у зв`язку з чим воно може бути відчужено будь-якій третій особі покупцю в будь-який час. При цьому, у разі відчуження цієї нерухомості добросовісному набувачу, повернути це майно попередньому власнику (боржнику ТОВ «Черкасиградобуд») буде неможливо. Також необхідно враховувати дії відповідача ОСОБА_2 , який, будучи керівником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Черкасиградобуд», вже вчинив правочин (акт приймання-передачі, який є предметом оскарження у цій справі), внаслідок якого виконання зобов`язань ТОВ «Черкасиградобуд» перед позивачем стало неможливим, а позивач був змушений додатково звернутись до суду за оскарженням цього правочину. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії щодо розпорядження нерухомим майном та заборони усім суб`єктам владних повноважень, державним реєстраторам, нотаріусам, іншим органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно істотно ускладнить захист порушеного права позивача (або навіть зробить його неможливим), оскільки власником цього нерухомого майна стане інша особа - добросовісний набувач, повернути майно попередньому власнику ТОВ «Черкасиградобуд» буде неможливо, у зв`язку з чим задовольнити вимоги позивача до Товариства також буде неможливо. На підставі наведеного, позивач просить суд заборонити ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії щодо розпорядження нерухомим майном: адміністративною будівлею з підвалом А-4, загальною площею 1319,9 кв. м., Гаражем Б, загальною площею 55,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2356634471101, номер відомостей про речове право: 41908934; а також заборонити усім суб`єктам владних повноважень, державним реєстраторам, нотаріусам, іншим органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: адміністративної будівлі з підвалом А-4, загальною площею 1319,9 кв.м., Гаражу Б, загальною площею 55,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2356634471101, номер відомостей про речове право 41908934. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сратілатова К. Г. про забезпечення позову у справі № 711/2821/23 залишено без задоволення. Ухвала мотивована тим, що суд не може вживати заходів забезпечення позовних вимог в інших справах, що не перебувають у його провадженні за заявою одних і тих же учасників процесу. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Крім того, у поданих матеріалах до позовної заяви наразі відсутні обставини, які б свідчили про те, що відповідачем вчиняються чи мають намір вчинятися будь-які наміри щодо відчуження нерухомого майна, яке передано за актом прийому-передачі від 07.05.2021 № 373 чи здійснення реєстраційних дій, існування ризиків втрати цього майна, що не вжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити чи взагалі унеможливити виконання судового рішення саме в цій справі. В тому числі відсутній і сам оспорюваний акт прийому-передачі від 07.05.2021. Щодо заборони відповідачу ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії щодо розпорядження нерухомим майном відчуженим за актом приймання-передачі № 373 та заборони усім суб`єктам владних повноважень, державним реєстраторам, нотаріусам, іншим органам здійснювати реєстрацію щодо цього майна, у разі задоволення заяви про забезпечення позову, указане може бути розцінено втручанням у безпосередню діяльність відповідача як керівника ТОВ «Черкасиградобуд» та всього Товариства. Суд звернув увагу на те, що документи надані до позову не містять відомостей, що ОСОБА_2 на даний час не є керівником вказаного товариства. В апеляційній скарзі поданій представником ОСОБА_1 адвокатом Стратілатовим К. Г. зазначено, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, не відповідає дійсним обставинам справи та наявним доказам. За результатами апеляційного перегляду просить ухвалу Придніпровського районного суду від 05 травня 2023 року скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити. Мотивація скарги зводиться до того, що посилання суду на відсутність майнових вимог у справі та відсутність позовних вимог до ТОВ «Черкасиградобуд» не є достатньою підставою для відмови в задоволенні заяви. Спірна ухвала суду не відповідає вимогам ст. ст. 149, 150 ЦПК України, правовим позиціям Верховного Суду, оскільки невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до позбавлення позивача справедливого та ефективного захисту порушених прав. Посилаючись на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у справі № 755/7939/21, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Вказує, що обставини даної справи аналогічні до обставин справи, що викладені у вищевказаній постанові Верховного Суду. Крім того, забезпечення позову є адекватним, оскільки його невжиття може призвести до відчуження спірного майна на користь інших осіб, що в свою чергу, призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист. Посилання суду першої інстанції на відсутність обставин, які б свідчили, що відповідачем вчиняються чи мають намір вчинятися будь-які наміри щодо відчуження нерухомого майна, є безпідставними, оскільки такі обставини наведені, як в заяві про забезпечення позову так і в самому позові. Також безпідставними є твердження суду про неподання позивачем жодного письмового доказу на обґрунтування заяви, оскільки заява подана разом із позовом, до якого додані всі необхідні докази та клопотання про витребування доказів. Вказує, що твердження суду про те, що вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення може бути розцінено як втручання у безпосередню діяльність відповідача як керівника ТОВ «Черкасиградобуд» та всього Товариства, взагалі є незрозумілим, оскільки на даний час власником нерухомого майна зареєстрований відповідач, як фізична особа. Товариство після вчинення спірного акту приймання-передачі жодного відношення до цього майна немає, тому як заявлені обмеження щодо розпорядження спірним нерухомим майном можуть вплинути на діяльність Товариства, чи позивача, як його директора, в ухвалі не вказано. