Постанова 4873 № 911/1707/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" червня 2023 р. Справа№ 911/1707/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Гончарова С.А. Шаптали Є.Ю. за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В. за участі представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 29.06.2023: розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2022 (повний текст ухвали складено та підписано 22.09.2022) у справі № 911/1707/22 (суддя Третьякова О.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" про стягнення 5 248 131,09 грн. В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та рух справи Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" (далі - відповідач) про стягнення 5248131,09 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення позивачем в якості субпідрядника з відповідачем в якості генпідрядника договору субпідряду з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області від 19.10.2021, надалі - договір субпідряду. Позивач посилається на те, що ним за вказаним договором субпідряду були виконані роботи на загальну суму 4693556,91 грн, на підтвердження чого позивач надає акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та (КБ-3). При цьому виконані роботи, як стверджує позивач, не були оплачені відповідачем повністю, внаслідок чого у відповідача виникла прострочена заборгованість за договором субпідряду в розмірі 4393556,91 грн (основний борг). З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача за договором субпідряду 5248131,09 грн, з яких 4393556,91 грн основного боргу, 394485,97 грн пені, 307548,98 грн штрафу, 119456,91 грн інфляційних втрат та 33082,32 грн 3% річних. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2022 позовну заяву №150922-1 від 15.09.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТРУКЦІЯ" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" про стягнення 5248131,09 грн направлено за підсудністю до Господарського суду Сумської області. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що: - із матеріалів справи №911/1707/22 вбачається, що позовні вимоги стосуються прав та обов`язків за договором субпідряду щодо утримання (в т.ч. здійснення будівельних робіт з експлуатаційного утримання) автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області. Хоча автомобільні дороги самі по собі не є нерухомим майном, що підлягає окремій державній реєстрації, однак вони мають сталий зв`язок із земельною ділянкою (земельними ділянками), на якій ці автомобільні дороги розташовані, тобто є їх невіддільним елементом; - предметом договору субпідряду від 19.10.2021, на підставі якого заявлені позовні вимоги, є здійснення в т.ч. будівельних робіт, тобто робіт, що можуть включати втручання у несучі та огороджувальні системи та/або заміну чи відновлення конструкцій, інженерних систем чи обладнання, які розташовані на відповідній земельній ділянці (земельних ділянках); - оскільки спір стосується утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, які розташовані на землях дорожнього господарства на території Сумської області та є їх невіддільною складовою, тобто спір стосується нерухомого майна з місцезнаходженням в Сумській області, то згідно з частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України позовна заява підсудна Господарському суду Сумської області. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АМК "Рем-Буд" (10.02.2023 згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2022 у справі № 911/1707/22. Просив також вирішити питання щодо розподілу судових витрат. До апеляційної скарги долучено заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали допущено порушення норм процесуального права, ухвала Господарського суду Київської області від 22.09.2022 є необґрунтованою, незаконною та такою, що не відповідає обставинам справи. Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано, що предметом заявленого позову є стягнення заборгованості по договору, вимоги пред`явлені позивачем до сторони договору - Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд", юридичним місцезнаходженням якого є Київська обл.., Вишгородська обл.., с. Синяк, вул.. Київська. 66, а отже, позов пред`явлено позивачем за місцезнаходженням відповідача до Господарського суду Київської області, згідно з приписами ст. 27 Господарського процесуального кодексу України. Спірні правовідносини не мають особливостей щодо сплати основного боргу в чітко визначеному місці, а умови укладеного договору визначають лише місце виконання такого договору в частині виконання робіт. При цьому, спір у справі не пов`язаний з нерухомим майном, а тому і підстави для застосування судом першої інстанції ст. 30 Господарського процесуального кодексу України - є необґрунтованими. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу 19.04.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2022, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначав, що: - спір між позивачем та відповідачем виник на підставі договору субпідряду від 19.10.2021, предметом якого є утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області, які за своїми ознаками є нерухомим майном неподільним від земельної ділянки на якій вони розташовані; - відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», автомобільні дороги самі по собі не відносяться до нерухомого майна, щодо якого проводиться окрема державна реєстрація, однак відповідно до положень частини 4 вказаної статті Закону, а також ст. 181 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про автомобільні дороги», ст. 71 Земельного кодексу України, автомобільні дороги є невід`ємною частиною земельних ділянок (смуги відведення), на яких вони розташовані (нерухомого майна), тобто має всі ознаки нерухомого майна; - тобто, спір стосується утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, які розташовані на землях дорожнього господарства на території Сумської області та є їх невіддільною складовою, тобто спір стосується нерухомого майна з місцезнаходженням в Сумській області, то згідно з частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України позовна заява підсудна Господарському суду Сумської області, за виключною підсудністю. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/1707/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р. Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду м. Києва від 17.02.2023 витребувано матеріали справи № 911/1707/22. 16.02.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" надійшли заперечення щодо відкриття апеляційного провадження. 06.03.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2022, розгляд справи призначено на 06.04.2023. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 розгляд справи призначено на 27.04.2023. В судовому засіданні 27.04.2023 було оголошено перерву до 11.05.2023. У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці з 01.05.2023 по 12.05.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.05.2023 у справі № 911/1707/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 прийнято справу № 911/1707/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2022 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А., розгляд справи призначено на 08.06.2023. Розгляд справи, призначений на 08.06.2023, не відбувся у зв`язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, відтак питання про призначення справи до розгляду здійснюється після виходу судді з лікарняного (12.06.2023). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 розгляд справи призначено на 29.06.2023. Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану. Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судовому засіданні 29.06.2023 представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" надав пояснення по справі та підтримав вимоги викладені у апеляційній скарзі, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу. Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" в судовому засіданні 29.06.2023 заперечував проти вимог викладених у апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" (далі - відповідач) про стягнення 5248131,09 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення позивачем в якості субпідрядника з відповідачем в якості генпідрядника договору субпідряду з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області від 19.10.2021, надалі - договір субпідряду. Позивач посилається на те, що ним за вказаним договором субпідряду були виконані роботи на загальну суму 4693556,91 грн, на підтвердження чого позивач надає акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та (КБ-3). При цьому виконані роботи, як стверджує позивач, не були оплачені відповідачем повністю, внаслідок чого у відповідача виникла прострочена заборгованість за договором субпідряду в розмірі 4393556,91 грн (основний борг). З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача за договором субпідряду 5248131,09 грн, з яких 4393556,91 грн основного боргу, 394485,97 грн пені, 307548,98 грн штрафу, 119456,91 грн інфляційних втрат та 33082,32 грн 3% річних. Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2022 позовну заяву №150922-1 від 15.09.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТРУКЦІЯ" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" про стягнення 5248131,09 грн направлено за підсудністю до Господарського суду Сумської області. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що: - із матеріалів справи №911/1707/22 вбачається, що позовні вимоги стосуються прав та обов`язків за договором субпідряду щодо утримання (в т.ч. здійснення будівельних робіт з експлуатаційного утримання) автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області; - хоча автомобільні дороги самі по собі не є нерухомим майном, що підлягає окремій державній реєстрації, однак вони мають сталий зв`язок із земельною ділянкою (земельними ділянками), на якій ці автомобільні дороги розташовані, тобто є їх невіддільним елементом; - предметом договору субпідряду від 19.10.2021, на підставі якого заявлені позовні вимоги, є здійснення в т.ч. будівельних робіт, тобто робіт, що можуть включати втручання у несучі та огороджувальні системи та/або заміну чи відновлення конструкцій, інженерних систем чи обладнання, які розташовані на відповідній земельній ділянці (земельних ділянках); - оскільки спір стосується утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, які розташовані на землях дорожнього господарства на території Сумської області та є їх невіддільною складовою, тобто спір стосується нерухомого майна з місцезнаходженням в Сумській області, то згідно з частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України позовна заява підсудна Господарському суду Сумської області. Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України, в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 2 ст. 271 ГПК України). Відповідно до приписів ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. За змістом рішення Конституційний Суд України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно- смисловому зв`язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам. Ч. 1-4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України, визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у параграфі 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30). Відповідно до частин першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 Господарського процесуального кодексу України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає. Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 Господарського процесуального кодексу України. Ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Як визначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, враховуючи положення статті 181 ЦК України, до спорів з приводу нерухомого майна належать позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРБУД-ПРОЕКТ-РЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" про стягнення 5248131,09 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення позивачем в якості субпідрядника з відповідачем в якості генпідрядника договору субпідряду з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області від 19.10.2021, надалі - договір субпідряду. Позивач посилається на те, що ним за вказаним договором субпідряду були виконані роботи/надані послуги на загальну суму 4693556,91 грн, на підтвердження чого позивач надає акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та (КБ-3). При цьому виконані роботи, як стверджує позивач, не були оплачені відповідачем повністю, внаслідок чого у відповідача виникла прострочена заборгованість за договором субпідряду в розмірі 4393556,91 грн (основний борг). З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача за договором субпідряду 5248131,09 грн, з яких 4393556,91 грн основного боргу, 394485,97 грн пені, 307548,98 грн штрафу, 119456,91 грн інфляційних втрат та 33082,32 грн 3% річних. Тобто, спір у справі № 911/1707/22 стосується стягнення вартості виконаних робіт за договором, і ні прямо, ні опосередковано не стосується правового режиму утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, які розташовані на землях дорожнього господарства на території Сумської області, і не стосується спору стосовно правового режиму таких земель, як об`єктів нерухомості, а стосується виключно правовідносин щодо надання певних послуг/виконання робіт за договором. Згідно п. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також обґєкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Таке визначення поняття нерухомих речей є універсальним для українського законодавства і тому закріплюється у багатьох спеціальних законах щодо обґєктів нерухомості, нерухомого майна, нерухомості. У коментованій статті закону закріплюється вичерпний перелік обґєктів нерухомого майна, речові права та їх обтяження на які підлягають реєстрації у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, а саме: а) земельні ділянки; б) підприємства як єдині майнові комплекси; в) житлові будинки; ґ) будівлі; г) споруди (їх окремі частини); д) квартири; е) житлові приміщення; є) нежитлові приміщення. Суд апеляційної інстанції враховує, що автомобільні дороги - не є об`єктом нерухомого майна в розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки вказаною статтею визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. У Державному реєстрі прав також реєструються передбачені законом речові права та їх обтяження на об`єкти незавершеного будівництва та майбутні об`єкти нерухомості. Отже, з урахуванням того, що автомобільні дороги - не є об`єктом нерухомого майна в розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, а спір у даній справі № 911/1707/22 як прямо, так і опосередковано не стосується спору щодо земельної ділянки/земельних ділянок, на яких розташовані відповідні автомобільні дороги, а стосується стягнення вартості виконаних робіт за договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спір у даній справі стосується нерухомого майна з місцезнаходженням в Сумській області, а тому і помилково застосував частину 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, яка регулює виключну підсудність. Стосовно визначення територіальної підсудності вказаної справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" є: 07351 Київська обл.., Вишгородський район, село Синяк, вул.. Київська, буд.

