Постанова 4813 № 513/408/23

Номер провадження: 33/813/1095/23 Номер справи місцевого суду: 513/408/23 Головуючий у першій інстанції Рязанова К. Ю. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.07.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого судді - Князюк О.В., за участю секретаря судового засідання - Дерезюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Саратського районного суду Одеської області від 23.05.2023 року в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА Постановою Саратського районного суду Одеської області від 23.05.2023 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок. Не погодившись із вищевказаною постановою суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, відповідно до прохальної частини якої вбачається, що апелянт просить суд скасувати постанову Саратського районного суду Одеської області від 23.05.2023 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Апелянт вказує на ряд порушень приписів КУпАП під час складання працівниками патрульної поліції протоколу про адміністративне правопорушення. Натомість суд на відповідні факти зазначив, що це не є істотним порушенням вимог законодавства. ОСОБА_1 вказує, що судом було повністю проігноровано те, що матеріали адміністративного провадження також містили направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.03.2023 року (16-30 година), згідно якого вбачається, що гр. ОСОБА_2 був доставлений на огляд у заклад охорони здоров`я. В той же час всі подані адміністративні матеріали не місять жодного доказу того, що гр. ОСОБА_1 був доставлений до закладу охорони здоров`я для проходження медичного огляду та в разі чого відмова від нього могла би бути визначена порушенням вимог п. 2.5 ПДР України. Останні зафіксовані події за участю гр. ОСОБА_1 згідно наданого відеозапису датуються 26.03.2023 року о 16-29 год., та достатньо виключають його присутність в закладі охорони здоров`я. Суд окремо звернув увагу, що працівниками поліції було запропоновано водію проїхати до лікарні (о 16:27 год на відеозаписі) та це на думку суду є належною та змістовною підставою для забезпечення поліцією заходів з проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Проте, апелянт не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, та вважає, що зміст та якість наданих доказів не дають підстав встановити винуватість особи у скоєнні визначеного адміністративного правопорушення. У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Гамар В.І. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду у справі про порушення правил, у порядку визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР передбачена ст. 130 КУпАП. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №122292 від 26.03.2023 року, 26 березня 2023 року о 16 годині 24 хвилини, ОСОБА_1 , по вул. Леніна в с.Долинка Білгород-Дністровського району Одеської області, керував автомобілем Форд Сієра, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився на боді камеру, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Дослідивши і проаналізувавши докази по справі, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена та підтверджується наступними матеріалами: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №122292 від 26.03.2023 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапортом; доданими до справи матеріалами відеофіксації. Вивчивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вина останнього у скоєнні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи в повному обсязі. Апеляційний суд погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції. Так, згідно ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Доводи апеляційної скарги про недостатність наявного в матеріалах справи відеозапису подій, як доказу винуватості апелянта, є неспроможними, оскільки під час відмови останнього від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейськими було дотримано вищевказані вимоги ст. 266 КУпАП. Обставини, на які посилається апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги про переривання наявного в матеріалах справи відеозапису подій, як доказу винуватості апелянта, є такими, які не мають наслідком визнання відеозапису подій неналежним, недопустимим доказом. Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису подій, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, відеозапис № 0000000_00000202303261162320_0002 (0:02:53). Під час спілкування, виявилося що в нього відсутнє посвідчення водія. На питання працівника поліції: «Куди ви їхали? (0:00:32), відповідь ОСОБА_1 : «На кладовище» (0:00:29). З відеозапису № 0000000_00000202303261621_0003, на питання працівника поліції: "Чи вживали алкоголь перед керуванням (16:27:33) відповідь ОСОБА_1 : «Вчора да, сьогодні ні (16:27:36). На запропонування працівником поліції продути в прилад Драгер ОСОБА_1 відмовляється: «Ні не хочу» (16:27:45), проїхати до лікарні також відмовляється: «Ні, не хочу» (16:27:50). При цьому, місцевий суд дійшов до вірного висновку про те, що пропозиція працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі була зрозумілою. Інші доводи апеляційної скарги на увагу апеляційного суду не заслуговують. Отже, надавши об`єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким у суду апеляційної інстанції підстав немає. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. За таких обставин, доводи апеляційної скарги, що судом неповно встановлено та досліджено всі обставини справи, є безпідставними. З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях заявника складу правопорушення суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення. Обставини правопорушення й вина порушника в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджуються зібраними по справі доказами, згідно ст. 251 КпАП України. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, а тому висновок Саратського районного суду Одеської області викладений у постанові про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є законним та обґрунтованим, тому відсутні підстави для скасування або зміни постанови суду. При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст.33 КУпАП на накладено стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. У відповідності до ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Саратського районного суду Одеської області від 23.05.2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Князюк