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 подано з пропуском строку встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, так як приведену ухвалу ОСОБА_2 отримав 13.06.2023, а відзив до суду подав 06.07.2023, заяву про поновлення строку на його подачу не подавав. Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, відмова у забезпеченні позову. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Стратілатова К. Г.,перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до наступних висновків. Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду, яка у відповідності до ст. 258 ЦПК України є видом судових рішень, відповідає приведеним вимогам закону. Згідно з ч. ч. 1 - 2 ст. 149 ЦПК Україні суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Забезпечення позову це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України). У ч. 1 ст. 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову, зокрема позов забезпечується, забороною вчиняти певні дії. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову». При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна від 07.05.2021 № 373, посвідченого приватним нотаріусом Миколенко І. М. Отже сторонами даного спору є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 як одна із сторін спірного правочину, предметом даного спору є визнання недійсним правочину, тобто існує спір немайнового характеру. При цьому, позивачем не постановлено жодної з вимог, у разі задоволення яких, без вжиття зазначених заходів забезпечення позову, виконання судового рішення буде неможливим чи ускладненим, адже визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна не є майновою вимогою і для її виконання компетентними органами, у разі задоволення позову, достатнім є лише судове рішення, що набрало законної сили. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем на підтвердження своїх доводів, викладених у заяві про забезпечення позову, заявником до заяви не додано жодного письмового доказу. Також колегія суддів вважає вірним висновки суду першої інстанції, що суд не може вжити заходів забезпечення позовних вимог в інших справах, що не перебувають у його провадженні за заявою одних і тих же учасників процесу. При цьому з виділених матеріалів та змісту позовної заяви вбачається, що на розгляді в Придніпровському суді м. Черкаси з 2019 року перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Черкасиградобуд», яке у свою чергу є стороною спірного правочину про стягнення вартості частки № 711/8646/19. Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати будь-які дії щодо розпорядження нерухомим майном відчуженим за актом приймання-передачі № 373 та заборони усім суб`єктам владних повноважень, державним реєстраторам, нотаріусам та іншим органам здійснювати реєстрацію щодо цього майна, у разі задоволення заяви про забезпечення позову, може бути розцінено як втручання у безпосередню діяльність відповідача, зокрема як керівника ТОВ «Черкасиградобуд» та всього Товариства та не забезпечить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції вірно зазначено, що у заяві про забезпечення позову відсутні обставини, які б свідчили про те, що відповідачем вчиняються чи мають намір вчинятися будь-які наміри щодо відчуження нерухомого майна, яке передано за актом прийому-передачі від 07.05.2021 № 373 чи здійснення реєстраційних дій, існування ризиків втрати цього майна, що не вжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити чи взагалі унеможливити виконання судового рішення у даній справі. При цьому колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність права суду на забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій, не свідчить про те, що обов`язково в будь-якому випадку до пред`явлення позову чи при поданні позову таке забезпечення має бути застосовано. У поясненнях щодо врахування правової позиції Верховного Суду скаржник вважав, що суду апеляційної інстанції необхідно врахувати правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у справі № 37з-23, проте колегія суддів відхиляє дані посилання, оскільки у зазначеній справі встановлені інші фактичні обставини, відмінні від справи, що є предметом апеляційного перегляду. Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, на законність ухвали суду не впливають та спростовуються встановленими вище обставинами справи. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Таким чином судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стратілатова Костянтина Геннадійовича - залишити без задоволення. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 17 липня 2023 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді В. Г. Бородійчук Л. В. Нерушак