Постанова 4875 № 922/2639/21 (922/4972/21)

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2023 року м. Харків Справа № 922/2639/21 (922/4972/21) Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С., за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М., за участю представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 (вх. №1180 Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 у справі № 922/2639/21 (922/4972/21), за позовом ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним правочину,- ВСТАНОВИЛА: Позивач ОСОБА_3 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , у якому просила суд: 1) визнати недійсним договір позики від 05.10.2021, укладений між ОСОБА_4 (позикодавець), з однієї сторони, та ОСОБА_2 й ОСОБА_1 (позичальники), з іншої сторони, на суму 2843000,00 грн; 2) стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь позивача - ОСОБА_3 усі понесені судові витрати; 3) витребувати у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 оригінал договору позики від 05.10.2017 та оригінал додаткової угоди по договору позики від 02.05.2019 для долучення до матеріалів судової справи. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 у справі № 922/2639/21 (922/4972/21) позовну заяву ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину залишено без розгляду в порядку п. 4 частини 1 статті 226 ГПК України Відповідна ухвала мотивована тим, що 1)позивач не забезпечив явку уповноваженого представника у підготовчому засіданні двічі, а саме: у судові засідання 28.03.2023 та 02.05.2023, 2)при розгляді спору по суті позивач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання 30.05.2023, 3)про поважні причини неявки в судові засідання позивач суд не повідомив, хоча, позивач належним чином був повідомлений судом про місце та час розгляду позовної заяви, 4)позивач не подав суду заяви про розгляд справи за його відсутності. ОСОБА_3 з відповідною ухвалою ухвалою суду не погодилась, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом, норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким передати справу для подальшого розгляду до Господарського суду Харківської області. В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує про неправильне застосування господарським судом п. 4 частини 1 статті 226 ГПК України, оскільки судом першої інстанції не було вирішено клопотання представника позивача від 21.03.2023 про участь у судових засіданням в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Детально рух у справі відображено в процесуальних документах суду. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 задоволено клопотання арбітражного керуючого Тищенко О.І. про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 13.07.2023 об 11:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132. У судове засідання, яке відбулось 13.07.2023, зявився представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила таке. Позивач ОСОБА_3 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (далі - відповідачі), у якому просила суд: 1) визнати недійсним договір позики від 05.10.2021, укладений між ОСОБА_4 (позикодавець), з однієї сторони, та ОСОБА_2 й ОСОБА_1 (позичальники), з іншої сторони, на суму 2843000,00 грн; 2) стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь позивача - ОСОБА_3 усі понесені судові витрати; 3) витребувати у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 оригінал договору позики від 05.10.2017 та оригінал додаткової угоди по договору позики від 02.05.2019 для долучення до матеріалів судової справи. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 922/2639/21 (922/4972/21), призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін на 24 лютого 2022 року. 24.02.2022 судове засідання у справі № 922/2639/21 (922/4972/21) не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова ворожими військами та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи. Ухвалою суду від 18.05.2022 відкладено розгляд справи №922/2639/21 (922/4972/21) без визначення дати, у зв`язку з воєнним станом. Крім того, цією ж ухвалою визначено, що суд про дату та час розгляду справи повідомить сторін додатково. Ухвалою суду від 01.03.2023 призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні, зобов`язавши учасників справи виконати вимоги ухвали суду від 31.01.2022 в повному обсязі та запропонував всім учасникам справи, виходячи з поточної ситуації, разом з заявами по суті справи направити в суд і іншим учасникам справи свої пропозиції щодо можливості їх участі у розгляді справи в режимі відеоконференції. Ураховуючи обставини справи суд ухвалою від 28.03.2023, з метою надання позивачу часу для надання суду відповіді на відзив, відклав розгляд справи в підготовчому засіданні суду на 02.05.2023. У судовому засіданні 02.05.2023 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи в судовому засіданні по суті на 30.05.2023. У судове засідання 30.05.2023 позивач не з`явився. За відповідних обставин, вказуючи, що: 1)позивач не забезпечив явку уповноваженого представника у підготовчому засіданні двічі, а саме: у судові засідання 28.03.2023 та 02.05.2023, 2)при розгляді спору по суті позивач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання 30.05.2023. 3)про поважні причини неявки в судові засідання позивач суд не повідомив, хоча, позивач належним чином був повідомлений судом про місце та час розгляду позовної заяви. 4)позивач не подав суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду в порядку п. 4 частини 1 статті 226 ГПК України. Втім, колегія суддів не погоджується з можливістю застосуванням судом першої інстанції у даному випадку положень п. 4 частини 1 статті 226 ГПК України з огляду на таке. За положеннями статті 13 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання. Водночас, частиною першою статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Згідно з вимогами статті 46 ГПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 ГПК України. Нормою ч. 1 ст. 202 ГПК визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Одним з таких випадків визначено ч. 4 ст. 202 ГПК України, в якій встановлено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Вказане кореспондується з п. 4 частини 1 статті 226 ГПК України, в якому визначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Отже, у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною 4 статті 202, пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності. При цьому, господарський суд має з`ясувати причини не з`явлення позивача в судове засідання, зокрема наявність чи відсутність поважних причин, тобто встановити обставини ігнорування позивачем (представником) своїх процесуальних обов`язків і вимог суду. Колегія суддів звертає увагу, що представником позивача адвокатом Конюшко Д.