66. Крім того, відповідно до ч.1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Згідно з частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. Правило територіальної підсудності, закріплене у частині 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, є прикладом підсудності, яка застосовується для деяких позовів, особливий характер яких обумовлює доцільність надання позивачеві можливості пред`явити позов не лише в судах за місцем проживання відповідача, тобто у порядку застосування положень загальної територіальної підсудності, але і в інших судах. Визначена частиною статті 29 Господарського процесуального кодексу України підсудність за місцем виконання договору не залежить від сторін договору і можливої зміни ними свого місця проживання, не надає жодній із сторін переваг порівняно з іншою. Так, як зазначено вище, спір у даній справі стосується виключно правовідносин щодо надання певних послуг/виконання робіт за договором субпідряду, укладеним між сторонами, і за умовами якого субпідрядник зобов`язався надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення у Сумської області, а отже, виходячи з узгоджених умов договору, саме місцем його виконання є Сумська область. У відповідності до частини 1 статті 197 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов`язання. Підпунктом 4 ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України визначено, що виконання за грошовим зобов`язанням провадиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Отже, місцем знаходження відповідача у даній справі - є Київська область, а місцем виконання договору - Сумська область, а спір у справі заявлено щодо стягнення коштів за договором. До предмету доказування у даній справі входить, в тому числі, і факт виконання робіт на визначеному об`єкті у місці виконання договору в частині виконання робіт, а також дослідження факту оплати/неоплати таких робіт та правових підстав виникнення відповідних прав та обов`язків сторін. Таким чином, зважаючи, на визначення сторонами місця виконання основного зобов`язання у договорі та предмету дослідження у цій справі, колегія суддів дійшла висновку, що в даних правовідносинах у позивача було наявне саме обумовлене процесуальним законом право обирати суд, який має розглянути спір, або за місцезнаходженням відповідача відповідно до ч.1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, або за місцем виконання договору згідно з положеннями ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, і що позивачем було реалізовано в силу приписів ст. 14 Господарського процесуального кодексу України шляхом подачі відповідного позову до Господарського суду Київської області, який безпідставно застосував частину 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, яка регулює виключну підсудність, та скерував справу за виключною підсудністю до Господарського суду Сумської області, який в контексті спору щодо спірних правовідносин не може вважатись судом, встановленим законом, в призмі застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року. Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що зміст спірного договору не змінює та/або не виключає і обов`язок суду щодо дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності, що узгоджується з приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України в призмі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил підсудності, право вибору якої (як альтернативної) у даному випадку належить саме позивачу в розумінні ст. 27 Господарського процесуального кодексу України. В свою чергу, оскільки право вибору територіальної юрисдикції було реалізовано позивачем шляхом подачі відповідного позову до Господарського суду Київської області, який безпідставно застосував частину 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, яка регулює виключну підсудність, та скерував справу саме за виключною підсудністю до Господарського суду Сумської області, який в контексті спору щодо спірних правовідносин не може вважатись судом, встановленим законом, в призмі застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року. З урахуванням наведеного ухвала місцевого суду про передачу справи на розгляд іншого суду підлягає скасуванню. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду про передачу справи на розгляд іншого суду у даній справі не можна визнати такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню. Керуючись ст. ст. 232-241,275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК Рем-Буд» на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2022 у справі №911/1707/22 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2022 у справі №911/1707/22 - скасувати. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 07.07.2023. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.А. Гончаров Є.Ю. Шаптала