Постанова 4854 № 400/1047/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/1047/23 Перша інстанція: суддя Мороз А. О., повний текст судового рішення складено 09.05.2023, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Косцової І.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог. ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно та зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату необхідних коштів згідно Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178, на підставі атестату військовослужбовця №20 книжка №1602 серія АА Додаток

59. В обґрунтування позову зазначено, що при звільненні відповідач не виплатив їй грошову компенсацію замість речового майна. Після звільнення 28.12.2022 вона зверталась із заявою про виплату їй грошової компенсації речового майна та просила видати їй відповідну довідку, однак листом відповідач відмовив їй у задоволенні заяви. Такі дії відповідача порушують чинне законодавство та позбавляють її права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно , що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволений. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а відтак, відповідач протиправно відмовив позивачці у виплаті грошової компенсації за не отримане речове майно. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування наведених в апеляційній скарзі доводів апелянт зазначив, що позивач не зверталась з рапортом про виплату їй грошової компенсації за неотримане речове майно на момент звільнення, а тому після її звільнення відсутні підстави для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно. Крім того апелянт, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки грошова компенсація за неотримане речове майно за своєю правовою природою не входить до структури заробітної плати, а тому строк звернення з даним позовом складає 1 місяць. ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву не скористалось. Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходила військову службу в період з 07.07.2008 по 23.02.2022 року та перебувала на всіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу №43 від 23.02.2022 року позивачку звільнено у запас та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. У наказі, зокрема зазначено, що грошова компенсація за неотримане речове майно відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 (далі Постанова №178) не виплачувалася. При звільненні 23.02.3022 року позивач звернулась до відповідача щодо виплати їй грошової компенсації за неотримане речове майно, на що їй було видано атестат військовослужбовця №20 книжка 1602, серія АА Додаток 59. 28.12.2022 року позивач звернулась із заявою до відповідача, у якій просила нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за неотримане грошове майно відповідно до постанови №178. Листом від 09.01.2023 №350/174/308/30/пс позивачці відмовлено у виплаті грошової компенсації за неотримане грошове майно через те, що термін її виплати вичерпано. Також цим листом підтверджено, що зазначена компенсація не була виплачена їй при звільненні. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно, позивач звернулась до суду з даним позовом. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимогпостанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно». Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів. Відповідно до п.3,4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року. Форма довідки затверджена постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року. Тобто, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби. Місцем військової служби позивача є Військова частина НОМЕР_1 . Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відповіді на заяву позивача від 28.12.2022 року відмовлено у видачі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі. Також відповідачем зазначено, що термін подання заяви (рапорту) для нарахування та виплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, як для військовослужбовця, станом на 05.01.2023 року вичерпаний. Дія постанови Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року розповсюджується лише на військовослужбовців Збройних Сил України. Проте судова колегія зазначає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Відтак, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Окрім того, в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 року у справі №820/5767/17, від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції щодо протиправності відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачці грошової компенсації за неотримане речове майно. Апеляційний суд також вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо пропуску позивачкою строку звернення без поважних причин, з урахуванням наступного. З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення (а/с 6) та відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС). При цьому, сторонами у справі не заперечується і той факт, що після введення воєнного стану позивач була мобілізована та призначена на посаду бойового медика військової частини НОМЕР_2 . Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України. Також колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду з позовними заявами, апеляційними та касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції, ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 по справі №500/1912/22. При цьому апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на наведені ним в апеляційній скарзі позиції Верховного Суду, оскільки у вказаних справах надається оцінка строку позовної давності без урахування наявності у позивача статусу учасника бойових дій та факту його мобілізації після введення воєнного стану. Отже, вказані правові позиції не є релевантними у спірних правовідносинах. На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач І.П. Косцова Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко