Постанова 4813 № 523/14828/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/81/23 Справа № 523/14828/16-ц Головуючий у першій інстанції Середа І.В. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.07.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., за участю секретаря - Дерезюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Відділ у справах дітей Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Одеської міської ради про відібрання дитини та визначення місця проживання дитини,- ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог 20.10.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 з батьком. Позов обгрунтований тим, що позивач володіє житлом, забезпечений постійною роботою, самостійним доходом, не зловживає спиртними напоями позитивно характеризується за місцем роботи та місцем проживання, напрочуд гарно ставиться до дитини та бажає розвивати з нею сімейні стосунки та забезпечити батьківською любов`ю. Відповідач знаходиться на обліку в Одеському обласному психоневрологічному диспансері. За нею постійно спостерігаються нервові зриви, неадекватна поведінка. У зв`язку з цим вона неодноразово перебувала на лікуванні в Одеській обласній психіатричній лікарні №2. Відповідач є небезпечною та може нашкодити собі, оточуючим та дитині. У зв`язку з зазначеним позивач вважає, що дитині краще буде проживати з ним. 17.01.2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з окремим позовом до ОСОБА_1 та просила відібрати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_1 та визначити місце проживання дитини з матір`ю, а також допустити негайне виконання рішення суду. 01.01.2017 р. вказані позови об`єднано ухвалою суду. Свої вимоги ОСОБА_5 обгрунтовувала тим, що з липня 2016 року вони з ОСОБА_1 припинили сімейно-шлюбні стосунки, ведення господарства та сумісне проживання. Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 12.12.2016 року їх шлюб розірвано. З моменту припинення сумісного проживання дитина проживала з нею, вона займалася її вихованням та донька перебувала на її повному забезпеченні, ОСОБА_1 лише у вересні 2016 року надав матеріальну допомогу, купив взуття, жодного разу не був у дитячому садку та не цікавився розвитком та здоров`ям дитини. Щоб не травмувати психіку дитини вона надавала доньку батьку, але в грудні 2016 року він в одну із таких зустрічей відмовився віддати дитину та фактично викрав. Вона звернулася до органів поліції для вжиття заходів відносно ОСОБА_1 . Після неодноразових вимог повернути доньку ОСОБА_1 лише дозволив бачитися з нею, але відмовився її повертати. Разом з донькою вони жили приватному будинку який належить її батьку ОСОБА_6 .. В будинку є окрема кімната для доньки, він обладнаний опаленням, газо та електропостачанням, наявний санвузол. ОСОБА_5 вказувала на те, що вона працює і має добрі характеристики, спиртними напоями не зловживає, не палить, добре відноситься до доньки і бажає докласти максимум зусиль щоб вона виросла здоровою, розумною та щасливою. Перебування доньки у ОСОБА_1 негативно впливає на її виховання та здоров`я. З моменту відібрання дитини відповідачем, донька весь час знаходиться з бабусею, він за нею не доглядає, дошкільний заклад з незрозумілих причин не відвідує, що позначається на її розвитку та вихованні. Донька повинна знати ласку і ніжність, яку може надати лише рідна матір. Вона сумлінно виконувала свої обов`язки по вихованню дитини, будь-яких підстав відбирати дитину у неї не було. Відповідач не може надати дитині ні належного виховання та розвитку, ні матеріального забезпечення, в нього є матеріальні труднощі, які часто виникали і під час спільного проживання, що було однією і з причин розлучення. Ухвалою суду від 02.11.2016 року до участі у справі залучено Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради. 11.05.2017 року судом задоволено клопотання представника відповідача та призначено у справі комплексна амбулаторна судова психолого-психіатрична експертиза, провадження на час її проведення зупинено. 09.10.2017 року провадження у справі відновлено у зв`язку з отриманням висновків експертизи. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2018 року позов ОСОБА_2 було задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ). Відібрано малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , інн: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) та передано матері ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнобкпп НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ). Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 , треті особи: територіальний відділ служби в справах дітей Одеської міської ради та Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , інн: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнобкпп НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 640 грн.. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 11 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої апелянт просить - скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким визначити місце проживання ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 , у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування дитини та визначення її місця проживання - відмовити у повному обсязі. . Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим, таке, що ухвалено за обставин однобічного та неповного з`ясування обставин справи. Вказує, що судом першої інстанції оскаржуване рішення вмотивовано тим, що не встановлено жодних фактів, що залишення дитини з матір`ю буде суперечити інтересам малолітньо Пасiчнот Злати, та, що органом опіки та піклування Суворовської районної адміністрації був складений висновок No01-05-3/63вх про доцільність визначення місця проживання малолітньот ОСОБА_7 з матір`ю ОСОБА_8 ОСОБА_1 вказує, що орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації, передусім, повинен був подбати про інтереси дитини та провести аналіз всіх обставин, які потребували ретельного дослідження з їх боку, оскільки складений ними висновок, який був врахований судом при прийнятті рішення, мiстить відомості, що не відповідають дійсності, в ньому чітко прослідковується відверта упередженість та необ`єктивність. Службою у справах дітей Суворовського району був складний Акт, який відверто порушував права батька, а саме в частині надання йому можливості надати необхідні пояснення та представити всі необхідні документи, які мають важливе значення для належного розгляду справи. Також, в представленому до суду Актi обстеження будинку вiд 26.01.2016 р. в якому мешкає мати ОСОБА_9 у АДРЕСА_1 , не було додано жодного фотознімку, дійсного санітарно-будівельного стану вказаного будинку, також не додано технічного паспорту, який відображає уявне розташування кімнат, (жилих та нежилих приміщень), відокремити кімнату для дитини та з`ясувати в яких кімнатах проживають інші мешканці. На вказані обставини Службою у справах дітей Суворовського району не було звернуто належної уваги та відверто проігноровано відсутність необхідних документів. У подальшому, коли до суду першої інстанції все ж таки був наданий технічний план будинку по АДРЕСА_1 , то з`ясувалося, що площа будинку не 100 м?, (як зазначено в актi), а 87м? .Всі інші приміщення це - незаконно добудовані приміщення - жодне з яких нее житловим. Всього житлових приміщень в будинку тільки три: кімната 9,7 м?, кімната 10.5м?, к кімната 20.3м?, при цьому, цим же актом встановлено та підтверджується відповідною довідкою те, що у вказаній квартирі мешкають три особи: це батько відповідачки- ОСОБА_10 1954 р.н., відповідачка ОСОБА_11 1986 р.н. та її брат ОСОБА_12 1997 р.н. Зрозуміло, що зазначені мешканці будинку проживають в різних кімнатах, при цьому два мешканцi є самотніми чоловіками, які фактично проживають в своiх кімнатах із жінками в незареєстрованому шлюбі. Данi зафіксованi в Актi суперечать представленим та дослідженим документам у суді, а з іх аналізу достоменно вбачається лише те, що малолітня ОСОБА_13 не має власної кімнати в будинку АДРЕСА_1 . Також, ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що всупереч п.72 Постанови КМУ №866, та п.5 ст.19 СК України, Вiддiл у спрax дiтей Суворовського району, не провів бесіду з батьком не дослідив умови місця його мешкання, фактично відмовив ОСОБА_1 у самостійному представленнi пакета Документів, який повинен був бути предметом дослідження у справах даної категорії. Висновок №01-05-3/63вх, який був складений органом опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради є заангажованим та таким, що не вiдповiдає повній дійсності обставинам справи. Він не містить інформації щодо дослідження умов місця мешкання батька, не було проведено та відображено бесіду з батьком, та не враховано інтереси малолітньої ОСОБА_13 . Також, апелянт наголошує, що під тиском фактично беззаперечних відео-доказів наявного у ОСОБА_3 психічного розладу у вигляді гострого поліморфного психічного розладу із ознаками шизофрені», суд був вимушений зробити відповідні запити до психіатричних установ та потім призначити комплексну судово-психіатричну експертизу, яка фактично підтвердила те, що поведінка Пасiчної (Антіпи), що була зафіксована на наданих відео-повністю відповідає її діагнозу. ОСОБА_1 звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що наявна в матеріалах справи експертиза малолітньої ОСОБА_13 була проведена вкай упереджено, що вбачається зі змісту висновку. Тому для повного та всебічного дослідження обставин справи, спираючись на положення статті 106 ЦПКУ (в редакцi 03.08.2017р.), за якою учасник справи має право представити до суду висновок експерта складений на його замовлення був складений Висновок психологічного експертного дослідження №3/9/17 вiд 18.12.2017 року, (на 19 аркушах). При цьому, експерт склавши висновок на замовлення сторони наділений тим же обсягом прав та обов`язків що й експерт, який складае висновок за ухвалою суду. Судом першої інстанції під час розгляду вказаної справи було проігноровано клопотання ОСОБА_1 щодо заслуховування думки самої дитини щодо визначення її місця проживання. 16 травня 2018 року на адресу суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому посилаючись на те, що доводи викладеній в апеляційній скарзі є необгрунтованими та такими, що не відповідають обставина справи. 