Б. 21.03.2023 на електронну адресу Господарського суду Харківської області поданої в рамках справи № 922/2639/21 клопотання про проведення усіх засідань, в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Вказане підтверджується даними Діловодства спеціалізованого суду. Частинами першою, третьою та одинадцятою статті 197 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Використовувані судом і учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов`язки. Колегія суддів зазначає, що оскільки розгляд спору у справі №922/4972/21 здійснюється в рамках справи № 922/2639/21, від заявника не потребується додаткового зазначення повного номеру судової справи в межах якої здійснюється подання такої заяви. При цьому процесуальне законодавство не містить приписів, які унеможливлювали б звернення до суду з єдиним (одним) клопотанням (заявою) щодо участі у всіх судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції або передбачали звернення виключно з окремим клопотанням (заявою) щодо кожного судового засідання. Отже, представник ОСОБА_3 скористався своїм правом, передбаченим частиною першою статті 197 ГПК України та подав до місцевого господарського суду заяву про участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Проте, вказане клопотання судом першої інстанції не розглядалося та не вирішувалося, відповідна ухвала за результатами його розгляду не постановлялася. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11.09.1997 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. Верховний Суд звертає увагу на те, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін. За змістом статей 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення. Згідно зі статтею 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Згідно з протоколом судового засідання від 30.05.2023 представник позивача у судове засідання не з`явився. Водночас у матеріалах справи відсутні як докази розгояду даного клопотання, так і докази того, що місцевий господарський суд під час проведення судового засідання 30.05.2022 здійснив запрошення/виклик представника Гарнюк Анни Олександрівни на його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; також відсутні докази того, що під час запрошення/виклику представника позивача на його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції існувала технічна неможливість його участі у відеоконференції, переривання або відсутність інтернет-зв`язку, що, у свою чергу, призвело до неможливості з`єднання суду з представником позивача. Суд апеляційної інстанції вважає, що незабезпечення місцевим господарським судом участі представника позивача у судовому засіданні 30.05.2023 у режимі відеоконференції без вагомих на те підстав призвело до незабезпечення можливості стороні реалізувати надані їй законом процесуальні права, що є одним з ключових принципів процесуальної справедливості. Тобто, першочергове процесуальне порушення Господарського суду Харківської області у вигляді нерозгляду та невирішення клопотання позивача про проведення усіх засідань в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, призвело до процесуальної невизначеності у заявника щодо можливості його допуску до участі у судовому засіданні в запропонованому ним режимі. У звязку з чим, відсутність представника позивача у судовому засіданні 30.05.2023 не може ставитись в провину особі, та кваліфікуватись як нез`явлення позивача у судове засідання, без повідомлення про причини такої неявки, як передумови застосування судом п. 4 частини 1 статті 226 ГПК України. За умови відсутності відмови суду у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції заявник в праві був очікувати на дистанційний розгляд справи, і як наслідок, до нього не може бути застосована така міра процесуальної відповідальності як залишення позову без розгляду внаслідок неявки сторони без поважних причин. Судова колегія погоджується з позицією апелянта, що залишаючи без розгляду позов ОСОБА_3 за наведених підстав та за існування обставин, що свідчать про бажання та наміри представника взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, питання про що судом належним чином не вирішено та не повідомлено позивача, суд першої інстанції припустився неправильного застосування п. 4 частини 1 статті 226 ГПК України. Ураховуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що причина неявки представника позивача в судове засідання 30.05.2023 не може вважатися неповажною, з матеріалів справи не вбачається ігнорування позивачем своїх процесуальних обов`язків і вимог суду, тому у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави, передбачені ст.ст. 202, 226 ГПК України, для залишення без розгляду позову ОСОБА_3 . За наведених обставин та з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 у справі № 922/2639/21 (922/4972/21), як такої, що постановлена з неповним з`ясуванням обставин справи та порушенням норм процесуального права, з переданням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції Оскільки судом апеляційної інстанції не здійснюється розгляд справи по суті спору, розподіл судових витрат пов`язаних зі сплатою апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги має бути здійснений судом першої інстанції у відповідності до ст. 129 ГПК України за наслідками вирішення спору. З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 у справі № 922/2639/21 (922/4972/21) скасувати. Справу №922/2639/21 (922/4972/21) направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 14.07.2023. Головуючий суддя В.В. Россолов Суддя Р.А. Гетьман Суддя В.С. Хачатрян