Постанова Київський апеляційний суд № 378/174/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №378/174/23 Провадження № 33/824/2729/2023 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий в суді першої інстанції: Гуртовенко Р.В. Головуючий в апеляційній інстанції: Матвієнко Ю.О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 липня 2023 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Матвієнко Ю.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ставищенського районного суду Київської області від 27 квітня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Ставищенського районного суду Київської області від 27 квітня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 536,80 грн. Як встановлено судом, 28 лютого 2023 року ОСОБА_1 близько 14 год. 46 хв., в смт. Ставище по вул. Цимбала Сергія, Білоцерківського району Київської області керував автомобілем марки "Daewoo Lanos", державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (звуження зіниць очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук), від проходження в установленому порядку огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Ставищенського районного суду Київської області від 27 квітня 2023 рокута закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обгрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 заперечив факт вчинення ним адміністративного правопорушення та зазначив, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою. У апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також внесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Однак всупереч вказаним вимогам, протокол містить внесення додаткових записів після того, як він був підписаний ОСОБА_1 , а саме, у ньому посадовими особами в графі «До протоколу додаються» внесено додаткові записи: «відео на оптичному диску». Тобто, спочатку посадовими особами було зроблено помилки в протоколі, другий примірник якого було вручено водієві, а потім перед направленням матеріалів до суду посадовими особами було здійснено внесення додаткового запису. Крім того, в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, що свідчить про те, що поліцейські у встановленому законом порядку не направляли водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду. Також з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення ПДР, за які його слід було зупинити, у зв`язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не зобов`язаний виконувати. Крім того, не було доведено та задокументовано належними та допустимими доказами факту порушення водієм положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснювати законну зупинку транспортного засобу. Вищенаведене у своїй сукупності є підставою для висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлявся належним чином, а тому, відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП апеляційний суд вважає можливим розглянути справу без його участі. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду. Так, зібраними у справі доказами є: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 178905 від 28.02.2023 року (а.с.1); диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с.2); довідки від 06.03.2023 року (а.с.3-4). Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність особи настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так само за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову осіб, які керують транспортними засобами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, диспозицією ч. 1 статті 130 КУпАП охоплюються одразу три склади адміністративного правопорушення: по-перше, керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє, відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Кожен склад складає окреме правопорушення. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, абз. 2 п. 27 роз`яснено, що якщо водій ухиляється від огляду, це є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про наявні у нього ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку із чим запропонував проїхати до лікаря-нарколога у Ставищенську районну лікарню, від чого ОСОБА_1 відмовився. Про відмову від проходження огляду на стан сп`яніння зазначено також особисто ОСОБА_1 і у протоколі серії ДПР 18 № 178905 від 28.02.2023 року. Таким чином, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 178905 від 28.02.2023 року, складеним та підписаним уповноваженою на це особою; диском з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, при перегляді якого підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Протокол підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. У графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 зазначив «від огляду відмовляюсь». Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння - звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, виявлені працівниками поліції 28.02.2023 року у ОСОБА_1 , в розумінні п.п. 2, 3 п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право володіти і керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який 28 лютого 2023 року о 14 год. 46 хв. у смт. Ставище Київської області керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку на вимогу працівника поліції відмовився. За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення наркотичного сп`яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія в заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані,оскільки таке направлення видається в разі згоди водія на проходження огляду. Натомість ОСОБА_1 від проходження огляду у закладі охорони здоров`я відмовився, вказавши, що він «не любить лікарів», тому відсутність направлення у справі за таких умов не спростовує висновків суду про наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення був складений з порушенням Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, оскільки містить внесення додаткових записів після того, як протокол був підписаний водієм, не спростовують доведеності факту відмови ОСОБА_1 від запропонованого йому огляду на стан наркотичного сп`яніння, що становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, належних та допустимих доказів внесення у протокол дописки після його підписання ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на безпідставність його зупинки працівниками поліції, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження і не спростовують висновок суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Відхиляючи дані доводи, апеляційний суд враховує, що наведені посилання не знаходяться у причинному зв`язку із відмовою апелянта від проходження медичного огляду і не впливають на доведеність його вини, оскільки як вказувалося вище, ОСОБА_1 був зобов`язаний беззастережно виконати вимогу працівника поліції про проходження медичного огляду незалежно від його згоди чи незгоди із діями працівників поліції. Також слід зазначити, що відповідно до наявного у справі відеозапису працівники поліції їхали за автомобілем під керуванням ОСОБА_1 . Після того, як він припаркувався, поліцейські зупинились і підійшли до нього та повідомили, що тут заборонено паркуватись і попросили стати в іншому місці та надати документи для перевірки. В ході розмови працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у лікаря-нарколога, оскільки в нього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, на що останній відмовився. З відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 не зазначав про незаконність його зупинки працівниками поліції і в подальшому ці дії поліцейських не оскаржив. Відхиляючи дані доводи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дії працівників поліції повністю відповідали Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, відповідно до п.2 розділу І якої огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п.п.3, 4 розділу І цієї Інструкції ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); а також: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Отже, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння, виявлені працівниками поліції у ОСОБА_1 при керуванні автомобілем, а саме:розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про відсутність в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст.279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження у справі, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Враховуючи наведене, вважаю, що постанова судді Ставищенського районного суду Київської області від 27 квітня 2023 року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - залишенню без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Ставищенського районного суду Київської області від 27 квітня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Ю.О. Матвієнко