03 липня 2018 року ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції було надано пояснення по справі. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.05.2018 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23.05.2018 року справу призначено до розгляду. Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд Одеської області та створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, що включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі. Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 року № 1 днем початку роботи Одеського апеляційного суду визначено 03.01.2019 року. Відповідно до ч. 5 ст. 31 ЦПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладного передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду. В порядку автоматизованого розподілу судової справи після створення нового суду для розгляду справи суддею - доповідачем визначено суддю Ващенко Л.Г. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.01.2019 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Відділ у справах дітей Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Одеської міської ради про відібрання дитини та визначення місця проживання дитини було призначено до розгляду. На підставі Розпорядження щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями № 3466 від 06.08.2021 року відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №1612/0/15-21 від 20.07.2021 "Про звільнення ОСОБА_14 з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку" та з врахуванням пунктів 2.3.49., 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду за вказаною цивільною справою було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 06.08.2021 року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - О. В. Князюка, суддів: Колеснікова Г.Я., Вадовської Л.М. для розгляду справи №523/14828/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Відділ у справах дітей Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Одеської міської ради про відібрання дитини та визначення місця проживання дитини. Розпорядженням № 4265 Щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.08.2021 року у відповідності до п. 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року з подальшими змінами було проведено автоматизований розподіл справи та визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О. В., суддів: Заїкіна А.П. та Погорєлової С. О. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року вказану цивільну справу було призначено до розгляду. 11 липня 2023 року нра адресу Одеського аепеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтовано тим, що наразі апелянт знаходиться за кордоном, а його представник хворіє на гострий ларинготрахеїт. Так, вказана цивільна справа перебуває в провадженні апеляційного суду з 2018 року та упродовж цього часу справу було неодноразово відкладено. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Вказана цивільна справа тривалий час перебуває в проваджденні апеляційного суду, учасникам справи була надана можливість реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї позиції по справі. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, тривалий розгляд справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, освідомленість учасників справи про розгляд справи, а також те, що учасники справи реалізували своє процесуальне право щодо участі у судовому засіданні під час розгляду справи та висловили свою процесуальну позицію, тобто створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила відхилити клопотання апелянта про відкладення розгляду справи. Справу розглянути за відсутності її учасників. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. 30.08.2008 року сторони зареєстрували шлюб, мають спільну доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 12.12.2016 року рішенням Суворовського районного суду м.Одеси шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач змінила прізвище на « ОСОБА_15 ». З липня 2016 року сторони припинили шлюбні відносини, дитина проживала разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 працює в тренерському комітеті та є членом Всеукраїнської громадської організації «Асоціація Джиу-джитсу України» з 2013 року. Головними обов`язками тренера є формування та тренування спортсменів збірної, також виїзди на змагання разом з командою. За останні роки роботи у тренерському комітеті зарекомендував себе як людина котра любить свій вид спорту. Методично грамотний, знає суть навчального предмету, має високий професійний рівень, котрий підвищує на міжнародних семінарах, курсах підвищення кваліфікації, конференціях. Неодноразово організовував на власний ризик збори для дитячо-юнацької збірної, неодноразово відряджався за кордон на Чемпіонати Європи та Світу для супроводження дитячо-юнацької збірної. Зарекомендував себе як професійна людина, яка може досягти поставленої задачі, а також мотивувати команду на успіх. Зробив великий вклад у розвиток спорту в Одеському регіоні, його вихованці неодноразово ставали чемпіонами України, призерами чемпіонів Європи, переможцями ОСОБА_16 та чемпіонатів Світу з джиу-джитсу. Згідно з характеристикою ТОВ «Бітмікс» від 03.03.2017 р. позивач з 2013 року працює на посаді юристконсульта, зарекомендував себе як кваліфікований спеціаліст, сумлінний і дисциплінований , підвищує свій рівень кваліфікації, принциповий, уважний з колегами, комунікабельний, користується авторитетом активно приймає участь в суспільному житті, дисциплінарних стягнень не має. ОСОБА_1 має у власності квартиру АДРЕСА_3 та зареєстрований у ній. Квартира складається із двох житлових кімнат площею 17,4 кв.м та 11,8 кв.м та нежитлових приміщень: кухні, ванної, туалету, коридору, загальна площа квартири 48,4 кв.м. Згідно з актом обстеження від 17.11.2017 р. складеним службою у справах дітей Овідіопольського району, зазначено, що ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_17 тимчасово проживають в АДРЕСА_4 , в будинку є все необхідне, в тому числі дитяча кімната сучасні меблі та все для розвитку дитини, бабуся проживає в сусідньому будинку та допомагає виховувати доньку. ОСОБА_2 має вищу освіту, за спеціальністю філолог. В період з 01.09.2009 року по 31.08.2016 року вона працювала на посаді секретаря, агента дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Економу Інтернешнл Шиппінг Едженсі Лімітед», середня заробітна плата складала 11851,99 грн. За період роботи зарекомендувала себе як добросовісний, цілеспрямований і працьовитий працівник. Відповідально підходила до виконання посадових обов`язків, проявляла власну ініціативу при вирішенні виробничих завдань, в колективі користувалася авторитетом, в спілкуванні з колегами тактовна, ввічлива та уважна, приймала активну участь в організації дозвілля членів колективу, дисциплінарних стягнень не мала. Згідно з трудовим договором від 20.12.2016 року працює на посаді менеджера з продажу в ТОВ «Карготекс Лоджистік», її заробітна плата складає 15000 грн.. За характеристою товариства від 20.01.2017 року та 25.04.2017 року в обов`язки відповідачки входить пошук клієнтів, підготовка документації, виставлення рахунків, координація відправок. За час роботи зарекомендувала себе ініціативним, відповідальним і надійним спеціалістом, здатним виконувати доручені завдання у встановлені строки. Довела, що здібна приймати рішення в складних ситуаціях і нести відповідальність за результат своєї роботи. Доброзичлива і комунікабельна, в колективі користується повагою і великою симпатією. Багато хто відмічає її чуйність і відкритість до людей. ОСОБА_2 зареєстрована і проживає в будинку АДРЕСА_1 , належному її батьку ОСОБА_6 , та проживає в ньому з батьком та рідним братом ОСОБА_18 .. За технічним паспортом від 03.12.2009 року в будинку чотири житлові кімнати, площами 10,5 кв.м,9,7 кв.м, 20.3 кв.м, 13.0 кв.м, є також санвузол, ванна кімната, кухня та інші нежитлові приміщення, загальна площа будинку, 176,кв.м, з яких по першому поверху 121,4 кв.м, 54,6 підвальні приміщення. Згідно з актом обстеження умов проживання в будинку №87 , складеного 26.01.2016 року головним спеціалістом служби в справах дітей, у дитини є власна мебльована кімната, багато іграшок, створені задовільні умови для проживання, відпочинку та розвитку. Відповідні умови для належного виховання та розвитку в будинку також були підтверджені спеціалістом відділу соціальної роботи Одеського міського центру соціальних служб для сім`ї , дітей та молоді у Суворовському районі на підставі акту оцінки потреб сім`ї №1554/сжо від 28.03.2017 р. Під час спільного проживання з матір`ю ОСОБА_19 навчалася в Одеському дошкільному навчальному закладі «Ясла-садок» №73 комбінованого типу Одеської міської ради Одеської міської області. 08.12.2016 року відповідач звернулася до органів поліції з заявою на дії ОСОБА_1 щодо відібрання дитини. У період з 15.02.2016 року по 19.02.2016 року відповідач ОСОБА_2 проходила лікування в Одеській Обласній психіатричній лікарні №2 з діагнозом: «гострий поліморфний психічний розлад» (довідка лікарні №227 від 15.12.2017 р.). З 02.03.2016 р. по 18.03.2016 р. знаходилася на лікуванні в КУ «Одеський Обласний медичний центр психічного здоров`я» (вул.Канатна,27 м.Одеса), діагноз: «гострий поліморфний психічний розлад, з симптомами шизофренії». Як видно з листа лікарів ЛКК КУ «Міський психіатричний диспансер» від 24.01.2017 року, психічний стан ОСОБА_20 не перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків. Допитана в судовому засіданні 20.03.2017 року в якості свідка ОСОБА_21 , яка є подругою відповідача, розповідала, що ОСОБА_2 знає 16 років, разом навчалися у школі, знає її родину, бачаться по два рази на місяць. ОСОБА_2 дуже гарна матір. Чоловік ОСОБА_1 морально її пригнічував та фізично, деспотичний, лише його думка має значення, а її не важлива, була свідком розмов, вона бачила її пригнічений стан, про зрив та застосування сили знає зі слів ОСОБА_22 , разом з нею їздила в смт.