Постанова 4854 № 420/13697/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/13697/23 Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., при секретарі судового засідання - Коблова О.А., за участю представника апелянта Бутрик А.О., представника позивача адвоката Бакума О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року по справі за заявою Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «АРІСТА-АГРО» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, В С Т А Н О В И Л А: 14 червня 2023 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю «АРІСТА-АГРО», застосованого рішенням Головного управління ДПС в Одеській області від 14.06.2023 року. В обґрунтування поданої заяви контролюючим органом зазначено, що на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області №4271-п від 09.06.2023 посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області 13.06.2023 року здійснено вихід з метою фактичної перевірки ТОВ «АРІСТА-АГРО», проте представником платника податків, бухгалтером підприємства Богдановою Лілією Петрівною, відмовлено посадовим особам ГУ ДПС в Одеській області у допуску до проведення фактичної перевірки, за результатом чого о 11:05 год 13.06.2023 року складено акт відмови від допуску до перевірки. Враховуючи відмову у допуску до проведення фактичної перевірки підприємства, заступником начальника ГУ ДПС о 09:30 год 14.06.2023 року обґрунтовано прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «АРІСТА-АГРО». ТОВ «АРІСТА-АГРО» у наданому до суду відзиву наполягало на тому, що недопуск посадових осіб ГУ ДПС в Одеській області до проведення фактичної перевірки ґрунтується на законних підставах, оскільки перевірка даних за минулий період часу (період діяльності з 01.01.2021 року по дату закінчення фактичної перевірки) носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятись в рамках фактичної перевірки. Також, як стверджував представник ТОВ «АРІСТА-АГРО», в направлені та наказі №4271-п від 09.06.2023 року про проведення перевірки не зазначається період діяльності який буде перевірятись. Також наказ не містить посилань на отримання податковим органом будь-якої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, яка свідчить про можливі порушення законодавства. Крім того, наказ містить посилання лише на п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, а будь-які посилання на конкретні підстави для її проведення (конкретні порушення платником податків податкового та/або іншого законодавства) відсутні. Крім того, ТОВ «АРІСТА-АГРО» звертало увагу і на те, що підприємством в судовому порядку оскаржується наказ №4271-п від 09.06.2023 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «АРІСТА-АГРО». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року в задоволенні заяви відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким заяву про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «АРІСТА-АГРО» задовольнити. Зокрема, апелянт зазначає, що Головним управлінням ДПС в Одеській області дотримано всіх законодавчо визначених підстав щодо проведення відповідної фактичної перевірки ТОВ «АРІСТА-АГРО», законних підстав для не допуску посадових осіб контролюючого органу у підприємства не було. Також апелянт вказує, що суд першої інстанції помилково зробив висновок, що посадовими особами контролюючого органу порушено порядок визначення у наказі періоду проведення фактичної перевірки. Крім того, апелянт звертає увагу, що підставою для призначення фактичної перевірки може виступати не лише інформація, яка надійшла до контролюючого органу із зовнішніх джерел, а й та інформація, яка наявна у контролюючого органу. ТОВ «АРІСТА-АГРО» надало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог заяви і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини. Управлінням податкового аудиту ГУ ДПС в Одеській області 30.05.2023 сформовано доповідну записку №3505/15-32-07-06-11 до заступника начальника ГУ ДПС в Одеській області, з проханням надати дозвіл на проведення фактичної перевірки щодо відповідача, з огляду на те, що фахівцями управління податкового аудиту проведено аналіз бази даних, за результатами якого встановлено, що відповідачем зареєстровано на неплатника ПДВ по коду 100000000000 податкові накладні, що може свідчити про здійснення розрахунків готівкою неплатником ПДВ з підприємством протягом одного дня за одним або кількома платіжними підприємцем або документами з порушенням меж граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідними положенням НБУ №148 від 29.12.2017 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (а.с.23-24). Наказом ГУ ДПС №4271-п від 09.06.2023 призначено проведення фактичної перевірки ТОВ «АРІСТА-АГРО» тривалістю 10 діб, перевіряємий період діяльності з 12.06.2021 по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), на підставі п.п. 19-1.1.4, п.п. 19-1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1, ст. 20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, у зв`язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу, щодо можливих фактів порушення платником податків законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, а саме проведення розрахункових операцій на неплатника ПДВ на суму більше 50000 грн, що може свідчити про порушення норм постанови Правління НБУ від 29.12.2017 №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (а.с.27). 13.06.2023 року посадовими особами ГУ ДПС здійснено вихід на адресу ТОВ «АРІСТА-АГРО», а саме: вул. Богачова, 86, с. Маяки, Біляївський район, Одеська область, з метою приступити до проведення фактичної виїзної перевірки на підставі наказу №4271-п від 09.06.2023, проте службова особа ТОВ «АРІСТА-АГРО», бухгалтер ОСОБА_1 , відмовила у допуску уповноважених осіб контролюючого органу до перевірки платника податку, про що ними було складено відповідний акт від 13.06.2023 року 11:05 год №3995/766 (30-32). 13.06.2023 року посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області також складено акт №39951766 про відмову бухгалтера ТОВ «АРІСТА-АГРО» від підписання акту, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, надання пояснень до зазначеного акту (а.с. 33). 13.06.2023 року заступником начальника управління - начальником відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС подано звернення про застосування умовного арешту майна ТОВ «АРІСТА-АГРО» (а.с. 39-40). За результатами розгляду звернення начальника відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту на підставі п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України прийнято рішення від 13.06.2023 року №3829/15-32-07-06-11 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «АРІСТА-АГРО» (а.с.39). 14.06.2023 року ГУ ДПС в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив з того, у наказі про проведення фактичної перевірки не зазначено будь-якої інформації, що стала підставою для призначення перевірки діяльності ТОВ «АРІСТА-АГРО» майже за два роки до дати подання податкових накладних, аналіз яких слугував підставою для формування інформації про можливе порушення законодавства. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстава для проведення перевірки не надходила від державних органів або органів місцевого самоврядування, тому дії платника податків щодо недопуску посадових осіб ГУ ДПС в Одеській області до проведення перевірки є законними. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Пунктом 94.1 ст.94 ПК України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Положеннями п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Відповідно до п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Згідно приписів п.94.5 ст.94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Пунктом 94.10 ст.94 ПК України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Аналогічні положення закріплено в Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017р. №632, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 року за №948/30816. З аналізу вказаних норм слідує, що для вирішення питання, чи є підстави для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд повинен встановити, за яких саме обставин відбувся не допуск таким платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки та, відповідно, чи були законні підстави для її проведення. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, однак, не є спором про право в розумінні п.2 ч.4 ст.283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.02.2023 року по справі № 640/17091/21. Як встановлено судом та визнається сторонами, ТОВ «АРІСТА-АГРО» не допустило посадових осіб ГУ ДПС в Одеській області до проведення фактичної перевірки. В акті про відмову від проведення фактичної перевірки зазначається, що причини не допуску до проведення перевірки не повідомлено, після телефонного дзвінка директору ТОВ «АРІСТА-АГРО» було повідомлено, що отримано вказівку від директора не допускати співробітників Головного управління ДПС в Одеській області до фактичної перевірки ТОВ «АРІСТА-АГРО» (а.с. 30-32). При цьому, з наданих пояснень у судовому засіданні представника ТОВ «АРІСТА-АГРО» слідує, що не допуск відбувся з підстав, що наказ №4271-п від 09.06.2023 про проведення перевірки, на думку платника податків, є протиправним (а.с. 129). Додатково представник ТОВ «АРІСТА-АГРО» наголосив, що наказ про проведення фактичної перевірки зокрема не містить жодних посилань на отримання податковим органом будь-якої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення платником податків вимог податкового законодавства України (а.с. 95-99). Перевіряючи обґрунтованість причин відмови платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, судова колегія враховує наступне. Згідно з п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, зокрема, не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи (п.п.16.1.9); допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом (п.п.16.1.13). Відповідно до п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (п.п.20.1.4); доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу (п.п.20.1.13). Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України). Статтею 80 Податкового кодексу України визначений порядок проведення фактичної перевірки. Згідно з п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). За приписами пп. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п.п.80.2.2). За правилами пп. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення, зокрема, фактичної перевірки, за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. Таким чином, підстави з яких платник податків може на законних підставах не допускати посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є нормативно визначеним. Суд першої інстанції правильно відхилив твердження ТОВ «АРІСТА-АГРО» з приводу відсутності в наказі конкретної інформації про можливе порушення законодавства, оскільки наказ №4271-п від 09.06.2023 містить підставу для проведення перевірки, визначені цим Кодексом - пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України та інформацію про можливе порушення - проведення розрахункових операцій на неплатника ПДВ на суму більше 50000 грн, що може свідчити про порушення норм постанови Правління НБУ від 29.12.2017 №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні». У той же час, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що наказ №4271-п від 09.06.2023 не містить посилань на отримання податковим органом будь-якої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, яка свідчить про можливі порушення законодавства, з огляду на наступне. Так, обґрунтуванням призначення перевірки вказана доповідна записка № 3505/15-32-07-06-11 від 30.05.2023 року. У вказаній доповідній записці зазначено, що відділом фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області в ході проведення доперевірочного аналізу встановлено можливі порушення податкового та іншого законодавства, допущене суб`єктом господарювання у 2022 році, а саме: підприємством зареєстровано на неплатника податку на додану вартість по коду 100000000000 податкові накладні: від 06.07.2022 (дата реєстрації 29.09.2022) загальною сумою, що підлягає сплаті 694170 грн та від 28.07.2022 (дата реєстрації 29.09.2022) загальною сумою, що підлягає сплаті 789300 грн. Вищезазначене може свідчити про здійснення розрахунків готівкою неплатником ПДВ з підприємством, фізичною особою-підприємцем або фізичною особою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами з порушенням меж граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідними Положенням НБУ №148 від 29.12.2017 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (а.с. 23-24). Отже, у даному випадку, інформація про можливі порушення вимог податкового законодавства ТОВ «АРІСТА-АГРО» надійшла від структурного підрозділу ГУ ДПС в Одеській області, що суперечить положенням підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що у даному випадку платнику податків не надано належним чином оформленого наказу як документа, на підставі якого проводиться перевірка, а отже існували законні підстави для не допуску посадових осіб контролюючого органу задля проведення фактичної перевірки. За практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Звольськи та Звольська проти Республіки Чехії») держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття контрольних заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону. Отже, застосування державою адміністративного арешту майна відбувається на підставі відповідної норми закону, перебуває в межах дотримання принципу справедливого балансу між приватним і суспільним інтересами, оскільки держава, стягуючи податки та збори, підтримує свій публічний фінансовий інтерес, застосовуючи до осіб такі обмеження, як адміністративний арешт майна, та накладає таке обмеження на особу з метою забезпечити виконання її податкового обов`язку для задоволення інтересів суспільства. При цьому застосування адміністративного арешту майна платника податків має відбуватися із суворим дотриманням вимог податкового законодавства України. Таким чином, з урахуванням встановлених обставин та наявного правового регулювання, ТОВ «АРІСТА-АГРО» правомірно відмовило посадовим особам ГУ ДПС в Одеській області у проведені фактичної перевірки, тому застосований умовний адміністративний арешт майна платника податків є необґрунтованим. Враховуючи те, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи на стадії апеляційної провадження, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст. 272, 283, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко