Постанова 4811 № 442/249/23

Справа № 442/249/23 Головуючий у 1 інстанції: Медведик Л.О. Провадження № 22-ц/811/845/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2023 року м.Львів Справа № 442/249/23 Провадження № 22-ц/811/845/23 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської, ухвалене у м. Дрогобичі 24 лютого 2023 року у складі судді Медведика Л.О., у справі за позовом Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної митної служби, Волинської митниці до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу,- встановив: 12 січня 2023 року Ковельська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Державної митної службизвернулася з цим позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2021 року, частково задоволено позов ОСОБА_3 до Волинської митниці ДФС, Волинської митниці Держмитслужби. Визнано протиправним та скасовано наказ голови комісії з реорганізації Волинської митниці ДФС Германа В.М. від 16 листопада 2020 року № 60-0 «Про звільнення ОСОБА_3 » в частині звільнення ОСОБА_3 та наказ від 14 грудня 2020 року № 66-0 «Про внесення змін до наказу Волинської митниці ДФС від 16 листопада 2020 року № 60-0 «Про звільнення ОСОБА_3 ». Цим рішенням поновлено ОСОБА_3 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Володимир-Волинський» Волинської митниці ДФС з 1 грудня 2020 року, зобов`язано стягнути з Волинської митниці ДФС на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 23 842, 72 грн. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року замінено сторону виконавчого провадження, а саме: боржника Волинську митницю ДФС (код ЄДРПОУ 39472698) на правонаступника - Волинську митницю (код ЄДРПОУ 43958385) як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. Стверджує, що на виконання цих рішень суду Волинською митницею виплачено ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 23 842, 72 грн. Оскільки, звільнення ОСОБА_3 здійснено з порушенням закону, що встановлено рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, то на ОСОБА_1 , як на особу, за розпорядженням якої проведено звільнення, покладається обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну Волинській митниці. Просить позов задовольнити. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 лютого 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 в порядку регресу на користь Волинської митниці матеріальну шкоду в розмірі 23 842,72 грн., завдану виплатою ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Проведено розподіл судових витрат. Рішення суду оскаржує представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, що є підставою для повернення позовної заяви на стадії відкриття провадження у справі. Згідно відповіді Волинської митниці Держмитслужби №7.3-10/5803 від 17 грудня 2021 року, Волинська митниця ДФС перебуває в стані припинення, процедура реорганізації триває, передавальні акти ще не затверджено, що свідчить про передчасне ініціювання питання щодо застосування регресу до винних в незаконному звільненні ОСОБА_3 осіб. Стверджує, що ОСОБА_3 в трудових відносинах з Волинською митницею Держмитслужби не перебував та не перебуває, тому відсутні повноваження на вжиття заходів, спрямованих на стягнення в порядку регресу коштів, виплачених ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу. З відповіді Волинської митниці №73-12/10042 від 13 вересня 2022 року вбачається, що зазначена юридична особа, як відокремлений підрозділ не є суб`єктом призначення особи, рішення якого було предметом розгляду у справі №140/1705/20, тому повідомляють про відсутність повноважень на вжиття заходів спрямованих на стягнення в порядку регресу коштів, виплачених, ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу. Зазначає, що відповідно до інформації Державної митної служби України №8935-22 від 30 вересня 2022 року звернення із зворотною вимогою (регресом) до посадової особи, винної у незаконному звільненні, є правом керівника державного органу за наявності встановленого обсягу завданої шкоди (збитків) та наданої оцінки правомірності дій такої особи. При цьому зверненню з позовом про відшкодування матеріальної шкоди до суду передує процедура вирішення цього питання в добровільному порядку. Обов`язок щодо здійснення управлінських функцій або відновлення порушених прав покладається на орган компетентний та правомочний приймати управлінські рішення чи відновлювати порушенні права, з дотриманням вимог законодавства та з урахуванням наказів організаційно-розпорядчого характеру державного органу. Стверджує, що наказ №60-0 від 16 листопада 2020 року про звільнення ОСОБА_3 ОСОБА_1 виносив як голова комісії з реорганізації Волинської митниці ДФС. На цю посаду відповідач був призначений наказом Державної фіскальної служби України №30-рг від 25 листопада 2019 року. Вищестоящим органом по відношенню до відповідача, в розумінні ст. 136 КЗпП України, є Державна фіскальна служби України, а не Волинська митниця та Державна митна служба України, в інтересах яких з даним позовом звернувся прокурор. Посилається на те, що він (відповідач) звертався до суду першої інстанції з клопотанням про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених ст. 257 ЦПК України. Згідно ухвали Верховного Суду від 19 січня 2022 року за скаргою Волинської митниці Держслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2021 року у справі №140/17051/20 відкрито касаційне провадження. Ухвала Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року про заміну сторони виконавчого провадження взагалі не набрала законної сили, оскільки 16 лютого 2022 року Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстровано апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року, яка подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що підтверджується ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року. Вказує, що 16 березня 2023 року постановою Верховного Суду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2021 року скасовано, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Волинської митниці ДФС, Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 15 травня 2023 року Ковельською окружною прокуратуроюподано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, що виключає скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не прооводиться. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2021 року, у справі № 140/17051/20 частково задоволено позов ОСОБА_3 до Волинської митниці ДФС, Волинської митниці Держмитслужби, визнано протиправним та скасовано наказ голови комісії з реорганізації Волинської митниці ДФС Германа В. від 16 листопада 2020 року № 60-0 «Про звільнення ОСОБА_3 » в частині звільнення ОСОБА_3 та наказ від 14 грудня 2020 року № 66-0 «Про внесення змін до наказу Волинської митниці ДФС від 16 листопада 2020 року № 60-0 «Про звільнення ОСОБА_3 ». ОСОБА_3 поновлено на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Володимир-Волинський» Волинської митниці ДФС з 1 грудня 2020 року. Вказаним судовим рішенням стягнуто з Волинської митниці ДФС на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 23 842, 72 грн. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року замінено сторону виконавчого провадження, а саме: боржника Волинську митницю ДФС (код ЄДРПОУ 39472698) на правонаступника - Волинську митницю (код ЄДРПОУ 43958385) як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. На виконання судових рішень 21 лютого 2022 року Волинською митницею виплачено ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 23 842, 72 грн., що підтверджується інформацією єдиного веб-порталу використання публічних коштів https://spending.gov.ua. Суд першої інстанції виходив з наступного. Та обставина, що ОСОБА_3 звільнено незаконно, а також те, що Волинську митницю зобов`язано здійснити виплату ОСОБА_3 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, не підлягає доказуванню. Винна у незаконному звільненні особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини установі. Судом зазначено, що оскільки звільнення ОСОБА_3 здійснено з порушенням закону, що встановлено рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, то на ОСОБА_1 як на особу, за розпорядженням якої проведено звільнення, покладається обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну Волинській митниці. Витрачання з бюджету коштів на виплату ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу беззаперечно порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Крім того, суд посилається на ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, ст. 1311 Конституції України, які свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Позовною вимогою є стягнення з відповідача у порядку зворотної вимоги (регресу) на користь Волинської митниці матеріальної шкоди у розмірі 23 842, 72 грн., завданої виплатою ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року скасовано наказ голови комісії з реорганізації Волинської митниці ДФС Германа В. від 16 листопада 2020 року №60-0 «Про звільнення ОСОБА_3 » в частині звільнення ОСОБА_3 та наказ від 14 грудня 2020 №60-0 «Про внесення змін до наказу Волинської митниці ДФС від 16 листопада 2020 року №60-0 «Про звільнення ОСОБА_3 ». Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року замінено сторону виконавчого провадження, а саме: боржника Волинську митницю ДФС на правонаступника - Волинську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2021 року, у справі № 140/17051/20 частково задоволено позов ОСОБА_3 до Волинської митниці ДФС, Волинської митниці Держмитслужби, визнано протиправним та скасовано наказ голови комісії з реорганізації Волинської митниці ДФС Германа В. від 16 листопада 2020 року № 60-0 «Про звільнення ОСОБА_3 » в частині звільнення ОСОБА_3 та наказ від 14 грудня 2020 року № 66-0 «Про внесення змін до наказу Волинської митниці ДФС від 16 листопада 2020 року № 60-0 «Про звільнення ОСОБА_3 ». ОСОБА_3 поновлено на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Володимир-Волинський» Волинської митниці ДФС з 1 грудня 2020 року. Цим судовим рішенням стягнуто з Волинської митниці ДФС на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 23 842, 72 грн. Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року за скаргою Волинської митниці Держслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2021 року у справі №140/17051/20 відкрито касаційне провадження. Ухвала Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року про заміну сторони виконавчого провадження не набрала законної сили, оскільки 16 лютого 2022 року Волинська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу на цю ухвалу суду, що підтверджується ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року. Постановою Верховного Суду від 16 березня 2023 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 021 року та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Волинської митниці ДФС, Волинської митниці Держмитслужби, про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Є встановленим, що підставою для проведення виплати середнього заробітку ОСОБА_3 було рішення суду від 25 червня 2021 року, яке на день ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення переглядалося у касаційному порядку та скасовано постановою Верховного Суду від 16 березня 2023 року. Відтак, належить зробити висновок, що при відсутності підстав для виплати позивачем присуджених ОСОБА_3 коштів та скасування рішення, яким встановлено вину відповідача при звільненні ОСОБА_3 , відсутні підстави для задоволення цього позову про стягнення виплачених коштів в порядку регресу. Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До апеляційної скарги долучено акт про надання професійної правничої допомоги №1 від 22 березня 2023 року, згідно якого вартість правничої допомоги складає 13 650 грн. Докази понесених витрат на професійну правничу допомогу подані у строки та в порядку, визначені ЦПК України. 25 травня 2023 року представником Волинської митниці Наумчик Р.П подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги або відмову у стягненні цих витрат, яке обґрунтовується неспівмірністю заявлених судових витрат зі складністю наданої правничої допомоги, її обсягом та часом, витраченого адвокатом на виконання цих робіт. Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу складається з гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката; визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до п. 48 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у ЦПК України. Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно із ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно із ст. 632 цього Кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Хамандяком Б.С. 20 лютого 2023 року укладено договір про надання правової допомоги. Згідно із п.4.2 цього договору сторони узгодили, що оплата за надані послуги здійснюється на підставі рахунку, наданого виконавцем замовнику. З акту про надання професійної правничої допомоги №1 від 22 березня 2023 року вбачається, що вартість правничої допомоги складає 13 650 грн. З цього акту вбачається, що адвокатом Хамандяком Б.С. надано ОСОБА_1 правничу допомогу обсягом 39 годин. Представником надано суду звіт, у якому зазначено, що правнича допомога полягала у вивченні позовної заяви та поданих до неї документів; опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини; консультація; підготовка процесуальних документів. Відповідно до постанови Верховного Суду від 12 травня 2020 року (справа № 904/4507/18) при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Колегія суддів вважає, що з урахуванням принципу співмірності, складності справи, затраченого адвокатом часу,критерію реальності таких витрат та їх необхідності, підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з позивача в користь відповідача підлягає стягненню 3 721, 50 грн. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги. Керуючись: ст. ст. 141, 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської від 24 лютого 2023 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Волинської митниці про стягнення з ОСОБА_1 в порядку регресу на користь Волинської митниці матеріальної шкоди в розмірі 23 842,72 грн., завданої виплатою ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнути з Волинської митниці (44350, Волинська область, Любомльський район, с.Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_1 ) 5 000 (п`ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу та 3 721, 50 грн. (три тисячі сімсот двадцять одну грн. 50 коп.) судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Постанову складено і підписано 12 липня 2023 року. Головуючий-______________________Т. І. Приколота Судді: ________________Ю.Р. Мікуш_______________ Р.В. Савуляк