Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/5417/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/5417/22 пров. № А/857/8726/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальності «РІВІС» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі за його позовом до Львівської митниці про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, суддя у І інстанції Рейті С.І., час ухвалення судового рішення 13 год 59 хв, місце ухвалення судового рішення м. Ужгород, дата складення повного тексту рішення 17 травня 2023 року, ВСТАНОВИВ: У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РІВІС» (далі ТОВ «РІВІС») звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (далі Митниця) про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/000186/2 від 15 вересня 2022 року та зобов`язати відповідача провести розмитнення спірної партії товарів. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі № 260/5417/22 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що подані ТОВ «РІВІС» до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів. Тому митний орган при здійсненні митного оформлення не мав можливості перевірити правильність здійсненого декларантом розрахунку митної вартості. Окрім того, позивачем не надано доказів про оплату товару. Відтак основний метод визначення митної вартості застосуванню не підлягав. За таких обставин суд дійшов висновку, що Митниця правомірно прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/000185/2 від 15 вересня 2022 року. У поданій апеляційній скарзі ТОВ «РІВІС» просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення. Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано того, що 23 листопада 2022 року позивачем було надіслано Митниці супровідний лист із усіма документами, які витребував митний орган, доказом чого є опис вкладення із печаткою відділення пошти та трекінг з Укрпошти, який підтверджує його отримання. Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. При цьому митний орган не зазначив які саме документи йому необхідно подати. Суду першої інстанції було подано додаткові письмові пояснення митного брокера про те, що дуже поширеним є електронний документообіг між партнерами з використанням електронного цифрового підпису, що не виключає наявність документів у звичному «традиційному» вигляді. Наданих митному органу документів було більше, ніж достатньо для підтвердження транспортних витрат. Вимога митного органу про надання доказів про навантаження і відвантаження товару є неправомірною. Виходячи із зазначеного стверджує, що рішення відповідача про коригувань митної вартості товарів № UA209000/2022/000186/2 від 15 вересня 2022 року є незаконним і необґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу Митниця підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник ТОВ «РІВІС» у судовому засіданні апеляційного суду підтримав подану апеляційну скарги доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті та письмовій відповіді на відзив Митниці на апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов ТОВ «РІВІС». Представник Митниці у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Як безспірно встановлено судом першої інстанції, під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 07 вересня 2022 року № UA209140/2022/093027 Митницею було опрацьовано надані декларантом ТОВ «РІВІС» до митного оформлення документи, а саме: пакувальний лист (Packing list) № DS-2102-1 від 25 березня 2022 року; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №DS-2102-1 від 25 березня 2022 року; коносамент (Bill of lading) №WMSS22052869 від 11 червня 2022 року; автотранспортну накладну (Road consignment note) №997794 від 02 вересня 2022 року; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №DS-2102-1 від 25 березня 2022 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4448115 від 06 вереня 2022 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4448118 від 06 вересня 2022 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №065 від 06 вересня 2022 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №067 від 06 вересня 2022 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №RVS20220325 від 25 березня 2022 року; договір про надання послуг митного брокера №66 від 01 квітня 2019 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом єдиного вікна з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №8947905 від 05 вересня 2022 року; копію митної декларації країни відправлення №22PL322010NS5BGEL7 від 02 вересня 2022 року. За наслідками дослідження вказаних документів контролюючим органом було встановлено таке: у контракті № RVS20220325 від 25 березня 2022 року відсутні підписи обох сторін та печатка покупця; у CMR від 02 вересня 2022 року № 997794 найменування відправника та номер інвойсу не відповідають тим, що вказані в інших наданих документах; відсутні платіжні доручення про оплату за товар; рахунки на оплату транспортних витрат від 06 вересня 2022 року №LS-4448115 та №LS-4448118 містять посилання на контракт RVS05.02.2019 від 05 лютого 2019 року, який до митного оформлення не подавався; у «розрахунку вартості транспортних витрат» № 065 від 06 вересня 2022 року вартість морського фрахту для партії товару за інвойсом DS-2102-1 вказано у сумі 56690,85 грн, а у «розрахунку вартості транспортних витрат» № 067 від 06 вересня 2022 року вартість морського фрахту для тієї ж партії товару вказано у сумі 65276,06 грн; у рахунках на транспорт відсутні відомості щодо витрат на обробку товару у порту (включаючи оформлення документів, перевантаження з контейнера у вантажівку). З огляду на такі обставини відповідач дійшов висновку, що встановлені невідповідності у поданих декларантом ТОВ «РІВІС» документах та відсутність окремих відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості товару за основним методом, не дозволяють її підтвердити. Відтак, декларанту ТОВ «РІВІС» митним органом була скеровано вимога про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України (далі МК), а саме 1) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи)виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог статті 254 МК, експортну декларацію КНР, звіт про оцінку майна. У відповідь на вимогу Митниці декларантом ТОВ «РІВІС» було надано додаткові документи, а саме: видаткові накладні; цінова інформація Інтернет мереж на внутрішньому ринку України; документ СВІФТ банку на оплату поставок за 2021 рік; експортну декларацію КНР - Експортна декларація країни відправлення №310120220517859669; митні декларації Львівської митниці, датовані 2021 роком; звіт про оцінку майна від 13 вересня 2022 року № 248-09-222. У відповідності до приписів статті 57 МК Митницею було проведено консультації з декларантом засобами електронного зв`язку. Відтак, у зв`язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком Митницею заявлену митну вартість не було визнано, застосовано метод 2ґ (стаття 64 МК) через відсутність необхідної інформації для застосування попередніх методів визначення митної вартості та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 15 вересня 2022 року № UA209000/2022/000186/2. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація №UА500500/2022/027213 від 11 серпня 2022 року. Після прийняття відповідачем вказаного рішення про коригування митної вартості товарів декларантом позивача було подано нову митну декларацію № UA209140/2022/096797 від 16 вересня 2022 року із скоригованою відповідачем митною вартістю, яка була оформлена Митницею, а товар випущено у вільний обіг на митну територію України. Однак ТОВ «РІВІС» не погодилося із правомірністю рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 15 вересня 2022 року № UA209000/2022/000186/2 та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Як передбачено у частині 1 статті 257 МК, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною 8 статті 257 МК. Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК). У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК). Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Згідно із частиною 4 статті 58 МК, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК). Частиною 10 статті 58 МК передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. На переконання апеляційного суду, наведені правові норми дають підстави для висновку, що органи доходів і зборів при реалізації свої повноважень щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом мають право витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, однак лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. При цьому наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступні дії, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, з огляду на встановлені обставини, на переконання апеляційного суду, у митного органу були достатні підстави поставити під сумнів задекларовану позивачем митну вартість імпортованого товару. При цьому суд першої інстанції слушно зауважив, що надана декларантом позивача на підтвердження заявленої митної вартості товарів копія контракту № RVS20220325 від 25 березня 2022 року не містила підписи обох сторін та печатку покупця, незважаючи на те, що у відповідності до Розділу 10 контракту такий набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2030 року. Дійсними вважаються ксерокопії документів, що стосуються контракту, передані факсимільним зв`язком, телексом, або іншим зв`язком, якщо вони завірені сторонами і оригіналом печатки сторони, яка отримує. Додатково апеляційний суд наголошує на тому, що вказаним контрактом не передбачено електронний документообіг між його сторонами та можливість його підписання електронним цифровим підписом. Окрім того, суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що у представленому декларантом інвойсі умови поставки товару визначено FOB NINGBO, у відповідності до яких покупець зобов`язується оплатити вартість товару, прийняти товар, оформити та оплатити перевезення вантажу з порту вивантаження, оплатити доставку товару, вивантажити товар та доставити в місце призначення, здійснити митне оформлення товару. Однак подані до митного оформлення документи не містили відомостей щодо витрат на навантаження, вивантаження оцінюваних товарів, що пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрат на страхування цих товарів, які згідно з приписами частини 10 статті 58 МК мали бути включені при розрахунку митної вартості товарів. Додатково слід наголосити на тому, що доказів про оплату товару під час здійснення процедури його митного оформлення декларантом також не було надано. З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у розпорядженні Митниці на час прийняття оспорюваного рішення належних документів для підтвердження правомірності застосування ТОВ «РІВІС» основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Доводів щодо неможливості застосування митним органом при визначенні митної вартості товару методу 2ґ (стаття 64 МК) через відсутність необхідної інформації для застосування попередніх методів визначення митної вартості при прийнятті оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 15 вересня 2022 року №UA209000/2022/000186/2 з використанням у якості джерела інформації митної декларації №UА500500/2022/027213 від 11 серпня 2022 року апеляційна скарга не містить. При наданні оцінки доводам апелянта про те, що Митницею не було враховано скеровані 23 листопада 2022 року на адресу відділу митного оформлення «Малехів» Митниці листом від 16 листопада 2022 року додаткові документи, апеляційний суд погоджується із висловленим судом першої інстанції зауваженням про те, що такі було надіслано вже після прийняття оспорюваного рішення № UA209000/2022/000186/2 від 15 вересня 2022 року та додатково звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази про те, що декларант просив відповідача розглянути їх у порядку частини 8 статті 55 МК. Водночас слід погодитися із доводами представника Митниці, висловленими у ході апеляційного розгляду, про безпідставність надіслання будь-яких документів на адресу відділу митного оформлення «Малехів» Митниці, а не на офіційну юридичну адресу відповідача або відповідну електронну пошту, інформація щодо яких знаходиться у вільному доступі. Разом із тим, згідно із приписами частини 9 статті 55 МК у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів. Відтак, вважаючи протиправним неврахування Митницею додатково поданих документів ТОВ «РІВІС» задля захисту свого порушеного права мало би звернутися до адміністративного суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності Митниці щодо нерозгляду цих скерованих 23 листопада 2022 року на адресу відділу митного оформлення «Малехів» Митниці листом від 16 листопада 2022 року додаткових документів у порушення приписів частини 8 статті 55 МК та зобов`язання прийняти за наслідками їх розгляду відповідне рішення у відповідності до частини 9 статті 55 МК. Водночас за правилами частини 5 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальності «РІВІС» залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі № 260/5417/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 13 липня 2023 року.