Постанова Одеський апеляційний суд № 947/1450/23

Номер провадження: 33/813/1040/23 Номер справи місцевого суду: 947/1450/23 Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.07.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого судді - Князюк О.В., за участю секретаря судового засідання - Дерезюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2023 року у справі відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА Постановою Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2023 року, що складає 536,80 (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) гривень. Не погодившись із вищевказаною постановою суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, відповідно до прохальної частини якої вбачається, що апелянт просить суд скасувати постанову Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2023 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Апелянт зазначає, що з матеріалів справи не вбачається наявність складу адміністративного правопорушення з огляду на те, що матеріали справи не містять окрім протоколу доказів того, що ОСОБА_1 передав керування транспортного засобу водію, який перебуває у стані алкогольного сп`яніння, зокрема відсутній чек драгеру на який посилаються представники поліції, відповідно до якого у водія було виявлено 1,55 проміле алкоголю, крім того і відсутня постанова суду в матеріалах справи, якою б водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, отже матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, судом першої інстанції було зазначено, що ОСОБА_1 передав право керування транспортним засобом громадянину ОСОБА_2 , який знаходився в стані алкогольного сп`яніння, однак відповідно до огляду сайту судової влади, станом на 12.05.2023 року в Київському районному суді м. Одеси взагалі відсутні справи у яких би ОСОБА_2 був стороною у справі щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дослідивши відеозаписи бодікамер № № 474488, 474484 було встановлено, що вони не були включені з моменту зупинки транспортного засобу, тобто не вбачалось щоб ОСОБА_1 перебував на час зупинки транспортного засобу у ньому ж та був обізнаний про вживання алкогольних напоїв ОСОБА_2 , а передати транспортний засіб він міг ОСОБА_2 , ще до того як останній можливо вживав алкогольні напої. З огляду на зазначене в апеляційній скарзі, апелянт вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато. А розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення. У судове засідання учасники справи про адміністративне правопорушення не з`явились, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань не подавали. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду у справі про порушення правил, у порядку визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР передбачена ст. 130 КУпАП. Відповідно до наданих до суду матеріалів справи, 25.12.2022 року о 23:15 год., в м. Одеса по вул. Люстдорфська дорога, біля будинку № 114, водій ОСОБА_1 , передав права керування громадянину ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «MERCEDES-BENZ», номерний знак НОМЕР_1 , котрий перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів марки «DRAGER» відповідно до якого у останнього виявлено 1.55 %о проміле алкоголю, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вивчивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу, в тому числі й відеозаписом з місця події. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведення вини ОСОБА_1 з огляду на наступне. Так, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу (ст. 251 КУпАП). На підтвердження винуватості апелянта матеріали справи містять: протокол про адміністративне правопорушення, що передбачено ч.1 ст. 130 КУпАП, серії ААД №089633 від 25.12.2023 року; відеозапис подій. Одним із доводів апелянта в обґрунтування вимог апеляційної скарги є те, що з матеріалів справи не вбачається наявність складу адміністративного правопорушення з огляду на те, що матеріали справи не містять окрім протоколу доказів того, що ОСОБА_1 передав керування транспортного засобу водію, який перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Вказані у попередньому абзаці даної постанови доводи апелянта матеріалами справи не спростовуються. Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису подій вбачається, що патрульними поліцейськими було вжито заходи щодо зупинки транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебувала стороння особа. ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу знаходився на місці пасажира праворуч від водія. Так, апелянт пояснив патрульним поліцейським, що передав керування вказаним транспортним засобом своєму знайомому декілька тижнів передуючих моменту зупинки транспортного засобу. Патрульні поліцейські заперечуючи щодо доводів апелянта, зазначали про те, що їм було надано інформацію від касира автомобільної заправної станції щодо передання ОСОБА_1 права керування транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ», номерний знак НОМЕР_1 , особі, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодного доказу щодо передання ОСОБА_1 права керування транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ», номерний знак НОМЕР_1 , 25.12.2022 року. Зокрема, матеріали справи не містять пояснень касира автомобільної заправної станції, з яких можна було б дійти до висновку про винуватість апелянта. Так, обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France). Гарантії статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод включають зобов`язання суддів надавати достатні підстави для винесення рішень (H. v. Belgium (Н. проти Бельгії), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їхню справу було ретельно розглянуто. Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов`язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (Suominen v. Finland (Суомінен проти Фінляндії), § 36). Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення». Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Вбачаючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги про недоведеність матеріалами справи винуватості апелянта у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення є обґрунтованими. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Згідно роз`яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Таким чином, неправильно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки такий висновок не ґрунтується на об`єктивних доказах. Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97). ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (справи «Малофєєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року). Оскільки судом встановлено відсутність вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення, провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. За таких обставин, постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у адміністративній справі, відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2023 року скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Князюк