Авангард до доньки, їй перешкоджали бачитися з дівчинкою, вона дуже прив`язана до матері. Допитаний в суді в якості свідка ОСОБА_23 , який є продавцем ізотеричного магазину, підтвердив, що ОСОБА_2 заходила в магазин, вони познайомилися, і він з нею спілкувався по телефону. Її цікавила можливість відкрити в собі енергію, але вона занадто поглинулась, за рахунок магії хотіла відволіктися від життя. Згідно з відомостями Суворовського відділу поліції станом на 26.04.2017 року ОСОБА_2 до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувалася, повідомлень щодо протиправної поведінки не надходило. Із довідки Одеського дошкільного навчального закладу «Ясла-садок» №73 комбінованого типу Одеської міської ради Одеської міської області від 24.11.2016 року №190, 190а вбачається, що антропометричні данні дитини відповідають віковим нормам, тілесних ушкоджень немає, дівчинка завжди охайно виглядає, одежа чиста, вона активна у спілкуванні з дітьми та дорослими, допитлива. Пізнавальний інтерес у дитини до навчальної діяльності сформований. Дівчинка спокійна, доброзичлива, працьовита. 10.03.2017 року орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради надав висновок №01-05-3/63вх, за яким вважав доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_20 . Відповідно до висновків судово-психіатричного дослідження №281 від 05.07.2017 р. малолітня ОСОБА_19 не виявляє будь-яких порушень вікового психічного розвитку по типу затримки розвитку або аномального дисгармонічного розвитку, а також будь-яких психічних хворобливих розладів тимчасового або стійкого характеру, обумовлених родинним конфліктом, що склався між батьками, розвиток проходить без відхилень від вікової норми та відповідає психічним особливостям дитини на етапі раннього дитинства, в психічному стані відсутні будь-які порушення хворобливого характеру, що пов`язані з окремим її проживанням від матері. Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №247 від 07.06.2017 року ОСОБА_2 перенесла гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії, який на момент проведення дослідження вирішився одужанням, у теперішній час вона не страждає будь-яким психічним розладом. Передбачити вірогідність виникнення зазначеного розладу у майбутньому, на етапі сучасного розвитку медицини, не є можливим. За своїм психічним станом ОСОБА_2 небезпеки для себе і оточуючих не являє, не потребує надання психіатричної допомоги. Перешкод виконувати батьківські обов`язки в повному обсязі за станом психічного здоров`я у ОСОБА_2 , яка не страждає будь-яким психічним захворюванням, не існує, вона здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Відповідно до Виписки головного лікаря КУ «Міський психіатричний диспансер» отриманої на запит слідчого СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області від 05.10.2018 року ОСОБА_3 перебуває під наглядом лікаря-психіатра КУ «Міський психіатричний диспансер» з 2016 року з діагнозом: гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії, що свідчить про неспроможність надати належне виховання дитині. Відповідно до висновку фахівця №5 від 18.06.2018 року щодо висновку судово-психіатричної експертизи №247 від 07.06.2017 року відносно ОСОБА_3 , фахівець зазначає, що експертиза передчасно прийнята експертами без зясування того, чи належать поставлені експертам питання до сфери їх зясування і чи відповідають вони характеру справи. Недотримані вимоги щодо окремого наведення результатів досліджень, зроблених експертами двох різних експертних галузей (судово-психіатричними експертами та психологом судовим експертом). Має місце вихід психолога - судового експерта за межі своїх спеціальних знань. Експертний аналіз відзначається очевидною неповнотою: не були надані об`єктивні відомості стосовно наркологічного та психіатричного обліку підекспертної за місцем її проживання, отримана медична карта не амбулаторного хворого з міського психіатричного диспансеру, не витребувані детальні пояснення ОСОБА_1 - колишнього чоловіка підекспертної. Допитані судові експерти ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 в судовому засіданні підтримали свої висновки щодо одужання ОСОБА_2 , а експерт ОСОБА_27 , яка за фахом є психологом та має загальний стаж 37 років, стаж експерта - 22 роки, зазначила, що в силу свого віку допит дитини про те з ким вона б хотіла проживати не буде об`єктивним, оскільки вона любить обох батьків. Вирішальну роль у розвитку дівчинки має матір, оскільки від матері вона бере жіночу модель. Відповідно до висновку психологічного експертного дослідження №3/9/17 від 18.12.2017 малолітня ОСОБА_19 з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціальоного середовища не спроможня у повній мірі надавати оцінку відношенню кожного з батьків до неї, але спроможна виявляти прихильність до одного з батьків. Згідно з характеристикою ОСОБА_19 відвідує Авангардський НВК з 23.10.2017 року, за цей час проявила себе, як добра, життєрадісна дитина. За весь періоод перебування в Авангардському НВК мати жодного разу заклад не відвідувала і виховання дитини не цікавилась. Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 15.10.2019 року у справі 523/15483/19 визнано винною ОСОБА_2 та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.184 ч.1 КУпАП. Постановою Одеського апеляційного суду від 03.12.2019 року постанову судді Суворовського районного суду міста Одеси від 15 жовтня 2019, якою на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення - скасувано, за відсутністю події і складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а провадження по справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Вказанаою постановою встановлено, що ОСОБА_19 , навчається у 2 класі школи «Смарт» з 01.09.2019 року. Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 26.12.2019 року у справі №523/18199/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_20 на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі, аліменти у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову тобто 08.12.2016р. до досягнення дитиною повноліття, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_5 . Постановою Одеського апеляційного суду від 03.09.2020 року, вказане рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким задоволено частково позов ОСОБА_20 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_20 на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі, аліменти у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову тобто 08.12.2016 р. до досягнення дитиною повноліття, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до характеристики класного керівника НВК «Ластівка», ОСОБА_19 навчається у школі з 2 класу, має хороший фізичний і розумовий розвиток, високий та достаній рівень навчальних досігнень. ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_28 активно займаються вихованням доньки, приділяють належну увагу вихованню дитини. Будь-яких ознак психологічного та фізичного насилля виявлено не було. За весь час навчання біологічний батько зявлявся у школі двічі. Будь-яких перешкод щодо спілкування з донькою батько не мав.

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких виняткових обставин, які б давали підстави для висновку, що малолітня дитина можу бути розлучена з матір`ю не встановлено. 10.03.2017 року орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради надав висновок №01-05-3/63вх, за яким вважав доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_20 . Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК Українисімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей» Висновком судово-психіатричної експертизи №247 від 07.06.2017 року встановлено, що ОСОБА_2 перенесла гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії, який на момент проведення дослідження вирішився одужанням, у теперішній час вона не страждає будь-яким психічним розладом. Передбачити вірогідність виникнення зазначеного розладу у майбутньому, на етапі сучасного розвитку медицини, не є можливим. За своїм психічним станом ОСОБА_2 небезпеки для себе і оточуючих не являє, не потребує надання психіатричної допомоги. Перешкод виконувати батьківські обов`язки в повному обсязі за станом психічного здоров`я у ОСОБА_2 , яка не страждає будь-яким психічним захворюванням, не існує, вона здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Посилання на психічний стан здоров`я ОСОБА_2 , колегія суддів відхиляє, оскільки вказане спростовується як висновком експертів так і письмовими доказами, перешкод у виконанні батьківських обов`язків не має. Матір дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати. Колегія суддів приймає до уваги також ту обставину, що дитина протягом тривалого часу проживає разом з матр`ю та в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що б підтверджували ту обставину, що дитина не прижилась у новому середовищі. Щодо заслуховування думки дитини, слід зазначити наступне. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.08.2021 року було вирішено заслухати у судовому засіданні малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано мати - ОСОБА_2 забезпечити явку малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судове засідання та участь у судовому засіданні класного керівника та психолога. Разом з тим, станом на 13.07.2023 року ухвалу не виконано, а згідно пояснень, наданих суду сторонами дитина разом з матір`ю наразі перебуває за кордоном. Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини суд першої інстанції дійшов достатньо обґрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітньої разом із матір`ю. Відповідно до приписів ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Положеннями ст.ст. 77, 78 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Так, відповідачем в порушення вищезазначених норм не надано жодних доказів на підтвердження доводів, викладених в апеляційнуй скарзі. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів. Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України не виявлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи судом першої інстанції під час ухвалення рішення, а отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2018 року - залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2018 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 14 липня 2023року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова