Постанова 4813 № 521/7920/23

Номер провадження: 33/813/1160/23 Номер справи місцевого суду: 521/7920/23 Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.07.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого судді - Князюка О.В., за участю секретаря судового засідання Дерезюк В.В.. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 04.05.2023 року у справі відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 04 травня 2023 року накладено на ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, із стягненням судового збору у розмірі 536,80 грн.. Не погодившись із вищевказаною постановою суду захисник Ніколов П.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, відповідно до прохальної частини якої вбачається, що апелянт просить суд скасувати постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 04 травня 2023 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння в момент складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Вказує на те, що наявний в матеріалах справи висновок медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.03.2023 року не може бути доказом перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, оскільки вказаний висновок проведений із порушенням норм чинного законодавства та інструкції. У судовому засідання ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду у справі про порушення правил, у порядку визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Відповідно до п. 2.9 (а) ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР передбачена ст. 130 КУпАП. Відповідно до наданих до суду матеріалів справи, 12.03.2023 року о 09 годині 51 хвилині ОСОБА_1 керував автомобілем «Renault Logan» номерний знак « НОМЕР_1 » по Тираспольське шосе буд. 22/8 у місті Одесі, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук, згідно висновку лікаря №000440 від 12.03.2023 року керував транспортним засобом в сані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Вивчивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вина останнього у скоєнні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи в повному обсязі, а саме: змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №428203 від 12.03.2022 року; висновком щодо результатів медичного огляду від 12.03.2023 р. та іншими доказами. Матеріалами справи, дослідженими судом першої інстанції та перевіреними під час апеляційного розгляду, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 винен у вчиненні адміністративного правопорушення та підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, що підтверджується: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №428203 від 12.03.2022 року; висновком щодо результатів медичного огляду від 12.03.2023 р.; відеозаписом подій. Надавши об`єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким у суду апеляційної інстанції підстав немає. Так, згідно ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому згідно ст. 251 КУпАП є доказом в справі про адміністративне правопорушення У протоколі викладені відомості, які підтверджуються і іншими дослідженими судом та наявними в матеріалах справи доказами. Протокол про адміністративне правопорушення не містить істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення. Будь-яких порушень законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи в суді першої інстанції, які тягнуть за собою скасування постанови суду, суддею апеляційного суду не встановлено. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав. Тому, інші доводи апеляційної скарги, а саме щодо незаконних дій співробітників патрульної поліції, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги. За таких обставин, доводи апеляційної скарги, що судом неповно встановлено та досліджено всі обставини справи, є безпідставними. З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях заявника складу правопорушення суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення. Обставини правопорушення й вина порушника в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджуються зібраними по справі доказами, згідно ст. 251 КпАП України. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, а тому висновок Малиновського районного суду м. Одеси викладений у постанові про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є законним та обґрунтованим, тому відсутні підстави для скасування або зміни постанови суду. При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст.33 КУпАП на накладено стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. У відповідності до ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 04.05.2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Князюк