Постанова 4852 № 182/4258/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 липня 2023 року м. Дніпросправа № 182/4258/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2023 року в адміністративній справі №182/4258/21 (головуючий суддя першої інстанції Кобеляцька-Шаховал І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 роти 1 батальйону УПП в Житомирській області Король Миколи Ігоровича; Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И В : Позивач 05.07.2021 року звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Інспектора 1 роти 1 батальйону УПП в Житомирській області Король Миколи Ігоровича; Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серії ЕАН №4299437 від 04.06.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп.. В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана постанова винесена незаконно та є протиправною та незрозумілою, оскільки жодних адміністративних правопорушенням позивач не вчиняв та керував транспортних засобом на підставі належних документів. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2023 року адміністравний позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4299437 від 04 червня 2021 року, винесену інспектором 1 роти 1 батальйону УПП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Король Миколою Ігоровичем, за ч.2 ст.126 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп.. Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статей 286, 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне. 04.06.2021 року інспектор 1 роти 1 батальйону УПП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Король М.І. відносно позивача винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4299437. Вказаною постанови позивач визнаний винним у скоєні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цією ж постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. (а.с. 10). Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що відповідачем жодних доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, не надано. А посилання на постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сама по собі постанова про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Порушень з боку позивача Правил дорожнього руху України судом першої інстанції не встановлено. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Згідно із частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується постанова про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4299437 від 04 червня 2021 року (а.с. 10). Статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Частиною 2 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Апеляційний суд наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19). З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена 04.06.2021 року в присутності позивача, в якій наявний запис про відмову ОСОБА_1 отримати спірну постанову в день її винесення. До адміністративного позову додано оригінал постанови. Відтак, саме з 04.06.2021 року позивач дізнався про порушення своїх прав, оскільки вважав винесену постанову протиправною. Таким чином, в даному випадку останнім днем подання позовної заяви у справі, що розглядається, є 14.06.2021 року (середа). Адміністративний позов поданий позивачем до суду 05.07.2021 року (згідно штампу суду про реєстрацію та зазначенням такої дати підписання позову), тобто позивачем пропущений встановлений статтею 286 КАС України десятиденний строк звернення до суду. Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно тексту позову, позивач відмовився підписувати та отримувати спірну постанову, оскільки вважав її завідомо незаконною, а отримав вказану постанову лише 25.06.2021 року засобами поштового зв`язку. Апеляційний суд вказані доводи вважає не доведеними та до уваги не приймає, оскільки позивачем не надано на підтвердження отримання оскаржуваної постанови засобами поштового зв`язку 25.06.2021 року (до позову не додано поштового конверту чи будь-якого іншого доказу). Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Позивач клопотання про поновлення строку звернення до суду не подавав, та судом першої інстанції таке питання взагалі не вирішувалось. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано зазначені вище обставини стосовно дотримання позивачем строку для звернення до суду з цим позовом, позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду не заявлялось, судом апеляційної інстанції не встановлено причин поважності пропуску такого строку, та в матеріалах справи такі докази відсутні. За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки адміністративний позов належить залишити без розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що у відповідності до статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про залишення позову без розгляду. Керуючись статтями 77, 123, 240, 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2023 року в адміністративній справі №182/4258/21 задовольнити. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2023 року в адміністративній справі №182/4258/21 скасувати. Позов ОСОБА_1 до Інспектора 1 роти 1 батальйону УПП в Житомирській області Король Миколи Ігоровича; Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко